Спеціальне водокористування -- це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод. Під такими спорудами розумі-ють греблі, насосні станції, пристані, шлюзи тощо.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних по-треб населення, а також для господарсько-побутових, ліку-вальних, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і гро-мадських потреб.

Водні об'єкти, що мають природні лікувальні властивості, належать до категорії лікувальних, якщо їх включено до спе-ціального переліку із зазначенням запасів вод та їх лікуваль-них властивостей, а також інших сприятливих для лікування та профілактики умов, і затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони здоров'я України, Комітету України з питань геології та використання надр і Державного комітету водного господарство України.

Водні об'єкти, віднесені у встановленому порядку до ка-тегорії лікувальних, використовуються виключно у лікувальних і оздоровчих цілях.

У водному законодавстві знайшли відображення особли-вості спеціального водокористування та користування водни-ми об'єктами для потреб галузей економіки, зокрема: сільсь-кого і лісового господарства; промислових і гідротехнічних по-треб; водного транспорту; рибного і мисливського господар-ства; протипожежних потреб.

Як відомо, використання вод увесь час зростає, дедалі більше забирається води з річок, озер, ставків, інших поверх-невих і підземних об'єктів. Це призводить не тільки до змен-шення водовмісту об'єктів, але й їх кількості, тому що окремі з них зникають назавжди. Водопостачання ускладнюється ще й тим, що водні об'єк-ти забруднюються стічними водами, засмічуються відходами промисловості, отруюються хімікатами. У цих умовах дуже важливо усунути такі негативні явища, забезпечити бережливе, найбільш раціональне використову-вання водних ресурсів, посилити їх охорону.

Увага до посилення охорони вод зростає також у зв'язку з їх шкідливими діями. Такими діями є:

- наслідки повені, що призвели до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд;

- заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підвищенням рівня ґрунтових вод внаслідок ненормованої по-дачі води під час зрошення,

- витікання води з водопровідно-каналізаційних систем та перекриття потоків підземних вод при розміщенні великих промислових та інших споруд;

- за-бруднення земель в районах видобування корисних копалин, а також після закінчення експлуатації родовищ та їх консер-вації;

- ерозія грунтів, утворення ярів, зсувів і селей.

Існують різні засоби охорони вод: гідромеліоративні, лісо-меліоративні, агротехнічні, санітарні та ін. Серед них особливе місце належить правовим засобам. Наше законодавство покликане активно сприяти як раціональному, науково об-грунтованому використанню вод, так і їх охороні.

Основним законодавчим актом, який регламентує поря-док використання і охорони вод, є Водний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 6 червня 1995 р. Саме він визначає завдання водного законодавства. У ст. 2 Кодек-су записано: «Завданням водного законодавства є регулю-вання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичер-пання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслід-ків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористу-вання».

З прийняттям нового Водного кодексу підведені підсумки всього попереднього розвитку водного законодавства. В Ко-дексі розвинуто й доповнено ті положення законодавства, які виправдали себе на практиці та зберігають значення для пра-вового регулювання водних відносин у майбутньому. Він зак-лав основи для вдосконалення правового регулювання вод-них відносин як того вимагає життя.

Після прийняття Водного кодексу було розроблено й прийнято ряд інших правових актів, спрямованих на забезпе-чення раціонального використання і охорони вод. Зокрема, «Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості води», яка була затверджена по-становою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р., «Концепція охорони та відтворення навколишнього природно-го середовища Азовського і Чорного морів», затверджена по-становою Кабінету Міністрів України від 10 липня 1998 р., та деякі інші правові акти.

Розділ 2. Правові форми охорони вод в Україні

Охороні підлягають усі води (водні об'єкти) на території України від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запа-сів та інших об'єктів водного промислу, погіршити умови існу-вання диких тварин, знизити родючість земель та викликати інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очи-щення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму.

Під забрудненням розуміють насичування поверхневих і підземних вод сторонніми домішками, що розчиняються, вна-слідок чого вода стає непридатною для використання за при-значенням.

Під засміченням розуміють захаращення русел водойм предметами виробничих та побутових відходів, які не розчи-няються у воді.

Отже, поняття забруднення відноситься до якості води у водоймі, тоді як засмічення характеризує якісний стан русел водойм.

Під вичерпанням вод розуміють зменшення кількості води у водоймі, що відбувається під впливом діяльності людей і має сталий характер.

З метою забезпечення охорони вод використовуються різні правові форми, основними з яких є:

законодавче закріплення компетенції органів державної влади і управління в галузі регулювання водних відносин;

контроль за використанням і охороною вод та відтво-ренням водних ресурсів;

 державний облік вод;

економіко-правове регулювання раціонального вико-ристання і охорони вод;

стандартизація і нормування в галузі використання і охорони вод;

заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод.

Компетенція органів державної влади і управління в галузі регулювання водних відносин законодавчо закріплена у Вод-ному кодексі України.

До відання Верховної Ради України у згаданій галузі належить:

а) законодавче регулювання водних відносин та визна-чення основних напрямів державної політики в галузі раціо-нального використання та охорони водних ресурсів;

б) розпорядження водним фондом України;

в) затвердження державних, міждержавних програм вико-ристання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

г) встановлення правового режиму використання і охоро-ни вод та відтворення водних ресурсів у зонах надзвичайних екологічних ситуацій;

д) регулювання розподілу платежів за спеціальне водоко-ристування;

є) визначення повноважень місцевих Рад народних депутатів і органів державної виконавчої влади щодо використан-ня і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

є) вирішення інших питань у галузі законодавчого регулю-вання водних відносин.

У водному законодавстві визначено також право в галузі регулювання водних відносин Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сіль-ських, селищних, міських Рад народних депутатів. Належна реалізація цього права є гарантією раціонального викорис-тання вод, їх охорони та відтворення водних ресурсів.

До відання Кабінету Міністрів України в зазначеній галузі належить:

а) реалізація державної політики з питань використання і охорони вод;

б) здійснення державного контролю за використанням і охороною вод;

в) визначення пріоритетів водокористування;

г) забезпечення розробки державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод, затвер-дження регіональних програм;

д) визначення порядку діяльності органів державної вико-навчої влади в галузі використання і охорони вод, координа-ція їх діяльності;

є) прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними вимог держав-ного законодавства;

є) вирішення інших питань у галузі використання і охоро-ни вод та відтворення водних ресурсів.

Спеціально уповноваженими органами державної вико-навчої влади в галузі використання і охорони вод та відтво-рення водних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурсів України, Державний комітет водного господарства України, Комітет України з питань геології та використання надр, їхні органи на місцях та інші державні органи. Зокрема, до компетенції Державного комітету водного господарства віднесено розробку та участь у реалізації державних, міждер-жавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; забезпечення потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах та здійснення їх між-басейного перерозподілу; здійснення заходів щодо екологічно-го оздоровлення поверхневих вод та нагляду за ними; здій-снення контролю за дотриманням режимів роботи водосхо-вищ та водогосподарських систем тощо.

До відання Комітету України з питань геології та викорис-тання надр належить: ведення державного обліку підземних вод та водного кадастру; ведення державного моніторингу підземних вод; погодження дозволів на право виконання про-ектних та будівельних робіт, пов'язаних з видобуванням під-земних вод та ін.

Важливою правовою формою охорони вод є контроль за їх використанням і охороною та відтворенням водних ресур-сів. Контроль полягає в забезпеченні додержання всіма юри-дичними та фізичними особами вимог водного законодавства.

Є два види контролю: державний і громадський.

Держав-ний контроль за використанням і охороною вод здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціальними вповноваженими державними органами.

Громадський контроль за використанням і охороною вод здійснюється громадськими інспекторами, повноваження яких визначається положенням, що затверджується Міністерством екології та природних ресурсів України.

З метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу, інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється їх державний моні-торинг, який є складовою частиною державної системи моні-торингу навколишнього природного середовища України.

Кабінет Міністрів України своєю постановою від 20 липня 1996 р. затвердив «Порядок здійснення державного моніто-рингу вод», який встановлює основні вимоги до організації державного моніторингу вод, взаємодії міністерств і відомств під час його проведення, до забезпечення органів державної виконавчої влади інформацією для прийняття рішень, пов'яза-них із станом водного фонду України.

Суб'єкти державного моніторингу вод постійно удоскона-люють його здійснення з метою забезпечення повноти, віро-гідності та своєчасності офіційної інформації про стан вод, ан-тропогенної дії на них, а також про вплив цього стану на еко-системи і здоров'я населення.

Для забезпечення екологічної безпеки під час розміщен-ня, проектування нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, проводиться їх екологічна експертиза, яка сприяє раціональ-ному використанню і охороні вод.

Однією з правових форм охорони поверхневих та підзем-них вод є їх державний облік, який здійснюється шляхом про-ведення постійних гідрометричних, гідрохімічних спостере-жень за кількісними і якісними їхніми характеристиками згід-но з програмою, що затверджується цим Комітетом за по-годженням з Міністерством екології та природних ресурсів України і Державним комітетом водного господарства України.

Завданням державного обліку вод є встановлення відо-мостей про їх кількість і якість, а також даних про водоко-ристування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розроблюються заходи щодо її раціо-нального використання, охорони відтворення водних ресурсів.

Складовою частиною обліку вод є державний облік водо-користування, що здійснюється з метою систематизації даних про забір, використання та скидання зворотних вод і забруд-нюючих речовин, наявність систем оборотного водопостачан-ня та їх потужність, а також діючих систем очищення вод та їх ефективність тощо. Облік та аналіз стану водокористування проводиться шляхом подання водокористувачами відповідних звітів до державних органів водного господарства за встанов-леною формою.

З метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів скла-дається Державний водний кадастр. Він ведеться Державним комітетом водного господарства України, Комітетом України з питань геології та використання надр та Комітетом України з питань гідрометеорології в порядку, що визначається Кабі-нетом Міністрів України.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6