Раціоналізація може приймати різні форми. У разі особистої невдачі або порушення моральних принципів чоловік може знайти помилкові, але поважні причини для виправданнясвоєї поведінки. Підприємець не соромиться шахраювати з податками, порушувати умови договору, тому що бюрократи в уряді марно витратять зароблені важкимтрудом гроші, а також ще і тому, що “всі так роблять”. У лисиці з байки “Про виноград, який нестиглий” безліч людських прототипів: людина, яка говорить, що робота, звідки його звільнили, і так “давно йому нецікава”; підлеглий, не встановивши нормальні відносини з начальником або співробітниками, розказує, що “вони некомпетентні”. Ту ж роль, що і феномен зеленого винограду, може грати феномен солодкого лимона: людина, попадаючи в конфліктну ситуацію за допомогою раціоналізаціїпочинає знаходити їх цілком бажаними звільнений з роботи і що поступив в інше місце, він починає говорити, що “нова робота набагато цікавіше”. Раціоналізація звичайно включаєв себе комплекс пояснень, а не одне-єдине; такий комплекс робить раціоналізацію меншвразливою: у людини виявляється декілька ліній оборони. Якщо одна лінія прорвана, то інші продовжують виконувати функцію захисту. У легкій формі раціоналізація грає благотворну роль, захищаючи людину від тривоги в ситуації конфлікту, ітим самим даючи можливість прийти до адаптивногорозв'язання проблеми, що виникла. У своїх крайніх формах, однак, раціоналізація можепривести до того, що людина заплутається в, мережах брехливих самовиправдань і не зможе раціонально оцінити проблему, що виникла перед ним. Проекція. Людина не усвідомлює своєї провини або негативної рисиі (агресивність, упертість, цинізм, скаредність і , але бачить їх в інших, тобто він їх проецирует. Негативною стороною цих і інших захисних механізмів є спотворення (заперечення реальності). Міжособовий конфлікт, у власному значенні слова, є боротьба, що виникла через дефіцит влади, статусу або засобів, необхідних для задоволення домагань, системи цінностей, і що передбачаєнейтралізацію, ущемлення або знищення суцільний суперників. Необхідно розрізнювати конфлікт як засіб досягнення певного результату і конфлікт як самоціль. Конфлікти першого типу (реалістичні) стимулюються наміром досягнути деякої мети, можуть бути замінені деяким іншим типом взаємодії, якщоконфлікт буде розцінений як неадекватний засіб отримання бажаного результату. Конфлікти, другого типунонреалістичні породжені не конкуруючими цілями сторін, а необхідністю зняття напруження принаймні у однієї з них. Тут також можливі альтернативні рішення, але торкаються вони лише вибору противника для зняття напруження, а не найбільш прийнятної для реалізації поставленої мети моделі взаємодії. Конфлікт та конкуренція: відмінні та спільні риси

Соціальний конфлікт це будь-яка соціальна ситуація (процес), в якій дві або більш соціальних одиниціпов'язані, принаймні, однієюформою психологічного або інтерактивного антагонізму. Психологічний антагонізм цеемоційнаворожість і схожі з нею явища. Інтерактивний антагонізм розуміється як взаємодія, щобудується по типу боротьби і втручання в справи протиборствуючої сторони. Французький соціальний психолог Таузард зазначає, що соціальний конфлікт не може бутиповністю описаний за допомогою психологічних категорій; ворожість, агресія не завжди присутні в соціальному конфлікті, і тому він не може бути приведенийдо власних афективних і імпульсивних аспектів. Тому сам конфлікт визначається автором як“ситуація, в якій дійові особи (індивіди, групи, організації, нації) або переслідують несумісні цілі і цінності, або одночасно в конкурентній манері прагнуть до досягненняоднієї і тієї ж мети”.

Деякі автори визначення міжособових конфліктів, як продиктовані конкурентною ситуацією, критикують за виникаюче прицьому зміщення понять конфлікту і конкуренції (змагання). Розмежування конкуренції і конфлікту звичайно проводиться з трьох різних точок зору. Згідно з першоюз них, змагання (конкуренція) є той же конфлікт, але легитимний, регульований певними правилами, а тому обмежений. Дії учасників тут в рівній мірі можуть або не можуть бути направлені один проти одного з наміром перешкодити досягненню мети противником. Згідно з другою точкою зору, відмінність конкуренції від конфлікту полягає не в правилах як таких, а в тих функціях, які цими правилами регламентуються. У разі конкуренції елементи конфлікту хоч і присутні, але обмежуються правилами, які служать або спільним інтересам учасників, або інтересам якоїсь третьоїсторони. Згідно з третьою позицією, конкуренція і конфлікт можуть бути розмежовані за допомогою поняття“влада”, що визначається як можливість суб'єкта (індивіда, групи, організації, нації) впливати наобраздій іншого суб'єкта, модифікуючи або контролюючи його поведінку, установки або почуття. Змагання характеризується як“паралельні” пошуки суб'єктами однієї і тієї ж мети, воно мотивоване бажанням виграти, а не заподіяти збитківпротивнику. Однак в тому випадку, коли контроль над поведінкою іншого стає усвідомленою метою або єдиним засобом досягнення результату, змагання може перерости в конфлікт.

Деякі психологи вважають, що конкуренція і конфлікт відносяться до різних сфер реальності. Як такі сфери виступають об'єктивна конфліктна ситуація, що складає основу конфлікту, і конфліктну поведінку, що являє собою спосіб взаємодії учасників конфлікту, виникаючий приусвідомленні ситуації як конфліктної. Конкуренція розуміється як характеристика ситуації взаємодії, зовні заданий тип взаємозв'язкусторін, який передбачає негативну взаємозалежність цілей один виграє тільки в тому випадку, якщо інший програє (інакше: паретоефективність). Конфлікт, об'єктивною ознакою якого є зіткнення несумісних дій, тобто таких, які направлені на припинення, зрив, обструкцію інших дій, є характеристикою не ситуації, а міжособових відносин. Вирішальна умова вступу в конфлікт це не стільки сам по собі факт несумісності дій, скільки сприйняття несумісності, і тоді конфлікт стає психологічною реальністю.

    Функції конфлікту

Конфлікт як невід'ємний елемент соціального буття особистостіі групи може виконувати і виконує дві функції: позитивну (конструктивну) і негативну (деструктивну). Тому мета, згідно з більшістю сучасних західних авторів, полягає не в тому, щоб усунути або запобігти конфлікту, а в тому, щобзнайти спосіб зробити його продуктивним. У загальному плані можливість конфлікту виконувати конструктивну функцію зв'язується з тим, що конфлікт запобігає “застою” і “омертвінню” індивідуальної і групової життєдіяльності і стимулює їх рушення уперед. Конфлікт об’єктивізує джерело розбіжності і тим самим дозволяє усунути його. Крім того, оскільки основою виникнення всякого конфлікту є заперечення попередніх відносин між сторонами, сприяючи створенню нових умов, конфлікт одночасно виконує і адаптуючу функцію. Позитивнінаслідки конфлікту для окремої людини можуть мати місце і в тому, що за допомогою його буде зжиита внутрішня напруженість, дозволена фруструюча ситуація. У цьому значенні конфлікт розглядається як один з засобів самоствердження і самовипробування особистості, оскільки дозволяє кожному учаснику випробувати на досвіді свої здібності і активний їх використати. Міжгруповий конфлікт, що передбачає загрозу ззовні, є необхідна передумова внутрішньогрупової солідарності індивідів, яка відповідає єдністю на зовнішню небезпеку. Такі “групоінтегрируючі” наслідки интергрупповых зіткнень. Аналогічні “стабілізаційні” наслідки у внутрігруповогоконфлікта, який орієнтує членів групи на захист її єдності, причому боротьба проти“розкольників” інтенсифікує згуртування індивідів.

Деструктивним конфлікт є в тому випадку, якщо його учасники незадоволені виходом конфлікту і відчувають, що “щось втратили”. Якщо ж всі учасники задоволені і щось отримують внаслідок конфлікту, то конфлікт продуктивний. Одна з головних задач вивчення конфлікту виявлення чинників, що визначають розвиток конфлікту по конструктивному або деструктивному типу. Як основа для рішення даної задачі можна використати принципи закону соціальних відношень, згідно з яким характерні процеси і єффекти, зумовлені даним типом соціального відношення(кооперативним або конкурентним), мають тенденцію посилювати їх тип соціальноговідношення, що викликав. У цьому випадку конфлікт між сторонами, що знаходяться і кооперативного взаємозв'язку, менш руйнівний, ніж що має місце між учасниками конкурентного процесу. Течія і способивирішення деструктивного і конструктивного конфлікту істотно різні, як різні їх типи соціального взаємозв'язку, що породили. Відмінною рисою деструктивного конфлікту, щопередбачає конфронтацію сторін, єтенденція до розширення і ескалації. У результаті такий конфлікт нерідко стає незалежним відпочаткових причин, що породили і може продовжуватися і після того, як ці причини вже вичерпані, знецінені або забуті. Розширення конфлікту здійснюється у різних напрямах: залучення нових учасників; збільшення витрат гаданих і дійсних конфліктних сторін; інтенсифікація негативних відносин між сторонами; зростання об'єму і числа негайного висловлювання і дій; зростання числа прецедентів, що виникли внаслідок конфлікту і Продуктивний розвиток конфлікту, що передбачає спільну концентрацію зусиль сторінна розв'язання конфліктної проблеми, в своїх головних бісах схоже з процесом творчого мислення. Як ірішення творчих задач, воно здійснюється в декілька етапів: від пізнання проблеми і невдалих спроб рішення її традиційними коштами через фрустрацію і дискомфорт до осяяння, що дозволяє побачити проблему в новому ракурсі і знайти її нове рішення.

    Теорія ігор

У пошуках методів формалізації ситуації конфліктної взаємодії західна соціальна психологіязвернуласядо інтенсивного освоєння деяких розділів математики, передусім теорії гри. Під конфліктною тут розуміється ситуація, в якій беруть участь різністорони, наділені різними інтересами і можливостями вибирати доступні для них дії відповідно до цих інтересів. Формальні моделіприйняття оптимальних рішень в подібній ситуації як разів і вивчаються теорією гри, де гра виступає як спосіб опису зіткнення інтересів. Повсюдне поширення отримав один з варіантів гри з ненульовою сумою, відомий під назвою “Дилема в'язня”. Популярність цієї гра вся ще достатня висока. У дослідженні задається деяка диада: два в'язні знаходяться в ув'язненні і позбавлені можливості спілкуватися. Будуєтьсяматриця, в якій фіксуються їх можливі стратегії взаємодії на допиті, коли кожний буде відповідати, не знаючи точно, як поводиться інший. Якщо прийняти дві крайні можливості їх поведінки “зізнатися” і “не зізнатися”, то в принципі, кожний має саме ці дві альтернативи. Однак результат буде розрізнений в залежності від того, якуз альтернатив обере кожний. Можуть скластися чотири ситуації з комбінацій їх різних стратегій: обидва зізнаються, перший зізнається, другий не зізнається, другий зізнається, а перший немає, обидва не зізнаються. [6 Андреева Г. М. Социальная психология. – М. ,1980] Матриця фіксує ці чотири можливих комбінації. При цьому розраховується виграш, який вийде при різних комбінаціях цих стратегій для кожного “гравця”. Застосування в цьому випадку деяких положень теорії гри створює принадну перспективу опису і прогнозу поведінки кожного учасника взаємодії. [7 Бандурка А. М... Друзь В. А. Конфликтология. - Харьков, 1997] Однак зараз же виникають і ті численні обмеження, які несуть в собі застосування цієї методики до реальних ситуацій. Критиці були піддані передусім основні теоретичні постулати: 1) постулат раціональності, згідно з яким прагнення до максимізації виграшу– основна детермінанта людської поведінки; при цьому відбуваєтьсянеправомірне ототожнення між лабораторною і природною ситуацією конфлікту; 2) постулатстатичності ситуації кофліктноївзаємодії, згідно з якою вважається, що учасник конфлікту спочатку володіє всією повнотою інформації, що описує ситуацію, і раз і назавжди фіксуючою ієрархію індивідуальної значущості тих абоінших дій.

Теоретико-ігрові дослідження, не без іронії помічають деякі автори, описують те, як людиповинні діяти, а не те, як вони діють насправді.

На сучасному етапі розвитку психології управління соціально-психологічний конфлікт частіше визначають як усвідомлене зіткнення, протиборствомінімум двох людей, груп, їх взаємнопротилежних несумісних, виключаючих один одну потреб, інтересів, ціліше, типів поведінки, відносин, установок, істотно значущих для особистостей і груп. Конфлікти соціально зумовлені і опосредкованііндивідуальними особливостями психіки людей. Розрізнюють передумови, джерела, причини, ситуації, ініціаторів, винуватців і жертви конфлікту. Конфлікт пов'язаний з гостримиемоційними переживаннями, афектами, з дією стереотипів і одночасно винахідливістю особистості або групи в пошуках і виборі шляхів перешкодити противній стороні в досягненні своєї мети.

    Види конфліктів.

Розрізнюють внтутрішньоособовий, міжособовий і міжгруповий конфлікт. Внтутрішньоособовий конфлікт це зіткнення приблизно рівних по силі і значущості, але протилежно направлених мотивів, потреб, інтересів, потягів у однієї і тієї ж людини, що відображають суперечливі зв'язки з соціальною середою. Міжособовий конфлікт це зіткнення взаємодіючих людей, чиї цілі, інтереси, цінності, норми поведінки або методироботи взаимовиключають один одну або заважають, протидіють, тобто несумісні в даній ситуації. Міжгруповий конфлікт це противоборствов колективі або в різних соціальних групах, що відстоюють протилежні інтереси, преследущих несумісні цілі і своїми практичними діями перешкоджаючих один одному. Звичайно міжособові і межгрупові конфлікти заважають роботі, відволікають багато сил, негативно позначаються на психічному і загальному здоров'ї людини. Взаємні негативні відносини, особисті антипатії людей нерідко переносяться на ділові зв'язки. Конфлікти можуть мати і позитивне значення, коли направлені на подолання негативних тенденцій в поведінці, відносинах окремих осіб або груп, проти відсталих поглядів і стилю діяльності, направлені на боротьбу з егоїзмом. Конфлікти бувають закономірними (неминучими), необхідними, вимушенимиі функціонально невиправданими. Розрізнюють також конфлікти відкриті і приховані; конфлікти, переслідуючі особисті, групові абосуспільні цілі. У залежності від емоційного стану людей конфлікти бувають з високим, помірним емоційним напруженням і без емоційного напруження. На етапі виникнення конфлікту можна говорити про стихійні і заплановані конфлікти (останні поділяються на спровоковані і ініціативні). На етапі існування і розвитку конфлікту можна розрізнювати короткочасні, тривалі і затяжні (що зайшли в тупик) конфлікти. Па етапі усунення можна виділяти керовані, слабо керовані і некеровані (стихійні) конфлікти. На етапі загасання конфлікти можуть бути спонтанно що припиняються, що припиняються під впливомзасобів, знайдених самими протиборствуючими сторонами, і конфлікти, одержуючі дозвіл тільки при втручанні зовнішніх сил (вищестоящих організацій, керівників). Таким чином, конфлікт це складне, багатостороннє явище в системі людських відносин, тому видів конфлікту може бути стільки, скільки різнихсторін бере участь в даному об'єкті, що розглядається.

    Причини конфліктів

Страницы: 1, 2, 3, 4