Записаний Новий Завіт на касетах для циган на їхній рідній мові. Приємно також відзначити, що адміністрації в'язниць дозволяють працювати в цих місцях. Кожен регіональний представник має офіційний дозвіл працювати у в'язницях.

Біблійне Товариство підтримує дружні відносини з різними церквами. Видано Новий Завіт і цілком здійснений переклад Старого Завіту з грецької мови.. У процесі беруть участь люди з різних деномінацій, а також учені-лінгвісти.. В даний час здійснюється переклад книги Притч. [116;4]

Протестантські громади є активними учасниками фестивалів християнської пісні, де приймають участь окремі як окремі виконавці так і хорові колективи та ансамблі. Музиканти проводять активну концертну діяльність: виступають в дитячих закладах, будинках для пристарілих, лікарнях, санаторіях, серед слухачів інших аудиторій, пропагуючи власними піснями та своїм світоглядом любов до Христа. Так лише, в м. Рівне працюють на євангельській ниві такі гурти та окремі виконавці: "Осанна", Авен-Єзер", християнський бард - О. Лось, ансамбль юних скрипалів "Небесні мелодії" та ін.

З метою популяризації сучасної християнської музики, запису молодих християнських виконавців, озвучування різноманітних заходів, конференцій, концертів у 2001р. в м. Рівне була створена студія "Ехо". У планах - запис радіоспектаклів, відеороликів, реалізація нових музичних проектів.

У різних містах України силами молодіжного відділу, гурту "Есхате х'Ора" та місцевих церков проводяться акції проти наркотиків, мета яких вказати молоді на Ісуса Христа, як єдиний реальний вихід із проблеми наркотичної залежності.

"Співайте для Господа пісню нову", - ці слова псалмоспівця звучать по-особливому для кожного співаючого, чи то хорист із сорокарічним "стажем" служіння у хорі, чи співак початківець. Нову може співати лише серце відроджене, спасенне, натхнення животворчою силою від Святого Духа. Ми повинні всіляко розвивати і продовжувати наші пісенні традиції і надбання, засновані на притаманні й для слов'ян простоті, задушевності та ліризмові котре у продовж віків збагачувалось і доповнювалось елементами як західноєвропейського протестантського хоралу, так і традиціями українського народу", - говорить у своєму виступі старший регент по Рівненській області ЄХБ Олександр Сташук. [76; 8]

"Сходи у небо" молодіжний музичний фестиваль, який пройшов восени у палаці культури "Юність" міста Калуша. Цільова аудиторія заходу була невіруюча молодь міста, до якої організатори мали на меті донести вістку про спасіння в Ісусі у зрозумілій для них формі. Організаторами фестивалю стали церква "Благодать" та молодіжна громадська організація "Імпульс" в партнерстві з арт-студією "б секунд", управлінням культури міської ради, Калуським Бізнес-центром, торгівельною мережею "555", дизайн студією QU, Українським Біблійним товариством та іншими організаціями.

Основною метою фестивалю було намагання змінити ставлення громадськості міста до церкви. Адже в сприйнятті більшості людей в західному регіоні все вважається сектою, якщо воно не відноситься до католицької чи православної церкви. З цією метою фестиваль проводився на належному організаційному, технічному та виконавчому рівні в офіційній співпраці з представниками державних, громадських та приватних структур.

Зважаючи на рідкісну в проведенні подібних заходів на сьогоднішній день ремарку на рекламі "Живий звук", доступну вартість квитків і на те, що кожний день фестивалю передбачав нову концертну програму, зал жодного дня не був напівпорожнім. Все місто майоріло тисячами якісних повнокольорових плакатів, представляючи наступних виконавців: гурт "Він знає" з Тернополя, Василь та Надія Кондратюк з Києва, гурт Written On Store " з Англії, калуський гурт "Смак Небес".

Гурт "Смак Небес" складає основу групи прославлення церкви "Благодать". Родзинкою його творчості є майстерне поєднання гри скрипки, соло- та бас-гітарі, клавішних та ударних інструментів, колоритних вокалів та елементів фольклору. На фестивалі "Смак Небес" представили вишукані речі свого бельгійсько-голландському туру 2003 року, а також виконали нові композиції в супроводі камерного оркестру міста Калуша. [180;5]

Серед цих проблем найвагомішими є питання мовної культури та освіти. На рівні парафій, побутового релігійного спілкування в основному задовольняються мовні потреби віруючих. Це стосується всіх традиційних конфесій. Проте залишається проблема освіти, друкування літератури українською мовою.

Протестантські церкви позитивно ставляться до тих сфер культури, що розвивались у контексті християнських традицій і сьогодні орієнтуються на їх відновлення (література, музика, архітектура). Сучасну секулярну маскультуру протестанти сприймають стриманіше. Однак деякі форми молодіжної (насамперед музичної) культури проникають у життя громад. Розвинутість общинного життя та максимальна наближеність богослужбового й побутового використання мови дають змогу практично повністю врахувати мовні потреби членів місцевих громад. Звідси строкатість у мовному питанні залежно від регіонів. Український, національний компонент сильніший традиційно на Заході. В інших регіонах переважає інтернаціоналістський (космополітичний, універсалістський) компонент. Сьогодні, з розширенням сфери вжитку української мови, посилюються тенденції до подолання космополітизму. Дедалі більше релігійних видань стають україномовними, а їх зміст -- українознавчим.

Відносно скромний богословський набуток вітчизняного протестантизму порівняно з православ'ям або католицизмом пояснюється його історичною ізольованістю від світових центрів протестантської богословської думки, неодноразовою штучною перерваністю послідовної ідейної еволюції та недостатнім освітнім рівнем багатьох поколінь віруючих. Тим ціннішим є намагання деяких конфесій (баптистів, п'ятидесятників, адвентистів) створювати богословські школи, готувати професійних богословів. Показово, що протестанти звертаються до вітчизняної духовної й культурної спадщини, до національних джерел протестантських рухів, виявляють інтерес до вивчення історії власної конфесії на території України. Вона розглядається як складова загальної релігійної історії українського народу, а власне протестантизм -- як невід'ємний елемент його культури й суспільного життя.

Культура - сполучна нитка між минулим, теперішнім і майбутнім суспільства. Низький рівень культури у будь-якій країні негативно впливає на суспільне життя, міжнаціональні відносини, на рівень розвитку економіки.

Для всіх галузей життєдіяльності культурою є сукупність культурних цінностей і надбань. Це по особливому гостро звучить в наш час, коли загальний рівень культури в нашій державі є занедбаним і досить не високим. Саме ця обставина наштовхує на думку про обов'язковість володіння тим чи іншим рівнем християнської духовної культури в християнському середовищі.

Поняття "духовна культура" - є досить широким, воно передбачає наявність духовних навчальних закладів, храмів, бібліотек. Це - музична спадщина, поезія, вихованість, відлагоджена етика, мораль і т.п., а також, що є особливо важливим, з практичного виконання дорученого служіння на високому духовно-професійному рівні тобто в дії, спрямовані на проповідь вчення Ісуса Христа, для відродження Його волі і Слави на позитивний вплив у суспільстві. "Наше християнство є живим і діючим, воно не є мертвим і застиглим, воно постійно працює, розвивається і вдосконалюється, змінюючи нас самих і впливаючи на світ. Тому ми стверджуємо: християнська духовна культура можлива лише в дії, в розвитку" [93; 24-25].

На основі опитування проведеного серед респондентів, що є членами протестантських громад м. Рівне, можна скласти цілісну картину стану участі протестантів в освітньому та культурному житті суспільства:

На відміну від усталеної думки про обмеженість віруючих, зокрема протестантів, спостерігається досить чималий відсоток освічених людей.

Рис. 14. Освітні характеристики віруючих

У проведеному соціологічному дослідженні серед респондентів релігійних громад м. Рівне на питання про доцільність викладання основ християнської етики у школі 93% респондентів висловились схвально, 7% - вважають це лише справою сім'ї.

Варіанти відповідей:

- "В цьому є велика необхідність".

- Якщо це робити правильно (без конфесійних розбіжностей), але за Біблією, як основою.

Питання про обов'язковість проведення богослужіння українською мовою, має таке процентне вираження:

Рис. 15. Про мову ведення богослужіння

На запитання "Яке Ваше ставлення до засилля російської мови в українських ЗМІ?" - респонденти дали такі відповіді:

Рис. 16. Ставлення до російської мови в ЗМІ

Важливою проблемою є функціонування української мови:

Рис. 17. Функціонування української мови

Підводячи підсумок вище сказаному, можна зробити такі висновки:

У християнському середовищі відбувається поступове зростання сфери вжитку української мови, хоча воно часто недостатньо підкріплене матеріально (літературою, перекладами, розвитком друкарства, україномовною освітою). Проблемою залишається створення і розвиток цілісної релігійної україномовної субкультури. Для цього потрібні матеріальна база та інфраструктура (налагодження видавничої справи, кваліфіковане навчання, створення повноцінних перекладів тощо).

Церковна освіта в більшості християнських конфесій поки що не відповідає світовим стандартам богословської освіти, а в загальній частині -- стандартам української світської школи. Даються взнаки обмеження попередньої епохи, що перервали богословські та освітні традиції, спричинили духовний та культурний ізоляціонізм.

8. Порівняльна характеристика релігійної ситуації на Україні (етнотериторіальні детермінанти, соціально-демографічні фактори, релігійність і політичні преференції)

Однiєю з оптимальних методик з'ясування стану та характеру релiгiйностi вважаються ґрунтовні соцiологiчнi дослiдження, якi включають цiлий спектр питань. На основi результатiв аналiзу соцiологiчних дослiджень можна з'ясувати рiвень сучасної релiгiйностi. Прикладом є дослiдження, проведене Українським Центром економiчних i полiтичних дослiджень у 2000 роцi, у якому з'ясовано такi проблеми, як вiра та життєвi цiнностi, вiра та полiтика, вiра та геополiтичнi орiєнтацiї, вiра та ставлення до держави й суспiльства тощо, та досліджень, проведених на основі даних Державного комітету у справах релігій за 2004р.

Пропоноване дослідження побудоване на аналiзi результатiв соцiологiчного опитування, проведеного у 2000 роцi Українським фондом "Громадська думка". Опитуванням охоплено 3250 респондентiв у всiх регiонах України. Вибiрка була репрезентативною, iз чiтким урахуванням усiх демографiчних характеристик респондентiв. Соцiологiчне дослiдження охоплювало широке коло полiтичних, економiчних, соцiальних, моральних i культурних проблем. Розглянемо один аспект, пов'язаний iз впливом релiгiйного чинника на свiдомiсть, полiтичнi преференцiї та соцiальну поведiнку населення України.

З метою виокремлення результатiв опитування, якi були необхiднi, було здiйснено двомiрне порiвняння вiдповiдей респондентiв на питання про їх ставлення до релiгiї ("Чи вважаєте Ви себе вiруючим?"), конфесiйну приналежнiсть ("До якої конфесiї Ви належите?") та демографiчних характеристик респондентiв ("Стать", "Вiк", "Мiсто/Село" тощо), а також вiдповiдей на iншi питання анкети.

Загальнi результати опитування показують, що загалом рiвень релiгiйностi в сучаснiй Українi станом на 2000 рiк становить 62% - саме стiльки людей визначилися як вiруючi. Це досить високий показник порiвняно з iншими пострадянськими республiками. Наприклад, у Росiї сучасний рiвень релiгiйностi становить 55% [104; 46].

Рис. 18. Ставлення до релiгiї (%)

Аналiз рiвня релiгiйностi в регiональному вимiрi демонструє чiтку лiнiю зниження рiвня релiгiйностi iз заходу на схiд України. Найбiльший вiдсоток вiруючих зафiксовано в Пiвденно-Захiдному регiонi - 94,50%, а найменший - у Пiвденно-Схiдному - 49,03%.

Рис. 19. Регiональна зумовленiсть релiгiйних преференцiй (%)

За результатами соцiологiчного дослiдження отримано емпiричне пiдтвердження значно вищого рiвня релiгiйностi в жителiв сiльської мiсцевостi порiвняно з мiським населенням: рiвень релiгiйностi на селi сягає 72%, тодi як у мiстi вiруючими себе вважають тiльки 57%.

Такi данi неважко було передбачити, зважаючи на мiцнi устої релiгiйної культури в українських селах, а також бережливе ставлення до традицiй i моралi на селi порiвняно з урбанiстичним середовищем.

Рис. 20. Залежнiсть рiвня релiгiйностi вiд типу поселення (%)

Аналогiчною до типу поселення є ситуацiя зi статевою зумовленiстю рiвня релiгiйностi. Як показують результати опитування, релiгiйнiсть жiнок є бiльшою вiд релiгiйностi чоловiкiв - 70% жiнок проти 50% чоловiкiв. Такий стан теж можна пояснити психофiзiологiчними та ментальними особливостями представникiв рiзної статi. Жiнки, як правило, є бiльш емоцiйними, налаштованими на пiдтримку моралi, в українському варiантi жiнки також традицiйно є берегинями домашнього вогнища, що, вiдповiдно, виражається й у бiльшому ступенi їхньої релiгiйностi.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27