ертифікація лісів може бути індивідуальною (здійснюється в межах території одного об'єкту сертифікації), груповою (здійснюється в межах території декількох об'єктів сертифікації) та регіональною (здійснюється в межах окремого регіону). Групові та регіональні процедури сертифікації лісів пов'язані з меншими витратами на гектар лісової площі. Вони дозволяють оцінити сталість лісокористування дрібних лісовласників, що не завжди можливо зробити за допомогою індивідуальної сертифікації лісів [6].Більшість лісівників розглядає екологічну сертифікацію як ринковий інструмент, і, відповідно, виступає за добровільне її застосування. Сталими є також погляди щодо того, що сертифікація лісів повинна проводитися третьою стороною, яка може дати незалежну кваліфіковану оцінку стану лісового менеджменту і його впливу на стан лісів.Сертифікація може проводитися тільки акредитованим FSC сертифікаційним органом. Сертифікаційні органи мають право видавати сертифікати [Додатки А-Е] тільки в дозволених областях (сертифікація лісоуправління, сертифікація ланцюжки) і в певних географічних регіонах.Для того, щоб почати сертифікацію, необхідно зв'язатися з сертифікаційними органами, вибрати найбільш підходящий орган, укласти договір. Сертифікаційний орган підкаже подальший шлях.Як правило договір на сертифікацію укладається на 5 років. У разі успішного проходження сертифікації, сертифікаційний орган видає сертифікат [Рис.1.1]. Щорічно сертифікат повинен підтверджується в ході інспекційного аудиту. У деяких випадках FSC може проводити додаткові перевірки обгрунтованості видачі сертифікатів. Рисунок 1.1 Процес проведення лісової сертификації1.2.1 Принципи і критерії FSC щодо сталого розвитку лісового господарстваСертифікація лісів за програмою FSC здійснюється на основі таких принципів і критеріїв [7]:1. Лісовий менеджмент повинен опиратися на національні закони і угоди, що підписані окремими державами.Цей принцип вимагає дотримання таких критеріїв: в процесі лісового менеджменту не дозволяється порушувати національні та місцеві закони, а також адміністративні вимоги (постанови, інструкції тощо); лісовласникам (лісокористувачам) потрібно сплачувати всі види податків, платежів та дотримуватися інших зобов'язань, що передбачені чинним законодавством; повинні виконуватися обов'язкові міжнародні угоди; необхідно враховувати суперечності, що мають місце між принципами і критеріями FSC; ліси повинні охоронятися від самовільних рубок; лісові менеджери зобов'язані дотримуватися принципів і критеріїв FSC.2. Права на довготривале володіння та користування лісовими землями і ресурсами повинні бути чітко визначеними і законодавчо затвердженими.Включає такі критерії: права на використання лісу та землі повинні втілюватися в життя; місцеві громади повинні охороняти свої лісові володіння; необхідно застосовувати прийнятні механізми для вирішення суперечностей, що пов'язані із претензіями щодо володіння і використання лісів (вони повинні розглядатися в процесі сертифікації).3. Повинні бути затвердженими юридичні та звичаєві права місцевого населення на володіння, використання та управління їх територією і лісовими ресурсами.Цей принцип включає такі критерії: місцеве населення повинно здійснювати контроль за веденням лісового господарства на своїх землях; лісовий менеджмент не повинен порушувати права місцевого населення щодо володіння лісами і не призводити до зменшення обсягів використання лісових ресурсів; лісові менеджери повинні охороняти об'єкти, що мають особливу культурну, екологічну та релігійну цінність для місцевого населення; праця місцевого населення в лісі повинна оплачуватися (умови оплати праці обумовлюються заздалегідь - до початку робіт) [8].4. Лісогосподарське виробництво повинне підтримувати та підвищувати добробут лісових робітників та місцевих громад.Цей принцип опирається на такі критерії: громадянам, які проживають на території сертифікованих лісів (або поблизу них), здійснюється максимальне сприяння щодо зайнятості, навчання та надання послуг; в лісогосподарському виробництві необхідно дотримуватися чинного законодавства, що стосується здоров'я і безпеки робітників та їх сімей; права робітників щодо переговорів із роботодавцями повинні бути законодавчо закріпленими згідно з Конвенціями 87 та 98 Міжнародної організації праці; необхідно враховувати вплив лісового менеджменту на соціальний розвиток; необхідно передбачати механізм розв'язання скарг у випадках, коли лісовий менеджмент зачіпає юридичні та звичаєві права щодо майна і життєвого рівня місцевого населення.5. Лісове господарство повинно заохочувати ефективне використання багатосторонніх функцій лісу з метою забезпечення широкого різноманіття економічних, екологічних та соціальних благ.Цей принцип передбачає застосування таких критеріїв: лісовий менеджмент повинен бути життєздатним, заохочувати оптимальне використання лісових ресурсів і спрямованим на зменшення відходів у процесі лісозаготівлі і уникнення шкоди для інших компонентів лісових ресурсів; лісовий менеджмент повинен урізноманітнювати місцеву економіку і не бути вузькоспеціалізованим; лісовий менеджмент спрямовується на посилення корисних функцій лісу та сталу заготівлю лісових продуктів.6. Лісовий менеджмент повинен забезпечувати збереження біологічного різноманіття і пов'язані з ним цінності (водні ресурси, ґрунти, унікальні та вразливі екосистеми і ландшафти) та підтримувати екологічні функції лісу.Цей принцип передбачає дотримання таких критеріїв: в процесі лісового менеджменту необхідно враховувати вплив лісу на довкілля; необхідно зберігати типові зразки лісових екосистем та розробляти настанови, за допомогою яких можна було б контролювати процеси ерозії ґрунтів, охороняти водні ресурси та зменшувати екологічну шкоду в процесі лісозаготівель і будівництва лісових доріг; застосовувати нехімічні методи боротьби зі шкідниками лісу (не застосовувати такі, що заборонені міжнародними угодами); хімічні речовини і пальне повинні знаходитися в спеціально обладнаних місцях; не повинні використовуватися генетично змінені організми; необхідно із застереженням ставитися до практики лісовирощування екзотичних видів рослин з метою уникнення негативних екологічних наслідків [9].7. Планування лісового менеджменту повинно здійснюватися із врахуванням масштабів лісогосподарського виробництва, чітко визначених довготермінових цілей і засобів їх досягнення.З метою досягнення цього FSC пропонує дотримуватися таких критеріїв: план лісового менеджменту повинен включати: цілі менеджменту, опис лісових ресурсів, статус землекористування, форми власності, соціально-економічні умови лісокористування, щорічну норму заготівлі деревини, моніторинг за ростом лісу, безпеку для довкілля, заходи збереження рідкісних та зникаючих видів рослин, карти природоохоронних територій, опис технологій лісозаготівель; план повинен враховувати результати моніторингу та зміни, що відбуваються в довкіллі, економічній та соціальній сферах; лісові менеджери повинні вміти планувати лісогосподарське виробництво (мати належну освіту); лісові менеджери повинні інформувати громадськість про плани відтворення і використання лісових ресурсів.8. Моніторинг здійснюється із врахуванням масштабів та інтенсивності лісового господарства, стану лісів і їх впливу на довкілля і розвиток.Цей принцип передбачає використання таких критеріїв: частота та інтенсивність моніторингу повинні визначатися інтенсивністю лісового господарства і станом довкілля; в результаті моніторингу повинна накопичуватися інформація про обсяги заготівлі лісової продукції, приріст деревини, масштаби лісовідновлення, стан лісів, вплив лісозаготівель на довкілля та ефективність лісового менеджменту; лісові менеджери повинні інформувати громадськість про результати моніторингу та надавати інформацію сертифікаторам [10].9. Праліси та ліси, що мають важливе екологічне, соціальне та культурне значення, підлягають збереженню, не трансформуються в лісові плантації і не вилучаються для інших видів землекористування.Цей принцип сталого ведення лісового господарства передбачає застосування таких критеріїв: лісові культури не повинні замінювати чи значно змінювати природні екосистеми; технологічні процеси створення лісових культур повинні відповідати національним стандартам (у випадках їх відсутності необхідно керуватися екологічними стандартами FSC) [11].Десятий принцип сертифікації лісів стосується плантаційного лісовирощування. Він дещо суперечливий і остаточно не узгоджений.1.2.2 Перспективи PEFC щодо сертифікації лісів у ЄвропіPEFC взяла на себе функції щодо взаємного визнання національних програм із сертифікації лісів. Вона визнає принципи сталого розвитку лісового господарства, що були проголошені на Міжнародній конференції ООН в Ріо-де-Жанейро (1992), а також рішення, що були прийняті на Хельсинській (1995) і Лісабонській (1998) конференціях міністрів європейських країн. Такі країни, як Австрія, Бельгія, Німеччина, Данія, Ірландія, Іспанія, Латвія, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія і Швеція, створили національні управлінські структури, що увійшли до Ради PEFC [4].Чимало європейських країн цікавляться роботою PEFC і мають намір приєднатися до цієї організації. Так, Болгарія, БіЛНРусія, Великобританія, Угорщина, Греція, Італія, Литва, Люксембург, Румунія, Російська Федерація, Польща та Естонія брали участь у роботі генеральних асамблей Ради PEFC, що відбувалися в Празі та Люксембурзі. В їх роботі брали участь і не європейські країни (Канада, США, Малайзія).Перспективи PEFC щодо сертифікації лісів у Європі обнадійливі. Ця організація приваблива тим, що пропонує дешевшу і демократичнішу процедуру сертифікації лісів порівняно з FSC. [Табл.1.2]Табл.1.2 Зіставлення схем сертифікації FSC та PEFC|
Показники | FSC | PEFC | | Нормативна база | 10 глобальних Принципів і зв'язані з ними критерії | 6 Критеріїв Хельсінського процесу і 27 кількісних і якісних індикаторів | | Функції | Акредитація аудиторів, встановлення світових стандартів, схвалення національних стандартів, управління маркуванням FSC | Схвалення національних схем, управління маркуванням PEFC | | Органи функціонування | Приватні органи сертифікації | Національні схеми, які застосовують органи сертифікації третьої сторони | | Члени, схеми | Природоохоронні, соціальні та економічні організації, органи сертифікації, приватні власники | Органи управління національними схемами та їх представники | | Встановлення стандартів | Через процес посередництва, який регулюється | Через відкритий процес посередництва | | Схвалення національних схем | Меморандум про взаєморозуміння з LEI (Індонезія), обговорення з NTCC (Малайзія) та іншими схемами | Має право схвалювати як національні європейські, так і неєвропейські схеми, які задовольняють його вимоги | | Стан процесу | Розроблено сертифікацію переміщення лісопродукції від лісової ділянки до споживача (моніторинг "ланцюга охорони"). FSC є головною сертифікаційною системою, яка дає змогу маркування лісових продуктів, якщо послідовність заходів з охорони продукції у ланцюгу ліс-ринок теж сертифікована | Визначено загальні правила до сертифікації продукції в межах лісу. Ще не розроблено принципів та правил контролю за межами лісу при переміщенні продукції від лісу до споживача. Розроблено сертифікацію верифікації походження деревини, але проблема "ланцюга контролю" та маркування лісових продуктів ще не вирішена | | |
1.3 Національні програми сертифікації лісів, що базуються на стандартах Міжнародної організації зі стандартизації (ISO)ISO створена в 1947 році. Її діяльність спочатку була пов'язана лише з технічними стандартами на продукцію. Стандартизацією управлінням навколишнім природним середовищем вона почала займатися в останні десять років. Основна мета ISO - за допомогою удосконалення управління лісовим менеджментом добитися покращання управління навколишнім природним середовищем. Разом з тим, необхідно мати на увазі те, що екологічні стандарти ISO щодо управління лісовим менеджментом не спрямовані на досягнення ринкових цілей. Стандарти ISO використовуються в Україні для удосконалення управління навколишнім природним середовищем. Так, міжнародний стандарт ISO 14001: 1996 “Системи управління навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і настанови щодо їх застосування” використаний в Україні для розроблення аналогічного стандарту ДСТУ ISO 14001-97. Стандарти ISO використовуються в багатьох країнах світу для розроблення національних програм сертифікації лісів [12]. Вони, як правило, менш жорсткі в порівнянні з програмою FSC і не передбачають маркування продукції. Їх можна використовувати лише для екологічної сертифікації управління лісовим господарством. Вони не придатні для екологічної сертифікації лісів.Рисунок.1.2 Структура національної схеми екологічної сертифікації лісів 1.3.1 Об'єднання споживачів продукції із сертифікованих лісів
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|
