| міст функціональних стандартів полягає у визначенні не тільки екологічних, але й соціальних і економічних параметрів функціонування системи ведення лісового господарства. Іншими словами на основі уяви про бажаний якісний стан природного об'єкту - лісу формується адекватна система управління лісовим господарством. У значній частині випадків основу функціональних стандартів становлять принципи, критерії та індикатори сталого управління лісами в рамках міжнародних ініціатив і домовленостей: ІТТО, Монреальський та Гельсінський процеси. Таким чином, якщо системні стандарти визначають процес функціонування систем екологічного менеджменту підприємства, що у свою чергу обумовлює величину впливу на навколишнє природне середовище, то функціональні - формують параметри системи управління природними об'єктами. Власне, функціональні стандарти і дають відповідь на те, якою має бути система управління лісами щоб зуміти забезпечити різноманітні екологічні, соціальні та економічні інтереси суспільства. Отже наміри розбудувати лісову сертифікацію на основі функціональних стандартів означатиме запровадження елементів системи екологічного менеджменту підприємства.У контексті співвідношення систем екологічного менеджменту та системи сталого управління лісами лісову сертифікацію варто розуміти специфічною системою менеджменту, яка завдяки встановленню сукупності функціональних стандартів сталого управління лісами здатна впливати на формування системи ведення лісового господарства як взаємообумовленого набору управлінських, організаційних та технологічних процесів. Вказана теза знаходить своє підтвердження під час проведення практичних сертифікаційних процедур. Сертифікація лісопромислових компаній за стандартом ISO 14001 здійснюється одночасно з процедурами лісової сертифікації на основі принципів і критеріїв сталого управління лісами, зокрема за схемою Лісової наглядової ради (FSC). І, навпаки, наявність у переліку принципів і критеріїв FSC "планування" та "оцінки і моніторингу" є свідченням їхнього формування під впливом методологічних засад циклу Демінга.Окрім цього, аналіз сертифікаційних приписів за підсумками аудиторських перевірок системи ведення лісового господарства в Україні вказує на широке застосування підходів реалізованих у системах екологічного менеджменту. Поширення набувають ті вимоги, які торкаються формування екологічної політики підприємства, програм збереження біорізноманіття, планів навчання та тренування персоналу тощо.Вибору концептуальних засад розбудови лісової сертифікації має передувати опрацювання теоретичних основ формування ринкових інструментів лісової політики держави. Унікальність лісової сертифікації як поліфункціонального економічного інструменту полягає в тому, що вона одночасно повинна виступати засобом:державної політики щодо втілення принципів сталого управління лісами;формування екологічної свідомості громадян та інформування широкого кола суспільних груп;прийняття управлінських рішень щодо реалізації принципів соціально-етичного маркетингу лісогосподарських, лісопереробних та лісоторгових підприємств;впровадження систем екологічного менеджменту в лісовій і деревопереробній галузі;розвитку екологічно орієнтованих ринків збуту лісопродукції;Формування законодавчо-правових, інституційних, організаційно-управлінських механізмів, які здатні забезпечити ефективне функціонування економічного інструменту екологічної політики вимагає сформулювати низку принципів. Основоположними принципами лісової сертифікації мають стати: незалежність і об'єктивність; добровільність; ринкова орієнтованість; прозорість і відкритість; недискримінаційність; комплексність; залучення усіх зацікавлених сторін; технологічна практичність та економічна ефективність.Незалежність і об'єктивність є ключовим принципом лісової сертифікації зважаючи на ту обставину, що довіра зі сторони усіх зацікавлених сторін можлива тільки у випадку оцінки відповідності ведення лісового господарства встановленим вимогам (стандартам) незалежним та неупередженим органом сертифікації. Об'єктивність має досягатися шляхом застосування чітких і зрозумілих процедур оцінювання на основі достатньо інформативних, простих і зрозумілих вимог (стандартів).Враховуючи ринкову сутність лісової сертифікації, принцип добровільності виникає як умова розвитку вільної торгівлі та інтегрування національних економік, наприклад, при входженні до ЄС та СОТ. Він також логічно узгоджується з національним законодавством з питань сертифікації та стандартизації, яке обмежує обов'язковість процедур встановлення відповідності сферою життєдіяльності людей. Обов'язковість сертифікації означатиме її перетворення в один із адміністративних інструментів екологічної політики.Ринкова орієнтованість є чи не найважливішою характеристикою цього інструменту, і означає можливість отримання низки конкурентних переваг підприємств, які виходять на ринок лісопродукції. Для забезпечення цього принципу важливою умовою є існування сертифікованого ринку лісопродукції, визнаних у світі торгових марок (логотипів), а також чутливість ринку до появи нових марок.Прозорість і відкритість по суті є продовженням задекларованого принципу незалежності і об'єктивності, які мають забезпечити високий рівень довіри зі сторони усіх зацікавлених сторін шляхом відкритого доступу до інформації у ході сертифікації та створення умов щодо обізнаності споживачів із екологічно чистим походженням продукції.Недискримінаційність означає, що сертифікуватися можуть усі види лісів незалежно від форм власності, відомчої підпорядкованості чи то їхнього функціонального призначення, а маркуванню має підлягати вся продукція, яка є прямим наслідком господарської діяльності (власне це мають бути не тільки різноманітні вироби з дерева, але й другорядні лісоматеріали та продукція побічного користування).Принцип комплексності передбачає взаємообумовлений та збалансований вплив сертифікації між різними рівнями лісових відносин: об'єктний (організація ведення лісового господарства на підприємстві); міжсекторальний (формування ринку сертифікованої продукції); суспільний (формування екологічної свідомості громадян). Практична реалізація цього принципу має супроводжуватися комплексним еколого-економічним та соціальним ефектом.Залучення зацікавлених сторін, з однієї сторони, розглядається як маркетинговий засіб просування продукції на ринках збуту, а з іншої об'єктивна необхідність через розширення спектра товарів і послуг, які не мають ринкового виміру і є суспільно резонансними. Якщо раніше вирощування деревини було предметом управлінських рішень вузького кола фахівців лісового господарства, то сьогодні зростаючий попит на отримання соціальних та екологічних корисностей (рекреаційно-оздоровчі, водоохоронні, захисні та середо-вище-формівні функції) обумовлює виникнення інтересу широкого кола суспільних груп та прагнення вплинути на прийняття управлінських рішень у лісовому господарстві. Пряма чи опосередкована участь у підготовці управлінських рішень є механізмом узгодження часто конфліктних інтересів та пошуку оптимуму на оновленому полі виробничих можливостей. У той же час активна участь суспільних груп підвищуватиме індивідуальну цінність лісів та формуватиме особисту відповідальності за прийняті рішення.Принцип технологічної практичності та економічної ефективності означає простоту, зрозумілість і зручність застосування основних сертифікаційних правил, процедур і вимог (стандартів). При цьому вони не повинні обумовлювати надмірно високі витрати для здійснення оцінки відповідності (послуги аудиту) та виконання сертифікаційних вимог.Достатність запропонованого переліку принципів підтверджується їхньою узгодженістю і сумісністю з основними критеріями оцінки придатності схем сертифікації, які раніше були сформульовані міжнародними організаціями як CEPI, IFIR, FERN, WB/WWF Alliance [31].Слідування зазначеним принципам без сумніву приведе до формування такої системи, яка лежатиме у площині функціональних можливостей уже існуючих міжнародних схем лісової сертифікації. При цьому запровадження власної товарної марки (логотипу) потенційно обмежуватиме її поширення тільки внутрішнім ринком. Процеси глобалізації у світовій економіці диктують необхідність застосування міжнародно визнаних і поширених торгових марок. Враховуючи, що лісова сертифікація визначально будувалася як інструмент регулювання міжнародних ринків (усе розпочиналося з бойкоту тропічної деревини у країнах Західної Європи), ефективність інтерналізації зовнішніх екологічних ефектів буде збільшуватися в разі подальшої глобалізації ринку.Детальний аналіз поширених в Європі міжнародних схем лісової сертифікації, а саме FSC та Програми схвалення лісової сертифікації (PEFC) не дає підстав обирати тільки одну з них як базову [32]. Кожна характеризується низкою власних переваг і недоліків. FSC відрізняється розвиненістю ринку сертифікованої продукції, однак концентрує організаційно-структурні елементи сертифікації на міжнародному рівні. Навпаки, PEFC виникла як рамкова структура з метою об'єднання та взаємного визнання окремих національних схем лісової сертифікації.Спроба рухатися шляхом розробки універсальних стандартів ведення лісового господарства, які можуть бути гармонізовані, як із однією, так і з іншою схемою, як це пропонувалося раніше [32], не увінчалося успіхом у силу несумісності правил і процедур розробки стандартів FSC та PEFC. Схеми відрізняються також протилежними ієрархічними рівнями виконання сертифікації. Проголошуючи можливість проведення сертифікації на рівні індивідуального підприємства, групи підприємств чи цілого регіону, для FSC основним базовим рівнем сертифікації є лісогосподарське підприємство [33], в той час як PEFC зорієнтована на регіональну сертифікацію, яка здійснюється в межах географічних, адміністративних або політичних меж (регіону) без врахування майнових меж лісовласників чи лісокористувачів [16, 13]. У переважній більшості країн Європи існують ініціативи, які започаткували формування одночасно двох схем лісової сертифікації: FSC та PEFC.Основною проблемою, яка виникає у цьому випадку є несумісність стандартів сталого управління лісами, які розробляються в межах однієї країни та необхідність додаткових витрат для переходу від одного сертифікату до іншого.Концептуальний підхід до побудови національної системи лісової сертифікації, який пропонується втілити, полягає у створенні законодавчо-правових та організаційних механізмів взаємоузгодженого процесу розбудови інституційної інфраструктури двох схем - FSC та PEFC. Зміст пропозиції означає формування дворівневої моделі лісової сертифікації. На першому рівні - це об'єктна (підприємство) сертифікація за схемою FSC, на другому - регіональна сертифікація за схемою PEFC.Дотримання міжнародних процедур розроблення стандартів і взаємоузгодження їх на різних просторових рівнях дасть змогу оптимізувати систему ведення лісового господарства. Так, незважаючи на переваги сертифікації на рівні підприємства за схемою FSC, вона не позбавлена низки недоліків, які можуть бути усунуті з урахуванням вимог регіональної сертифікації за схемою PEFC і навпаки. Наприклад, обов'язкова вимога заповідання лісів для кожного підприємства за схемою FSC (це може бути мінімальна фіксована частка вкритих лісовою рослинністю земель), має обумовлюватися доцільністю їх заповідання на більш високому просторовому рівні організації лісового господарства. У цьому контексті, площа заповідних лісів буде відрізнятися для окремих підприємств, адже їхня природоохоронна цінність визначатиметься не на об'єктному, а, принаймні, ландшафтному, регіональному та національному рівні. Таким чином, встановлення ряду нормативів для об'єктного рівня сертифікації має підпорядковуватися вимогам більш високого рівня організації лісогосподарського виробництва. Водночас, регіональний рівень сертифікації має узагальнити низку соціальних та економічних вимог об'єктного рівня FSC, які недостатньо повно розкриті в одному з пан-європейських критеріїв сталого управління лісами.Таким чином, пропоную взаємно узгодити стандарти сертифікації FSC та PEFC не на міжнародному рівні, де вони є конкуруючими, а на національному, не порушуючи при цьому процедур їх розробки і затвердження.Розроблення такого універсального стандарту має передбачати можливість видачі одночасно двох сертифікатів - національного, який визнаний PEFC та міжнародного FSC. Це надасть змогу значно зменшити витрати на проведення міжнародного аудиту, виконання умов сертифікації і без ускладнень переходити до використання логотипу, який є більш затребуваним на ринку лісоматеріалів.Схематично система функціонування національної системи лісової сертифікації зображена на рис.2.1Зрозуміло, що задекларована мета має передбачати встановлення високого рівня взаємодії окремих структурних елементів національної системи лісової сертифікації, які в той же час будуть відноситися до конкуруючих міжнародних схем лісової сертифікації. Зокрема, мають бути створені національні робочі групи, що започаткують процес розроблення стандартів сталого управління лісами за схемою FSC та PEFC. 4 Рисунок.2.1 Принципова схема взаємодії структурних елементів національної системи лісової сертифікаціїВраховуючи той факт, що коло зацікавлених у лісової сертифікації сторін практично не відрізняється від того, яка з міжнародних схем пропонується до впровадження, національні робочі групи можуть бути близькими за своїм складом. Прагматичні міркування щодо обмеженості ресурсів для започаткування одночасно обох ініціатив та побудови інституційної інфраструктури обумовлюють доцільність поетапного впровадження запропонованого підходу. Так, на сьогодні вже сформована робоча група, яка керується процедурами розробки стандартів за схемою FSC, підготовлено першу редакцію проекту стандарту управління лісами та лісокористування на засадах сталого розвитку в Україні. В міру зміцнення позицій лісової сертифікації у системі економічного інструментарію регулювання лісових відносин, запропонована схема буде наповнюватися іншими структурними елементами.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|
