| Рис. 3.1 - Схема розміщення добрив у грунті при різних способах загортанняСуцільне внесення добрив застосовують, як правило, при основному удобренні, а також при проведенні підживлень культур густого (суцільного, рядкового, вузько-рядкового, перехресного) стояння рослин у посіві: зернових, трав, льону та ін. При місцевому внесенні добрив у грунт їх розміщують в рядках, збоку від рядків, гніздами близько біля рядків тощо. При цьому добрива перемішуються з відносно малим об'ємом грунту. Перевагою місцевого внесення є можливість розмістити добриво безпосередньо поблизу кореневої системи рослини, запобігти значному вбиранню його грунтом. В результаті ефективність використання добрив буває більшою, ніж при суцільному внесенні. Проте при місцевому внесенні слід уникати створення в грунті ділянок з високою концентрацією добрив, оскільки в цьому разі може відбуватися пошкодження кореневих систем, розташованих поблизу [39].Місцеве внесення добрив частіше застосовують одночасно з сівбою насіння та при підживленнях культур широкорядного, квадратно-гніздового й інших способів вирощування з достатньо великими міжряддями.Дози внесення добрив у грунт. Встановлення оптимальної дози добрив є одним з найбільш важливих і в той же час складних питань, оскільки при цьому треба брати до уваги: 1) потребу рослин в елементах живлення, яка залежить від біології рослини та запланованого врожаю; 2) запаси елементів живлення в грунті; 3) можливість використання цих запасів рослиною; 4) коефіцієнт використання рослиною елементів живлення з добрив; 5) економічну доцільність використання добрив і ряд інших показників.Є багато методів визначення оптимальних доз добрив, які можна об'єднати в три групи: а) розрахункові, б) польові і в) комплексні. В основі розрахункового методу лежить можливість встановлення доз добрив на основі обліку і математичної обробки потреби рослин в елементах живлення, кількості елементів, що використовуються рослинами, запланованого урожаю тощо.В польових методах оптимальну дозу добрив встановлюють на підставі безпосереднього експерименту. Такий метод рекомендований, зокрема, Всесоюзним науково-дослідним інститутом добрив і агрогрунтознавства ім. Д. М. Прянишникова.У комплексному методі враховують дані як польових дослідів, так і фактори, які дають можливість провести математичний розрахунок доз. Тепер науково-дослідні інститути визначили й рекомендують для внесення під різні культури у різних груптово-кліматич-пих зонах нашої країни оптимальні дози внесення добрив. Ці дози наводяться у відповідних довідниках і посібниках з агрохімії. Проте в кожному конкретному випадку ці дози треба уточняти виходячи з конкретних умов: вмісту рухомих елементів живлення в грунті, конкретних завдань вирощування рослин та ін. Значну допомогу в цьому дають, зокрема, агрохімічні грунтові карти. Ці карти дають також можливість доцільно розподіляти добрива по полях сівозміни. Дози внесення добрив у грунт подано в кілограмах умовної діючої речовини (N, Р2О5, К2О тощо), яку слід внести на гектар. Тому при застосуванні мінеральних добрив у будь-якому випадку виникає потреба розрахувати кількість добрива, яку треба внести на гектар, щоб у грунт було внесено встановлену кількість того чи іншого елемента живлення. Для цього треба знати процентний вміст діючої речовини в добриві, який зазначено для кожної партії її. Потім за пропорцією роблять розрахунки. Наприклад, встановлено, що навесні для підживлення озимих культур слід внести 15 кг/га азоту. Припустимо, що для підживлення взято аміачну селітру з 33 %-м вмістом азоту. Отже, в кожних 100 кг добрива міститься 33 кг азоту; 15 кг азоту міститься в 45,5 кг добрива. Цю кількість його в даному випадку і треба внести на гектар [36].Система добрив у сівозмініДля кожної сівозміни і грунтово-клі-матичної зони складають науково обгрунтовану систему застосування добрив.Створення такої системи дає змогу, з одного боку, виростити високі врожаї, а з другого -- досягти найвищої окупності кожної одиниці добрива. В основі системи лежить створення раціонального живлення рослин з урахуванням біологічних особливостей їх і умов вирощування. Оскільки культурні рослини, як правило, вирощують у сівозміні, то й систему застосування добрив будують стосовно до конкретної сівозміни. При цьому враховують такі основні моменти: особливості живлення рослин, а також характер і потрібну якість основного продукту, грунтово-кліматичні особливості, особливості дії добрив на грунт і характер їх взаємодії одного з одним, характер полів сівозміни, відносну ефективність строків і способів внесення добрив у грунт тощо.Культурні рослини виносять з грунту різну кількість елементів живлення і в різному сполученні. Наприклад, з середнім урожаєм зернових з гектара виноситься до 170--180 кг азоту, фосфору і калію (в розрахунку на діючу речовину), а з середнім урожєм картоплі -- до 400 кг і більше. При цьому в останньому випадку значно переважає винос калію, а в першому--азоту. Велике значення для правильного розподілу добрив має тривалість періоду живлення рослин і динаміка використання рослинами поживних речовин. Період живлення -- це період, протягом якого рослини використовують з грунту поживні речовини. Він нерідко коротший за вегетаційний період. Так, у ячменю він становить всього 40--45 днів, а в цукрового буряка досягає 150 днів і більше. При цьому ячмінь до фази колосіння використовує уже до 95 % і більше загальної кількості всіх необхідних йому елементів, цукровий буряк же основну кількість необхідних йому поживних речовин (60--65 %) використовує тільки в другу половину періоду живлення (серпень, вересень, жовтень). Під зернові добрива треба вносити до сівби і під час сівби, а при удобренні цукрового буряка, картоплі та інших рослин значну частину добрив доцільно вносити в підживленнях. При вирощуванні культур на зелений корм, а також для одержання високо-білкового продукту слід більше вносити азоту, а під цукровий буряк, картоплю-- калію і фосфору. Треба мати на увазі, що внесені у різні строки добрива мають різну не лише біологічну, а й економічну ефективність. При цьому, природно, враховують характер ґрунтів, рівень родючості їх, забезпечення вологою і вміст елементів живлення.Треба чергувати внесення добрив, які підкислюють грунт, з добривами, які підлужують його; добрива, які можуть погіршувати структуру грунту (наприклад, калійні),-- з добривами, які її поліпшують (наприклад, суперфосфат).Нерідко сумісне внесення різних добрив гальмує або стимулює використання того чи іншого елемента. Наприклад, при внесенні на підзолистих ґрунтах азоту урожайність зернових збільшується в середньому на 18%, калію--11 %, а при сумісному застосуванні їх збільшення спостерігалося тільки па 5 %, оскільки при цьому виявлялася негативна дія підкислення ґрунту калійними добривами. Внесення ж фосфору повністю знімало цей негативний вплив. Дуже важливо поєднувати різні види добрив: органічні, мінеральні та бактеріальні. Гак, в одному з дослідів по вивченню впливу на рослини сумісного внесення органічних і мінеральних добрив було показано, що при внесенні тільки гною (36 т/га) урожай картоплі підвищився з 89 до 172 ц/га; при внесенні азоту, фосфору, калію і кальцію в тій самій кількості, в якій вони містились у 36 г гною, урожай становив 185 ц/га, а коли ту саму кількість цих елементів було внесено в грунт па 50 % у вигляді мінеральних добрив, а па 50 % -у вигляді гною (18 т/га), то урожай досяг 205 ц/га. Велике значення для величини дози добрив і характеру внесення їх мають місце застосування їх у сівозміні і тип сівозміни.3.2 Умови та заходи безпеки при зберіганні добривМінеральні добрива зберігають у спеціальних приміщеннях з доброю вентиляцією, бажано в упакованому вигляді. Гігроскопічні добрива не можна зберігати у вологих приміщеннях, бо вони злежуються і втрачають свою цінність.Зберігання твердих мінеральних добрив і підготовка до внесення. Добрива поставляються сільському господарству протягом усього року. Як правило, вони надходять на прирейкові склади, що виконують функції перевалочних пунктів. Основне призначення цих складів - прийом добрив із залізничних вагонів і короткочасне збереження в періоди бездоріжжя. Річне завантаження прирейкових складів розраховують на 5-6-кратний вантажообіг [40].Для тривалого нагромадження, збереження і підготовки мінеральних добрив до внесення використовують внутрішньо-господарські і міжгосподарські склади, розраховані для роботи з дворазовим вантажообігом.У системі агрохімічного обслуговування створюють приймальні пункти мінеральних добрив. До складу пункту входять механізми для вивантаження добрив із залізничних вагонів і подачі їх у бункери-нагромаджувачі загальною місткістю 280 м. При цьому можна поставляти добрива в господарства, минаючи збереження їх у прирейковому складі. Така схема дозволяє знизити витрати на прийом, збереження і відвантаження мінеральних добрив із залізничних станцій, однак приймати і зберігати велику частину добрив в осінньо-зимовий період повинні глибинні склади.Пилоподібні вапняні матеріали, що надходять по залізниці, доставляють у спеціальних вагонах і перекачують у спеціальні склади силосного типу.Типові прирейкові склади мінеральних добрив мають разову місткість до 10 тис. т, а внутрішньогосподарські - до 3 тис. т.Зберігання рідкого аміаку. До роботи на складах допускаються особи, що пройшли атестацію на знання Правил приладів і безпеки експлуатації посудин, що працюють під тиском, що одержали достатні практичні навички. Безпосередньому допуску до роботи повинен передувати інструктаж на робочому місці по техніці безпеки, промисловій санітарії і протипожежним правилам.Обслуговуючий персонал повинний мати індивідуальні засоби захисту. Робота на складах рідкого аміаку дозволяється тільки на справному устаткуванні, оснащеному всіма контрольно-вимірювальними приладами і запобіжними пристроями. Все устаткування, трубопроводи, зливоналивні естакади повинні бути надійно захищені від статичної електрики. При розриві трубопроводу або рясному виділенні аміаку в місцях з'єднань варто негайно відключити дана ділянка, скинути з нього тиск. На складі необхідно вивішувати технологічну схему розташування резервуарів і комунікацій.В аварійних випадках варто діяти строго по інструкції, розробленої для даного складу. При цьому необхідно видалити з території складу сторонніх осіб, одягти засобу індивідуального захисту; припинити всі операції по зливі-наливі; відключити ушкоджена ділянка, спорожнити і скинути тиск, підготувати ушкоджена ділянка до ремонту.Транспортування рідкого аміаку. Транспортна цистерна для аміаку повинна бути обладнана вуглекислотним (пінним) вогнегасником, червоним прапорцем (перед ліворуч на корпусі цистерни), що заземлює ланцюжком, баком з водою (місткість не менш 10 л).Водій повинний мати при собі фільтруючий протигаз з коробкою марки КД або М, гумові рукавички і прогумований комбінезон або фартух.Перед кожним заповненням залишковий тиск у цистерні повинне бути не менш 0,05 МПа.Щодня перед виїздом з місця стоянки водій (тракторист) зобов'язаний провести контрольний огляд автомобіля (трактора) і напівпричепа. При огляді машини дозволяється користуватися тільки вибухобезпечними переносними електролампами напругою до 12 В. Перед транспортуванням аміаку перевіряють щільність закриття усіх вентилів, показання манометра і рівень рідини в цистерні, наявність і щільність закриття заглушок, укладання і надійність кріплення шлангів; переконуються у відсутності витоку парів аміаку; упорядковують спецодяг і перевіряють справність засобів захисту; переконуються в надійності кріплення цистерни на шасі і до тягача; перевіряють роботу гальмової системи транспортної машини, стоп-сигналу, покажчиків поворотів [33].Зупинятися дозволяється на відстані не менш 200 м від житлових і тваринницьких будівель і 100 м від доріг з інтенсивним рухом, з навітряної сторони.У випадку витоку аміаку з цистерни по шляху проходження водій повинен вивести машину убік від дороги по напрямку вітру, ужити необхідних заходів і забезпечити безпеку на даній ділянці аж до вивішування знаків, що забороняють рух.При виділенні аміаку з цистерни необхідно знизити в ній тиск по газовому трубопроводі, злити аміак у запасну справну цистерну і доставити на склад.Швидкість руху цистерни з аміаком вибирають відповідно до вимог безпеки руху і станом доріг.Забороняється: залишати цистерну на ухилах і підйомах; залишати транспортний засіб з цистерною, заповненої аміаком, без догляду.Внесення рідкого аміаку в ґрунт. Перед початком роботи необхідно оглянути агрегат, звернувши особливу увагу на справність і герметичність посудини, контрольно-вимірювальних приладів, запобіжного клапана, запірних вентилів, перевірити кріплення насоса-дозатора, розподільників, причіпного пристрою, робочих органів. Ін`єкторні трубки варто прочистити. Тиск у цистерні агрегату перед заправленням повинне бути не менш 0,05 МПа.При пуску агрегату в роботу запірні пристрої потрібно відкривати повільно й обережно. По закінченні роботи необхідно закрити рідинний вентиль, що перекриває подачу аміаку до насоса. У випадку ушкодження шлангів або пропуску аміаку роботу припиняють.3.3 Технологія механізованих робіт під час зберігання, транспортування і внесення органічних та мінеральних добривУстаткування для механізації внутріскладських робіт у типових складах мінеральних добрив можна об'єднати в наступні основні групи:- мобільні машини з приводом від трактора або електродвигуна (пересувні стрічкові конвеєри РПК-500, ПКС-80, КЛП-400-5, електронавантажувачі, тракторні й автомобільні навантажувачі);стаціонарне устаткування (стаціонарні стрічкові конвеєри, бруківки електричні грейдерні крани, кран-балки й ін.);комбіноване - мобільне і стаціонарне устаткування.Добрива, що надходять у мішках, зберігають у заводській тарі до їх внесення або підготовки до внесення. Мішки укладають у 12-15 рядів, змінюючи їх напрямок. Висота укладання в штабелі залежить від властивостей добрив і термінів збереження. Нерідко тривалість збереження добрив перевищує шість місяців. При цьому порошкоподібний суперфосфат вологістю більш 12 % укладають у штабелі висотою 2- 2,5 м; калійну сіль, хлористий калій, сульфат амонію й інші - 3-4 м. Гранульований суперфосфат і фосфоритне борошно можна укладати в штабель більшої висоти.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
|
