практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління.

Поняття « менеджмент « міцно увійшло в наше повсякденне життя

і стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно

враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші

системи цінностей і пріоритетів.

У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні

терміну «менеджмент «. Українське слово

«управління « і англійське слово «менеджмент « вважаються синонімами,

однак насправді їх істинний зміст вельми розрізнюється. Вживаючи

термін «менеджмент «, мі слідуємо сталій в міжнародній практиці

традиції, згідно з якою під ним мається на увазі цілком певне коло

явищ і процесів. Насправді термін « управління « не є задовільним

заступником терміну «менеджмент « тому, що в останньому випадку

мова йде лише про одну з форм управління, а саме про

управління соціально - економічними процесами за допомогою і в рамках

підприємницької структури, акціонерної компанії. Причому

адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип

господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації

виробництва або комерції.

Таким чином, термін «менеджмент « вживається застосовно до

управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей

використовуються інші терміни.

У наших умовах потрібно вживати терміни « організація «, «

управління « і « адміністрування». Проте, державні, громадські і

інші організації також повинні використати принципи і методи

менеджменту, якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.

З урахуванням викладеного в роботі термін « управління «

надалі буде вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж

значенні, що і термін «менеджмент «.

Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити

деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.

2.2. Задачі і цілі менеджменту.

Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна

перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів

і методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і

ефективну роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску

конкурентоздатного товару.

У тієї ж година кінцевою метою менеджменту як практики

ефективного управління є забезпечення прибутковості підприємства

шляхом раціональної організації виробничого (торгового) процесу,

включаючи управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-

технологічної бази.

Виходячи з цього найважливішою задачею менеджменту є

організація виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту

споживачів на основі ресурсів, що є. При цьому до задач

менеджменту також відносяться:

перехід до використання працівників, що володіють високою

кваліфікацією;

стимулювання співробітників організації шляхом створення для них

відповідних розумів труда і системи його сплати;

визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;

розробка стратегії розвитку організації і реалізація;

визначення конкретних цілей розвитку організації;

постійний пошук і освоєння нових ринків;

вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;

здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за

виконанням поставлених задач.

Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання

масштабів і розвитку виробництва і комерції. Віконані задачі і

досягнуті намічені цілі оцінюються на ринку.

Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних

методів дозволили багато які якісні рішення задач доповнити або

замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток

коштів обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню

ефективності управління. Багато які задачі, які раніше не могли

вирішуватися в реальній або допустимій масштабі годині із - за

трудомісткість розрахунків, стали повсякденною реальністю.

2.3. Методі і моделі управління.

У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач:

конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських

процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і

інш.

У Україні теоретична і прикладна статистик, економіко-

математичні моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п.

розроблені досить добрі. Менш розвинена автоматизація процесів

обробки інформації, управління виробництвом, прийняття рішень.

Однак ефективність управління залежить не тільки від способів

рішення задач, але у величезній мірі і від господарського

механізму і системи державного регулювання. Тому багато які моделі

управління ( стратегічного і оперативного ), що успішно

використовуються за рубежем, не завжди можуть бути ефективно

застосовані в Україні, що пояснюється різною мірою зрілості

ринкових відносин.

Якщо розглядати способи менеджменту з позицій макроекономіки

управління організаціями, то можна помітити, що передові методи

управління найбільш активне впроваджуються в рамках діючого і

господарського механізму, що змінюється.

2.3.1. Сучасні проблеми управління.

Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і

напрямів, інтегрує їх в процесі управління.

Сучасний менеджмент характеризують наступні положення:

відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту, згідно

з якими успіх підприємства визначається передусім раціональною

організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком

спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники

виробництва. Замість цього першорядною стає проблема гнучкості і

адаптованості до постійних змін зовнішньої середи. Значення

чинників зовнішньої середи різко підвищується в зв'язку з

ускладненням всієї системи суспільних відносин ( в тому числі

політичних, соціальних, економічних), що складають середу менеджменту

організації.

використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу

розгляду організації в єдності її складових частин, які

нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови

успіху підприємства знаходяться у зовнішній середі, причому

кордони з нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй

діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що

поступає ззовні. Щоб функціонувати, система повинна

пристосовуватися до змін у зовнішній середі.

застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким

функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за

своїй природою впливи ззовні. Центральний момент тут -- ситуація,

тобто конкретний набір обставин, які впливають істотний чином

на роботу організації в данії період годині. Звідси витікає

визнання важливості специфічних прийомів виділення найбільш значущих

чинників, впливаючи на які, можна ефективно досягати мети.

нова управлінська парадигма приділяє величезну увагу таким чинникам,

як лідерство і стиль керівництва, кваліфікацію і культуру

працюючих, мотивація поведінки, взаємовідношення в колективі і

реакція людей на зміни.

Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла

відображення в принципах менеджменту, формулювання яких показує

роль людини, що зросла, його професіоналізму, особистих

якостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в

організаціях. Наприклад, в складі найважливіших принципів,

якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому

десятиріччі потокового віку, нерідко називаються наступні:

доброзичливе відношення менеджерів до всіх працюючих в організації;

відповідальність менеджерів всіх рівнів за успішну діяльність

організації;

комунікації ( горизонтальні і вертикальні) як всередині, так і за

межами організації;

створення атмосфери відвертості, чесності, довір'я людям;

сприяння реалізації їх талантів і прагнення до постійного

вдосконалення, як особистої роботи, так і роботи організації.

Практичне втілення нових принципів управління вельми складне і

вимагає радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни

психології працюючих ( в тому числі менеджерів ), підвищення їх

кваліфікації і зростання особистого потенціалу.

2.3.2. Основні категорії теорії управління.

Теорію управління прийнято розглядати як комплексну науку або

науковий напрям, що спирається на багато які теоретичні і практичні

знання. Це пояснюється багатогранністю проблеми управління і

багатооаспектністю управлінської діяльності, заснованою на свідомому

використанні економічних, природно - технічних організаційних,

соціально - психологічних законів і закономірностей, властивих

об'єкту управління. Теорія управління очевидно повинна бути

орієнтована на рішення практичних задач.

Елементами управління як загального вигляду людської діяльності

є мета управління і спосіб досягнення мети, об'єкт і суб'єкт

управління, взаємодіюча в певному навколишньому середовищі.

Предметом розгляду теорії управління є управлінські

(організаційно - управлінські, організаційно - економічні) відносини,

що реалізовуються як інформаційні зв'язки при організації виробництва

і управлінні ім.

Процес управління включає збір, переробку і передачу

інформації (предмет управлінського труда), що використовується для

вироблення рішень (продукт управлінського труда).

Кошти труда в управлінській діяльності - методи і засобу

обробки і аналізу інформації і прийняття на цій основі конкретних

рішень.

Зміст управлінського труда розкривається в процесі управління,

що складається з циклічного повторення функцій управління або

конкретних видів управлінських робіт, що виконуються у всіх видах

виробничої діяльності:

науково - технічної;

технологічної;

облікової;

фінансової;

і інш.

2.3.3. Технологія управління.

Технологія управління -- це прийоми, способи і порядок (

послідовність, регламент ) виконання процесу управління загалом і

складаючих його функцій. У процесі будь-якої технології предмет

труда перетворюється в продукт труда.

Підпріємство кероване, якщо вироблення і прийняття всіх

управлінських рішень здійсняться раніше, ніж закінчаться виникаючі

в данії момент процеси, що реалізовують раніше прийняті управлінські

рішення.

Технологія управління повинна враховувати година управлінських

циклів і їх раціональну взаємодію з виробничими циклами і

життєвими циклами товарів.

Технологія управління повинна відповідати технології

виробництва і реалізаціям товарів (послуг), забезпечуючи

безперервність і керованість їх процесів.

Послідовність виконання взаємопов'язаних функцій управління --

це суть, технологія управлінського труда.

2.3.4. Наукові підходи до менеджменту.

Ефектівність менеджменту визначається, передусім,

обгрунтованістю підходів і методів.

Аналіз теорії і практики управління різними об'єктами дозволяє

встановити необхідність застосування до менеджменту 13 наукових

підходів (таблиця 1):

Таблиця 1.

|НАЗВА |КОРОТКИЙ ЗМІСТ |

|Адміністратівний |При адміністративному підході |

| |регламентуються функції, права, |

| |обов'язки, елементи системи менеджменту |

| |в нормативних актах. |

|Відтворювальний |Відтворювальній підхід орієнтований на |

| |постійне поновлення виробництва товару |

| |для задоволення потреб ринку з |

| |меншими витратами. |

|Дінамічний |При динамічному підході об'єкт |

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6