| кологічна сертифікація лісів буде мати перспективу для подальшого розвитку лише тоді, коли знайде сталу підтримку з боку споживачів сертифікованої лісової продукції. Життєздатність ідеї щодо екологічної сертифікації лісів підтверджується тим, що число груп споживачів, що зобов'язалися використовувати продукцію лише із сертифікованих лісів, та обсяги споживання ними сертифікованої продукції мають тенденцію до зростання. Найбільш потужними об'єднаннями споживачів продукції із сертифікованих лісів в країнах ЄС є: WWT Wood Group (Швейцарія); Gruppe 98 (Німеччина); 1995 + Group (Великобританія); Gruppe 98 (Австрія); Club 1997 (Бельгія); Hart Wood Hout (Нідерланди); Naterued WWF Suog 2000 (Швеція); WWF Grupo 2000 (Іспанія) [13].Участь в об'єднаннях споживачів продукції із сертифікованих лісів приваблива з багатьох причин. Перш за все, вона дозволяє уникнути поганого розголосу про фірму як таку, що завдає шкоди навколишньому природному середовищу. Крім того, використання сировини із сертифікованого лісу дозволяє займати більш стійкі позиції на ринках продукції.Як правило, об'єднання споживачів продукції із сертифікованих лісів дотримуються таких зобов'язань: підтримувати міжнародно визнані програми щодо сертифікації лісів; купувати переважно деревину із сертифікованих лісів (таких, що пройшли незалежну сертифікацію); мати відповідальних осіб в управлінських структурах, які б слідкували за дотриманням зобов'язань, що випливають із статуту об'єднання; інформувати керівні органи об'єднань про обсяги споживання продукції із сертифікованих лісів [14].Поки що об'єднання споживачів продукції із сертифікованих лісів є недостатньо впливовими, оскільки на ринках недостатньо сертифікованої продукції (попит перевищує пропозиції). Окрім того, немає очевидної вигоди від споживання сертифікованої лісової продукції. Але оскільки все більше споживачів залучаються до об'єднань, що споживають лише сертифіковану лісову продукцію, можна з оптимізмом дивитися в майбутнє щодо екологічної сертифікації лісів.1.4 Шляхи розроблення національної схеми сертифікації в УкраїніВ умовах сучасної України до сертифікації слід відноситися прагматично, розглядаючи її перш за все як засіб підвищення конкурентоздатності лісопродукції, а вже потім як засіб покращення іміджу і поштовх до отримання нових знань. Виходячи з особливостей лісового фонду України, проведення сертифікації актуальне лише для частини її лісів, а саме Полісся і Карпат. Перш за все, можуть і повинні бути сертифіковані експлуатаційні ліси у вказаних регіонах, які знаходяться в користуванні підприємств Держкомлісгоспу з найбільшим експортним потенціалом. Вести мову про сертифікацію лісів Степу, Криму і більшості масивів Лісостепу у сучасній економіко-правовій ситуації в державі не доцільно. Буде більш корисним вкласти ці кошти в лісовирощування з метою підтримання стійкості ростучих лісів.Оцінюючи можливість сертифікації державних лісів України за системою FSC, слід зазначити, що рівень ведення лісового господарства в лісах багатьох держлісгоспів рівнинної частини країни відповідає міжнародним стандартам. До позитивних моментів ведення господарства в лісах, які знаходяться у користуванні Держкомлісгоспу, слід віднести те, що:· управління лісами проходить у єдиному законодавчому полі;· відсутні конфлікти відносно власності на землю і прав землекористування;· відсутня проблема прав корінного населення;· враховується вплив лісів та господарських операцій на воду, ґрунт і т.д.;· налагоджене виробництво деревини;· в цілому враховуються проблеми біорізноманіття;· території природних лісів або території високої біологічної цінності знаходяться під охороною;· існує планування ведення лісового господарства і плани лісовпорядкування;· існує контроль і моніторинг.Водночас слід звернути увагу на наступні проблеми, які можуть негативно вплинути на процес сертифікації:· Україна повинна мати в лісовому господарстві національні та регіональні кількісні і якісні підзаконні акти, які сумісні з загальноприйнятими міжнародними поняттями і принципами;· в деяких областях України система управління державними лісами ще не стабільна. Розвиток соціально-економічної ситуації в них може призвести до втрати контролю над операціями по лісозаготівлі і порушенню вимог, пов'язаних з охороною навколишнього середовища. В зв'язку з цим важко очікувати негайної сертифікації значної частини лісів Карпатського регіону, де за останні роки неухильно збільшується об'єм незаконних рубок;· відсутність юридичного "господаря" у більшості лісів бувших колгоспів і радгоспів, якими останнім часом розпоряджаються держлісгоспи;· фінансова життєздатність деяких лісових підприємств, а також соціально-економічний захист їх працівників ще слабкі. Ліси підприємств, в яких є заборгованість по заробітній платі не можуть бути сертифіковані за визначенням;· існуюча з часів Радянського Союзу система поділу лісів на групи і, особливо, віднесення до категорій захисності не знаходить втілення у відповідних системах лісівничих заходів, що не сприяє збереженню тих функцій, для виконання яких ці ліси виділялись. Підтвердженням цьому є "нові" види рубок (наприклад лісовідновні), які дозволяється проводити в лісах з обмеженим режимом лісокористування першої групи. По своїй суті, ці рубки є рубками головного користування, а їх об'єм для окремих лісогосподарських підприємств часто перевищує розрахункову лісосіку по головному користуванню;· складнощі можуть виникнути в ході оцінки стратегії лісовідновлення. Система FSC орієнтована на просування методів природного поновлення лісів, тоді як українські ліси, в основному, відновляються штучним шляхом. Розширенню площ природного та змішаного відновлення українські лісівники повинні приділити особливу увагу;· в нормативних документах і при плануванні лісогосподарської діяльності слід в більшій мірі акцентувати увагу на проблемі збереження і відновлення біорізноманіття лісів;Виходячи з останнього, потребує розробки і затвердження система стандартів сталого управління, а саме відповідних критеріїв та індикаторів.Розробка критеріїв сталого управління лісами - справа не нова. За останнє десятиріччя подібних критеріїв в різних країнах було прийнято немало.Початок розробки національних стандартів сталого управління було покладено при розробці українсько-шведського проекту "Стратегічний план розвитку лісового сектору України". В рамках цієї роботи в 1999 році професором А.З. Швиденко були розроблені критерії та індикатори сталого управління лісами для умов України. Проте як свідчить досвід багатьох країн, будь-який з існуючих списків після угоди в Гельсінкі на реальну ситуацію в лісовому господарстві ніякого впливу не справив. Причиною цього є та обставина, що більшість таких критеріїв, розроблені для збору інформації про стан лісів на державному чи регіональному рівнях для забезпечення загального розуміння сталого лісоуправління, що скоріше слід сприймати як спробу охарактеризувати сталою існуючу систему лісоуправління.Сьогодні повної системи, яка б відповідала інтересам керівництва Держкомлісгоспу поки що немає. На мою думку, навряд чи такою стане і жодна з існуючих розробок. Для цього вони повинні стати стандартами виконання, які будуть направлені на оцінку сталості на рівні держлісгоспу чи подібної одиниці лісоуправління.1.5 Досвід іноземних країн щодо організації сертифікації лісів1.5.1 ФінляндіяДосвід Фінляндії щодо сертифікації лісів представляє інтерес для України, оскільки лісове господарство цієї країни є провідним сектором національної економіки, потужним експортером лісової продукції.За даними Ауво Кайвола - відповідального секретаря Фінляндської Ради сертифікації лісів - лісове господарство Фінляндії охоплює 26.3 млн. га земель. З них 23.0 млн. га - покриті лісом. Біля 3 млн. га земель зайняті малопродуктивними лісами, приріст деревини на яких складає 0.1-1.0 м3 деревини. Середній приріст деревини складає 3.8 м3/га (в південних районах - 5.1 м3/га, північних - 1.9 м3/га). Національні парки і заповідники становлять 1.5 млн. га (6.6% покритої лісом площі). Приватні ліси складають 60%, державні - 25%. Частка лісового комплексу складає 10% валового внутрішнього продукту, а в доходах від експорту - біля 40% [15].У 1997 році в Фінляндії почав діяти новий Лісовий кодекс, що спрямований на розвиток сталого лісового господарства. У зв'язку з оновленням лісового законодавства переглянуті офіційні інструкції щодо ведення лісового господарства. Розроблена Державна лісова програма (NFP) на період до 2010 року, що передбачає втілення в практику ведення лісового господарства економічних, екологічних та соціальних вимог щодо стійкого розвитку. У листопаді 1999 року почала діяти Фінська система сертифікації лісів (FFCS). За нею сертифіковано 13.5 млн. га лісів (60% покритої лісом площі). Біля 180 тисяч лісовласників заявили про те, що вони готові дотримуватися національних критеріїв сертифікації. Передбачалося, що впродовж 2000 року за програмою FFCS будуть сертифіковані всі ліси Фінляндії.FFCS сповідує Пан-європейську програму лісової сертифікації. Як стверджує Ауво Кайвола, це пов'язано з тим, що програма РЕFC передбачає демократичну процедуру прийняття рішень, характеризується більшою прозорістю, меншими затратами на аудит та підтримкою більшості лісовласників, підприємств, торговельних компаній і організацій лісового сектору. Крім того, РЕFC користується високим міжнародним авторитетом (особливо в Європі), передбачає застосування економічно ефективної регіональної сертифікації лісів. Рішення щодо сертифікації лісів приймаються з врахуванням балансу екологічних, економічних та соціальних аспектів стійкого розвитку на національному рівні.Сертифікація лісів у Фінляндії здійснюється під егідою Фінляндської Ради сертифікації лісів, до якої включено 12 організацій, що представляють інтереси різних груп населення. Крім того, функціонує незалежна від неї Арбітражна комісія, яка вирішує спірні питання, що виникають у процесі сертифікації лісів.На сертифіковані ліси видаються сертифікати терміном на 5 років. Щорічно сертифікаційні органи проводять аудит з метою перевірки та оцінки ведення лісового господарства. Особливістю фінської сертифікації є те, що вона не передбачає використання національного знаку про походження лісової продукції із сертифікованих лісів.Фінська система сертифікації затверджена Пан-Європейською Радою сертифікації лісів у квітні 2000 року.1.5.2 ЧехіяПрактика сертифікації лісів у Чехії представляє інтерес для України тим, що ця країна, будучи разом з Україною в постсоціалістичному просторі, суттєво просунулася в напрямку до сталого ведення лісового господарства. Її досвід цікавий ще тим, що в цій країні частина національних лісів після падіння комуністичного режиму повернена лісовласникам.Площа лісів Чехії за даними Я. Тимрака (Національний сертифікаційний центр) в 1996 році складала 2631 тис. га (в порівнянні з 1990 роком збільшилася на 2 тис. га). Впродовж останніх 125 років ліси не піддавалися нищенню (в 1875 році площа лісів складала 2191 тис. га). Щорічний об'єм рубки деревини не перевищує приросту. Так, у 1998 році було зрубано 14 млн. м3 деревини (приріст становив 18.4 млн. м3). Державні ліси займають 65% покритої лісом площі, комунальні - 23%, приватні - 12%. Проектом національної сертифікації охоплено біля 1 млн. га лісів [16].Організація сертифікації чеських лісів базується на таких документах:NCLS 1001: 2000 “Сертифікація лісів - опис системи сертифікації”;NCLS 1002: 2000 “Критерії стійкого управління лісами”;NCLS 1003: 2000 “Керівні вказівки щодо проведення аудиту лісового господарства”;NCLS 1004: 2000 “Правила для перевірки споживчого ланцюга деревини”;NCLS 1005: 2000 “Критерії кваліфікації для аудиторів і органів сертифікації”.У цих документах описані: організація сертифікації лісів; форми документів, що використовуються для оформлення результатів сертифікації; критерії і показники сталого управління лісами (з врахуванням індивідуальної і групової сертифікації лісів); джерела інформації, що використовуються для сертифікації лісів; принципи і методи планування і організації аудиту в лісовому господарстві; критерії для визначення кваліфікації аудиторів.В основу чеської сертифікаційної програми покладена групова сертифікація лісів. Сертифікація лісів здійснюється за участю таких органів: Ради національного сертифікаційного центру, Національного сертифікаційного центру, Чеського інституту акредитації та сертифікаційних органів.На рівні окремих регіонів стан лісового господарства оцінюється незалежними експертами. Сертифікація лісів добровільна. Сертифікат видається на 5 років. Контрольний аудит проводиться щорічно.Чеська програма сертифікації базується на міжнародних угодах, національна за змістом, самостійна і незалежна. Чехія готова приєднатися до PEFC.1.5.3 Російська ФедераціяДосвід Росії щодо організації сертифікації лісів представляє інтерес для України з багатьох причин. Перш за все, ця країна є потужним експортером лісової продукції, частина якої надходить українським споживачам. Як і в Україні, ліси в Російській Федерації є державною власністю і закріплені за постійними і тимчасовими лісокористувачами. Її досвід, крім того, цікавий ще тим, що на відміну від інших країн світу, в Російській Федерації сертифікація лісів є не добровільною процедурою, а обов'язковою.У Російській Федерації прийнятий закон “Про сертифікацію продукції і послуг”, в якому закладені правові основи обов'язкової сертифікації лісів. Сертифікацію лісів організовує і координує Комітет Російської Федерації зі стандартизації і сертифікації. Практична робота щодо організації обов'язкової сертифікації лісів була покладена на Федеральну службу лісового господарства Російської Федерації (в 2000 році ця служба була ліквідована, а її структурні підрозділи передані Міністерству природних ресурсів Російської Федерації) [17]. Безпосередньо сертифікацією лісів займається Центральний орган системи лісової сертифікації. У складі цього органу є спеціальна комісія, яка розглядає апеляції, що пов'язані із сертифікацією лісів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|
