| ідчуття надзвичайної сили -- афект. Афекти виявляються у області серцевих відчуттів (гнів), а пристрасть -- у області волі.Розум є володарюючий початок в людині. Через розум вона не тільки пізнає себе і навколишній її світ, але і управляє собою і своїм тілом; через розум вона управляє і предметами видимого світу і царює над живими істотами; вона не ступить і кроку без мети, без розуму, тому і Бога представляє не інакше, як високим Розумом, все що створив з мудрою метою і справді осягає багато цілей і наміри Творця в Його створінні.«Ум человеческий не одно и то же с телесными чувствами, а потому, как нечто иное (высшее), бывает судией самых чувств; и если чувства чем предзаняты, то ум обсуживает и припоминает это и указывает чувствам лучшее. Дело глаз -- видеть только, ушей -- слышать, уст -- вкушать, ноздрей -- принимать в себя запах, рук--касаться; но рассудить, что должно видеть и слышать, до чего должно касаться, что вкушать и обонять, -- не дело уже чувств; судят же о сем душа и ум ее» (святий Апанас Великий).Якщо розум є вищою споглядальною здатністю людської душі, то серце, згідно біблійної традиції, -- це центр всіх сил душі.Мислення називається і діяльність розуму, полягаюча в думках і розуміннях; розум є працююча сила, звана в Писанні ще і серцем.,Святий Григорій Палама пояснює, що «престол розуму перебуває в серцевині серця, від якого виходять думки» (Мт. 15: 18). Серце є сокровенний храм розуму і перший птілесний орган розумової сили. Саме серце, розум мислить, роздумує, пізнає.Серце -- джерело відчуттів душі і тіла: приємне, бадьорість, стомлення, що почуте, воспомянуто, уявлено, обдумано. Святий Ісаак Сирін вчив, що «розум є одне з душевних відчуттів, а серце обіймає в собі і тримає в своїй владі внутрішні почуття. Воно є коріння». І якщо коріння святе, то і гілки святі, тобто якщо серце тягнеться до чистоти, то ясно, що очищаються і всі почуття.Серце є орган наших бажань, джерело волі і добрих або злих намірів наших. Бажання і прагнення нашого серця визначають нашу поведінку в житті, вибір життєвого шляху. “ Бо де скарб твій, - там буде і серце твоє” (Мт. 6: 21).Серце є орган спілкування людини з Богом, а, отже, воно є орган вищого пізнання. Саме серце володіє здатністю відчувати Бога, відчувати присутність Бога. Майже у всіх людей є здатність вища, ніж пізнання п'ятьма відчуттями. І чим вище духовність людини, тим яскравіше виражена ця здатність вищого пізнання. Споглядати Бога без очей, по слову Хрістовому, дано тільки чистим серцем (Мт. 5: 8).Інше є чистота розуму, і інше -- чистота серця. Розум скоро очищається, але швидко і поганиться. Так, розум очищається, якщо прикласти старання до читання Божественних Писань або перебувати в постах, в пильнуваннях, в мовчанні; розум тоді забуде своє колишнє житіє і досягне чистоти, проте не матиме постійної чистоти.Серце ж досягає чистоти багатьма скорботами, позбавленням спілкуванням з усім, що в матеріальному світі ієднанням розуму з серцем.У серце є і коріння гріху. Від серця виходять злі подумки... (Мт. 15: 19). Для серця, що сповнене гріхами, тяжка думка про Бога. Пошкоджене гріхом серце не любить Бога, а боїться Його. Таке серце старається затьмарити очі розуму, посилюється приглушення голосу совісті, що голосно говорить про Бога, і нерідко встигає в цьому і доводить людину до безумства: “Безумний говорить у серці своїм:“ Нема Бога!” (Пс. 14: 1).У серці формується особа людини, і коли душевне життя людини склалося, тоді серце робиться регулятором добра і зла.«Серце править всім, -- говорить Марк Великий, -- і коли благодать займе всі відділення серця, запанує над всіма помислами душевними... там запанує істина». Істина, добро, святість, що єднаються.Серцем здійснюється вища функція духу людського -- віра в Бога і любов до Нього. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре (Лк. 6: 45). У серці нашому виростають чесноти: упокорювання, лагідність, милосердя, терпіння; воно вмістище віри. Чисте серце -- це наше багатство. Тому воно і є місцем перебування нашої душі. Тому і просимо ми: “Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови.” (Пс. 51: 12). Чисте серце -- храм Божий, і Дух Божий живе в ньому (1 Кор. 3: 16). Чистота серця - це зберігання розуму при безперестанній пам'яті про Бога, після безпристрасності вводить в блаженство.Воля сполучена з серцем, тому здійснюючи бажання виконує бажання серця.Вольовий рух є рух, що передує представленням мети і засобів, необхідних для досягнення її. Ваблення і бажання є елементарні вольові акти. Бажання перетворюється на вольовий акт дією. Людина обговорює, роздумує, зважує, коливається, вирішує.Людина, хоча і має в собі інстинктивні потреби загальні зі всіма тваринами, проте вона панує над ними, підпорядковувавши їх своїй вільній волі, тоді як тварина сліпо покоряється їм. У бездумних тваринах вслід за побажанням народжується прагнення до дії, тому що побажання в них бездумнее і вони керуються побажанням природним.А в людях, як істотах розумних, природне бажання не стільки управляє, скільки управляється словесною силою духу, прагнучою до істини, добра і блаженства.Святий Антоній Великий говорить: «Воля, яка діє в серці людському, буває трояка: перша -- від діавола; друга -- від людини; третя -- від Бога».Як Бог вільний і творить те, чого хоче по Своїй владі, така вільна і людина. Вона волею приборкує свій розум, утримує прагнення від гріха і може їм протидіяти. «Гріх не є справа природи, а вільної волі» (свтятий Іоанн Златоуст). Так, в душі, що перебуває в пристрастях (пияцтво, обжерливість і т. д.), є самовільне панування бажання над розумом і вільною волею.У душі, свідомості і свободі кожного є внутрішня можливість самостійно відноситися до Бога і стати добровільним союзником і співучасником Його. Якщо світ і людина в ньому не досконалі, то світ лише знаряддя, засіб для панування, і людина повинна вибрати безумовне добро і з'єднати свою волю з волею Божою. Ідеї добра, істини, правди, справедливості, моральності, краси - є відображенням ідеї Нескінченного.У людській душі є потяги: індивідуальні -- до самозбереження, до знань, до етично-доброго, до свободи; соціальні; релігійні -- до Нескінченного.У тварин немає потягу до добра, до ідеалу моральності, а є тільки приємні і неприємні відчуття.Людські відчуття з відома волі і розуму можуть породжувати зло, хоча зла немає в єстві, і немає нікого злого по єству: бо Бог не створив нічого злого. Але коли хтось за бажанням серця вносить в себе образ зла, тоді воно, не дивлячись на те, що не є в єстві, починає бути у такому вигляді, як забажав того той, хто так робить. Гріхи є самі дії пристрастей, коли хто виконує їх на ділі, а зло власне не є субстанція, але позбавлення добра, подібно тому, як морок є не що інше, як відсутність світла, так що не ненормоване харчування, але обжерливість, не дітородіння, а розпуста, не потрібність грошей, але грошелюбність, не слава, а пихатість, а коли так, то в сущому немає нічого злого, окрім зловживання, яке трапляється від неузгодження розуму і єства душевних сил і їх доброму напрямку.У душі живе природжене прагнення до святості, до прикраси безсмертного духу, шукання Бога. Угамовується спрага душі тільки благодаттю Божою.Вищим проявом душі людської є віра в Бога. І насущна потреба душі -- виконання заповідей Божих. Заповіді Божі є світло і життя, є воля Бога.Душі мають природні потреби робити добро людям, любити, бути чистою, покірливою і не мати злості і гніву.Душа створена вільною (має вільну волю) і тому може добровільно схилятися або до добра, або до зла. Але Бог в саму істоту душі людської вклав закон етичних обов'язків. У людську душу вкладена духовна внутрішня сила, яка допомагає людині перемогти в собі всі низинні і гріховні устремління. Бог поклав перешкоду злу в людях тим, що дарував їм розум, пізнання добра, самовладдя і свободу.У тварин вся чеснота полягає у хорошому стані тіла, а у людини -- в благородстві душі.Є краса тілесна, є краса душевна. «Що таке краса душі? -- Цнотливість, скромність, милосердя, любов, дружелюбність, добродійство, покора Богу, виконання Закону. Це краса душі. Вона не від природи, а від волі» (свт. Іоанн Златоуст).Душа, поринувши в тілесні пристрасті, губить властиву їй красу. Душі дана воля відвертати тілесні бажання і не допускати їх до гріховних видовищ, до слухання чого-небудь лукавого і соромливого, до непристойних слів, до занять світських і гріховних (святий Іоан Златоуст).Коли душа не раба похотям тілесним, але в свідомості того, що дано їй від Бога, сприймає пристойні їй велич і гідність, тоді в ній голос Господа (святий Василь Великий).Душа людини розумна, і відрізняється від душі тварин. Людина життям своїм управляє за допомогою розуму по шляху Закону. У цьому і полягає чеснота, щоб слідувати Закону. Краса душі в чесноті, а краса тіла в тому, щоб стати безсмертним. Тому і найважливіше благо для людини -- це мудрість і розсудливість.Вищим ступенем пізнавальної діяльності є мислення --- процес віддзеркалення об'ективної дійсності в уявленнях, думках, поняттях. Людське мислення проявляє відносну самостійність і може відриватися від істинного віддзеркалення дійсності, виявляючи своє бажання в суб'єктивності думок. Таким чином, думка має відношення до істинності і помилковості, до стану сумніву. Коли з декількох думок виводиться нове, то такий процес називається міркуванням або висновком.Мислення формує світогляд -- систему поглядів, переконань на природу і суспільство, а здатність мислити називається розумом. Під цим поняттям розуміють нижчу сторону пізнавальної здатності. «Вона будує свої висновки з понять цього тлінного світу, на невидиме і не осмілюється робити замах» (єпископ Варнава).Душа людська не тільки мислить, бажає, відчуває, але і ще, як в дзеркалі, бачить свої думки, бажання і відчуття. Це є самосвідомість людини. Всі найрізноманітніші дії тіла і душі людини відображаються в єдиній свідомості її, і всі ці дії людина відносить до себе одної. Тому вона, усвідомлюючи єдиний початок в собі, а також бачивши в світі гармонію, порядок, загальні сили і закони, визнає єдиного Володаря і Управителя всесвіту. Людина відчуває, що не вона дає закони, а тільки пізнає те, що Творець вклав в природу і душу і що це існує крім його волі і свідомості.Душа створена не для гріху. Гріх чужий їй, що вийшла з рук Творця чиста і безгрішна. Гріх, потрапляючи в серце, навіть коли ще і не зроблений, а тільки прийшла думка про нього, а потім вже через дію, відразу накладає свій друк на всі сторони нашої духовної діяльності. І добро, вступаючи в боротьбу із злом, що проникло в нас, починає слабіти.Гріх є беззаконня (1 Ів. 3: 4), -- так визначає гріх святий апостол Іоан Богослов. Це відступ ділом, словом і подумкою від заповідей Божих і закону Божого. Гріх відбувається тому, що люди важають себе мудрішими за закони Бога. Гріх позбавив людину благодаті, убив душу і тіло, і привів до незнання Бога. Це незнання Бога відбулося в людині тому, що заздрісний диявол, що спокусив Адама на початку, не перестав і далі спокушати людей, “Та не зостається в пошані людина, - подібна худобі, що гине!” (Пс. 49: 13).“ Тело стало гневу и похоти работное, так что теперь в мысленной силе души рождаются и действуют помыслы, в раздражительной -- зверские страсти, в вожделевательной -- скотские похоти, в уме -- мечтательные воображения, в рассудке -- мнения.”Гріх є справа диявольська, нечестива, помилкова, мерзотна. Бог є життя (Ів. 14: 6), гріх є смерть (Як. 1: 15; Рим. 6: 23); Бог є Любов (1 Ів. 4: 8), гріх є ненависть (1 Ів. 3: 14--15); Бог -- Сущий (2 М. 3: 14), гріх є не суще (Пс. 9: 36).Гріх є самовільне безумство, бо в душу добровільно приймає демона.Тіло - творіння Божіє, а тління і смерть введені гріхом. Благодать скасовує тління і смерть, дарує нам тіло небесне, вічне. «Пленил еси плен» - що поневолять гріху Господь відтворив благодаттю, дав заставу безсмертя.За словами преподобниго Нила Синайського, «демони воюють з душею помислами», «бо лукавий, будучи розумом безтілесним, не інакше спокушає душу, як через мріяння і помисли». Сатана посіяв зло і таємно діє цим злом на внутрішню людину і на розум, і бореться з ним помислами. Люди по незнанню думають, що це природно, що роблять вони все по власному міркуванню. Тому Дух Святий і говорить в Писанні: Стережись, щоб у серці твоїм не зродиласья зла думка (Втор. 15: 9). За словами преподобного Марка Великого, «самое главное оружие для борца и подвижника состоит в том, чтобы вошедши в сердце, сотворил он брань с сатаной, возненавидел его и противоборствовал помыслам его».«Вмудрися раніше розірвати пристрасні союзи душі з тілом», -- навчали святі отці. Бо розум і відчуття -- протилежне одне одному - мають природне дійство. Розум, як тільки почне вважати відчуття своєю власною природною силою, то сплівшися сіткою тілесних речей, робиться винахідником тілесних задоволень, не маючи сили піднестися над єством видимих речей унаслідок упередженої прихильності до відчуття.Тоді людина приємна собі, доставляюче собі задоволення, вважає корисним і навіть іноді добрим і робить, хоча б воно і було аморально, а неприємне -- шкідливим і злом. Це знак великого неуцтва. А душа, піддававшись впливу служниць -- відчуттів слуху, зору, смаку, нюху, дотику -- часто розбещується. І ласолюбне життя розтліває і душу, і тіло.Отже, в думці причина гріху, а слово і справа закінчують те, що зображає розум.Святі отці повчають, що коли зачиниш всі двері душі своєї, тобто почуттів, то дратівливу силу душі направляй на внутрішню суперечку проти зовнішньої нашої людини, тобто на гріх, на самого себе, а також і на діавола, як сказано: Гневайтеся і не грішіть (Пс. 4: 5); силу ж бажану завжди спрямовуй до Бога і чесноти, а уявну силу постав паном, щоб керували розум з мудрістю і розсудливістю.Все добре і зле і в душі, і в тілі скоюється силами дратівливої, бажаної і розумової.Очищається душа слізним покаянням. І це необхідно, бо вона є храм Духу Святаго. А Дух Святий може мешкати тільки в чистому храмі. Плач омиває гріхи, і вони стають тими, що як би не були. Бо, оскільки людина через них плаче, то Бог їх рахує як би мимовільними; а що мимовільно, то не поставляється у вину. Очищена ж від гріхів душа є нареченою Бога, спадкоємицею раю, співбесідницею Ангелів. Вона стає спадкоємницею благодатних дарувань і милостей Божих. І говорить слово Боже, що душа і тіло - “Вся оздоба царської дочки - усередині, шата ж її погаптована золотом” (Пс. 45: 14). Ісус Хрістос царює в душах святих.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|
