0,06 г(4 мл). Добова, доза - 0,18(12 мл).

К у р а н т і л(діпірідамол). Крім коронаророзширюючої дії препарат зменшує

периферичний опір і помірно знижує артеріальний тиск. Важливою особливістю

курантіла е його властивість термозити агрегацію тромбоцитів і

попереджувати утворення тромбів в судинах. Застосовується також для

поліпшення маткове-плапентарного кровообігу. 2 мл. препарата розводять в

200 мл 5% розчину глюкози або реополіглюкіну і вводять краплинне в вену.

Н о в о к а У н - місцевий анестетик.

Застосовується для лікування гестозів з метою зняття спазма

периферичних судин і покращення мікроциркуляції у вигляді глюкозо-

новокаїнової суміші:- глюкоза 20% 150 мл + новокаїн 0^25% 150 мл в вену

повільно краплинне^ 8 ОД інсуліна(після опреділен-чя чутливості організма

на новокаїн).

Гіпотензивні засоби

Механізм дії різних груп антигіпертензивних препаратів визначається їх

впливом на різні відділи регуляпії судинного тонуса.

Вище були охаражтеризовані фармакологічні засоби^ які крім основних^

мають гіпотензивні властивості(див.нейротропні, седативні^ периферичні

вазоділататори та спазмолітичні препарати різних груп)^

З а с о б и^ впливаючі на судинорухІвні(вазомоторні) пентри головного

мозку. К л о Ф е л і н (гемітон катапресан).

Препарат стимулює а? - адренорецептори судиннорухівних центрів^ зменшує

потік симпатичних імпульсів із ЦНС і знижує звільнення норадреналіна із

нервових закінчень. В зв'язку з цим клофелін має гіпонзивну дію^ остання

супроводжується зниженням серцевого жикиду і зменшенням периферичного опору

судин^ в тому числі і судин нирок. Препарат має також седативну дію)

пов'язану із впливом на ретикулярну формацію стовбура мозку.

Для внутрішньовенного введення 0^5-1 мл 0^01% клофеліна розводять в 10-20

мл ізотоничного розчину хлорида натрія і вводять повільно на протязі 3-5

хв. Гіпотензивна дія розвивається через 3-5 хв. і продовжується 4-8 год.

Різка відміна препарата може призвести до підвищення артеріального тиску<

Разова доза - (0)05-0^15 мг) 0^5-1,5 мл 0,01% розчину. Добова доза

максимальна - 1,2-1,5 мг(6-8 мл)^ . . М е т і л д о ф а^(допегіт,

альдомет), подібно клофеліну тормозить симпатичну імпульсацію і викликає,

зниження артеріального тиску. Гіпотензія супроводжується уповільненням

серцевих скоро-чжнь, зменшенням серцевого викиду і периферичного опору^

Орто-статичної гіпотонії ^спостерігається. У більшості викликає седативний

ефект. З організму виділяється нирками, сеча при стоянні набуває темного

кольору^ Препарат проникає в материнське молоко. Максимальна добова доза -

3 г(таблетки по 0,25).

Гангліоблокуючі препарати^

Гайгліоблокатори мають властивість блокувати Н-холінорепеп-тори

вегетативних вузлів і в зв'язку з цим тормозять передачу нервового

збудження з прегангліонарних на постгангліонарні волокна вегетативних

нервів. При цьому настає зниження артеріального тиску, що пов'язано із

зменшенням надходження судиннозвужуючих імпульсів до судин і розширенням

периферичного судинного русла ( в першу чергу артеріол).

Гангліоблокуючі препарату застосовуються для купірування гіпертоничних

кризів.^спазмів периферичних судин, при важких формах гестозів, набряках

легенів та мозку.

Найчастіше в акушерській практиці застосовуються гангліо-блокатори

коротко^(арфонйд, імехін) та середньої продовженності дії (пентамін,

бензогексоній^ гігроній) з метою контрольованої гіпотонії. Застосування

гангліоблокаторів при пізніх гестозах вимага^-

надзвичайної обережності. На фоні гіповолемі^ що має місце при гестозах)

проведення гангліплегі^ може призвести до невідповідності судинного русла

ОЦК з подальшим зниженням інтенсивності гемоперфузі^ і поглибленням

важкості метаболічних порушень в організмі матері і плода.

Допустимо призначення гангліоблокаторів в кінці першого^ під час

другого і в післяродовий періоди^ а під час вагітності призначення цих

препаратів необхідно обмежити.

На початку лікування рекомендується перевірити реакцію хвороб на малі

дози препарата) вводять половину середньої дози і слідкують за ефективністю

дії.

Слід зазначити^ що при застосуванні гангліоблокаторів хворі .дуже

чутливі до крововтрати.

Основні побічні впливи цих препаратів:ортостатична гіпотензія,

тахікардія, атонія кишечника і сечового міхура.

П е н т а м і н. Застосовується для контрольовано^ гіпотоні?, а також пр

набряку мозку чи легенів. В вену повільно вводять С,2-С,5 мл 5% розчину

розведеного ^ 20 мл 5% глюкози, або фізіологічного розчину, при

необхідності дозу препарату підвищують до 1,5-2 мл 2-3 рази на добу. В

м^язи можна вводити 0,5-2 мл.

Допільно препарат титрувати, для цього 1 мл пентаміну розчинити в 9 мл

фізіологічного розчину і по показанням вводити кожну годину в вену або в

м'язи.

Вища разова доза - 0..15 г(3 мл 5% розчину) Добова доза - 0,45(9 мл 5%

розчину).

Б е н з о г е к с о н і й. Також використовується для керо-ваної гіпотонії,

має сильну ганЯіоблокуючу активність. Застосовується для внутрішньовенних і

внутрішньом^язових введень. При повторному застосуванні препарата реакція

на нього поступово зменшується, що потребує збільшення дози. Тому

рекомендується починати лікування з найменших доз,які дають необхідний

ефект, а потім збільшувати дозу. Його можна вводити повторно по 3-4

ін^єкці? в день. Разова доза-0^75 г. Добова доза - 0.3 г.

І м е х і н. Гангліоблокатор короткої дії^ Для контрольованої

гіпотонії застосовують внутрішньовенне введення 0^01% його розчину. Для

нього розводять 1 мл 1^ розчину в 100 мл ізотонічного хлориду натрія або

глюкози: вводять із швидкістю 90 крапель за хвилину, контролюючи

артеріальний тиск. При досягненні необхідного ефекту Кількість крапель

значно зменшують.

Після припинення введення розчину імехіну артеріальний тиск відновлюється

через 4-15 хвидин. Препарат можна вводити одноразово 5-10 мл 0,1^ розчину^

потім перейти на крапельне введення. А р ф о н а д.

С й м п а т о л і т и ч н і засоби^ блокуючі пресинаптичні

закінчення адренергічних нейронів.

Р е з е р п і н (рауседіл). Алкалоїд раувольфій заспокійли-рс рпливає

на гентральну нервову систему) також ма^ гіпотензивну рл^ст^сть. Гіпотензія

розвиваються повільне^ під його впли^'м зменшується вміст нсгадгеналі^^^

лоф^міна і с^''^то^іна " ЦНС. Збільшується нирковий кровообіг^ посилюється

клубочкова фільтрація, Сприяє розвиткові брадікардії. Застосовується як в

середину^ так і парантерально. Разова доза - 0^002 г(2 мг) Добова доза -

0^01 г(10 мг).

Резерпін входить до складу препаратів^ що також застосовуються для

лікування гестозів:

а д е л ь ф а н - таблетки) до складу входить резерпін 0^0001 г і

дігідролазін 0,01 г,

к р і с т е п і н - драже(0^1 мг резррпіна , 0,5 мг дігідро-

ергокрістіна, 5 мг діуретика клопаміда), т р і р е з і д - (резерпіна 0,1

мг,, апресіна 10 мг, гідро-хлортіазіда 10 мг).

В- Адреноблокатори

А н а п р й л і н(обзідан, індерал).

Послаблюючи вплив симпатичної імпульсації на В-адреноблокатори серця,

анаприлін зменшує силу і частоту серпевих скорочень, блокує позитивний

хроно- і інотропиий ефект катехоламінів. Артеріальний тиск під впливом

анапридіна знижується. Гіпотензивну дія препарати посілює-ться р сполученні

з другими препаратами: резерпіном, апресіном, діуретиками. Анаприлін

підвищує скоротливу активність м'язів матки.

Препарат не можна застосовувати в сполученні з верапамілом ' (можливі

колапс, асістолія).

Застосовується в середину по 0,01 і 0,04 г(10 і 40 мг), внутрішньовенне по

115 мл 0,1% розчину(115 мг в ампулі).

А-Адреноблокатори

П і р о к с а н. Впливає на периферичні і центральні адрено-реактивні

системи. Застосовується для зниження артеріального тиску^ психічної напруги

при різних проявах діенцефально? пато-логії симпатико-адреналового типу^

Препарат має помірну седативну дію. Призначають в середину^ підшкірне і в

м^язи. Парантерально вводять по 1 мл 1% розчина 1-3 рази в день. П р а з о

з і н(адверзутен).

Препарат виборне впливає на судинні а^==адренорецептори. Внаслідок

нього празозін блокує судинозвужуючу дію медіатора (норадреналіна) без

впливу на другі сторони його активності.

Характерною його дією головним чином периферична вазоділя-тапія. Він

виявляє одночасно артеріо-і венорозширюючу дію, в зв'язку з цим зменшує

притік крові до серця і зменшує периферичний опір. Знижує агрегацію

еритроцитів. Застосовується невеликими курсами(таблетками по 1 мг і 5 мг).

К е т а н с е р і н - помірний а-адреноблокатор. Блокує т^^^-різні ефекти

серот^на(спазмог^нний вплив на м'язи судин^ на-агрегацію тромбоцитів).

Викликає розширення кровоносний судин І ма^ гіпотензивну дію. Застосовують

в середину по 20-40 мг, в м^язи 10 мг(2 мл 0,5) розчину, в-в 10-30 мг(2-6

мл).

Антагоністи іонів: кальцію.

Препарати цієї групи послаблюють м'язові волокна і зменшують опір в

коронарних і периферичних судинах. Тому поряд з покращенням коронарного

кровообігу і постачання серця киснем, розширюють периферійні судини і

знижують системний артеріальний тиск.

Ефект антагоністів кальцію розвивається поступово і діють вони довго.

Препарати цієї групи тормозять скоротливу активність матки.

В е р а п а м і л (ізоптін, фіноптін). Препарат в акушерстві можна

застосовувати як антигіпертензивний засіб, але його частіше

призначають при тахікардії, що має місце при пізніх гестозах, або як

наслідок магнезіальне? терапій. Вводять краплинне в вену 2-4.мл 0^25%

розчину(5-10 мг).

Ф е ні г і д і н (корінфар^ ніфеді^іп)- сильний вазоділя-тор.

Застосовується як антиангінальний і антигіпертензивний засіб. Препарат

сильніше чим верапаміл) знижує діастолічний артеріальний тиск. Призначають

в середину по 0,01-0^02 г 3 рази в день) для прискорення дії (під язик).

Механізм дії полягає в його спроможності інгібірувати проникнення

позаклітинного кальція через мембрану. Це попереджує рощеп-плення АТФ^ з

яким пов'язано утворення енергії^ необхідної для скорочення гладеньких

м'язів.

Наслідком нього являється системна вазоділятапія і відповідно зниження

артеріального тиску. Не сприяє затримці натрія, не збільшується об^єм

циркулюючої плазми^ Препарат сильніше ніж верапаміл знижує діастоличний

тиск. Призначають ніфедіпін в таблетках по С^ОІ-С^ОЗ г(10-30 мг) 3-4

рази.на добу для прискорення дії (під язик) Тривалість дії 3-4 години.

Засоби впливаючі на рентн-ангіотензінову систему

Антагоністи ангіотензіна-ІІ блокують ангіотензивні рецептори або

інгібірують ангіотензін-конвертіруючий фермент^ який сприяє перетворення

ангіотензіна-І в ангіотензін-ІІ.

К а п т о п р і л (капотен)- блокатор ангіотензін-конвертірую-чого

фермента. Призводить до розширення периферичних(головним чином

резистентних) судин, зниженню артеріального тиску^ зменшення перед - 1

післянагрузки на міокард, покращення кровообігу в малому крузі і функцій

дихання, зниження опору ниркових судин і покращення кровообігу в них.

Рекомендується призначати каптопріл з нітратами при резистентності

судин до останніх.

При високому артеріальному тискові для прискорено? ді? препарат

призначається сублінгвально 25-50 мг. Добова доза 75-100 мг.

А н а л а п р і л (енап) - також інгібітор ангіотензін-конверті

рующого ферментах Застосовується в середину по 10-20 мг одноразово ( в

день) Добова доза не повинна перевищувати 40 мг.

Діуретичні засоби

Призначення їх для літування гестозів повинно проводитися за суровими

показаннями. Необхідно контролювати кониєнтрапійну і видільну функцію

нирок^ наявність симптомів перегрузки правих відділів серця) рівень ЦВТ,

величину відношення осмоляльності сечі до осмоляльності плазми,

кліренсових показників, креати-нину, сечовини.

В протилежному випадку збільшуються гіповолемія, погіршується стан

плода.

Сучасні діуретичні препарати ділять на 3 основні групи: а)

салуретики(гіпотіазід, фуросемід, урегіт) ; б) калійзберігачі ( тріамтерен,

альдактон(верошпірон)^ в) осмотичні діуретики(манніт, мочевина).

Найбільш сильними салуретиками являються так названі петлеві

діуретики. До них відносяться фуросемід, етакрінова кислота і буфенокс.

Вони діють на протязі висхідного відділу петлі нефрона(петлі Генле) і різко

пригнічують реабсорбцію іонів хлора і натрія, посилюють виділення іонів

калія.

Для зменшення стимуляції ренін-ангіотензіново? системи рекомендується

комбінірувати^тіазіди з в-андреноблокаторами (анапрелін).

Д і х л о т і азі д(гіпотіазід). Призначається препарат в середину по

0,025-0,05 г(1-2 таблетки в день під час їжі або після неї, протягом 3-5-7

днів підряд, потім робиться перерва на 3-4 дні) і знову повторюється курс.

Одночасно призначаються препарати калія(панангін, калія хлорід,

аспаркам). Середня доза препарата - 50 мг на добу.

Ф у р о с е м і д (лазікс) - також салуретик із групи швидкодіючих та

найбільш сильних діуретиків.

Діуретичний ефект пов'язаний з порушенням реабсорбції натрія^ хлора і

калія. Після внутрішньовенного введення ефект наступає через декілька

хвилин, тривалість ці^ після одноразового примі-нення продовжується

протягом 1,5-3 год.

Препарат ефективний при нирковій недостатності, гіпертензії, знімає спазм

перифиричних судин, не знижує клубочкову фільтрацію. Показання для

призначення лазікса в лікуванні гестозів:

- генералізовані набряки,

- діастоличний тиск 120 і більше,

- гостра лівошлункова недостатність,

- набряки легенів і мозку, Середня добова доза -60-120 мг.

Осмотичні діуретики

М а н н і т (маннітол) - леофівізірована маса світло-жовтого кольору.

Розчиняється в воді, дуже легко в гарячій.

Гіпертонічні розчини манніта викликають сильну діуретичну дію. Ефект

обумовлений підвищенням осмотичного тиску плазми і зниженням реарбсорбції

води. Препарат не діє на клубочкову фільтрацію, виводить з організму натрій

і суттєво не діє на виведення калію.

Застосовують у вигляді 10-15-20% розчину при збереженні фільтраційної

здатності нирок:

- для посилення діурезу,

- для зниження внутрішньочерепного тиску,

- для зменшення набряку мозку,

- при гострій нирковій або нирково-печінковій недостатності.

Протипоказання: важка недостатність кровообігу, АТ 170 і вище мм рт.ст.

Розчин готують перед застосуванням, препарат повинен бути безбарвним і без

запаху, розчинником можуть бути вода для ін'єкцій або 5% глюкоза. З

профілактичною метою доза препарата складає 0,5г/кг,

з лікувальною 1-1^5 г/кг. Добова доза не повинна перевищувати 140-180 г.

При застосуванні манніта на фоні олігурії необхідно провести

маннітоловий тест(ввести 10 мл 20% розчину препарата на протязі 10-15 хв).

Якщо через годину виділиться сечі більше ЗО мл^ то інфузію доцільно

продовжувати.

М о ч е в и н а ( карбамід) - діуретичний ефект пов^язаний з дією цілих

молекул мочевини^ в організмі вони не піддаються обмінним процесам і

фільтруються у великій кількості 50-60% через клубочки без зворотнього

всмоктування. Високий осмотичний тиск в канальцях визиває сильний

діуретичний ефект.

Показання для застосування:

- попередження і зменшення набряку мозку,

- зменшення набряку легенів.

Використовують 30% розчин: який готують на 10% глюкозі. Розчинення

проходить з поглинанням тепла(розчин охолоджується). Тому його видержують

поки температура розчину не досягне кімнат-ної.

Вводять розчин із швидкістю 40-60-80 крапель в хвилину. Загальна доза

0,5-1,5 г(в середньому 1 г) мочевини на 1 кг ваги тіла. Ефект заявляється

через 15-30 хв. досягає максимума через 1-1,5 год і продовжується 5-6 год і

більше. При необхідності можна вводити повторно через 12-24 год.

Екстракти і настої із рослин, що мають сечогінний і антиазотемічний ефекти,

З цією метою застосовуються плоди ялівця^можжевельник), трава хвоща

польового, листя брусники, бруньки березові та інш. В аптечній мережі є

сечогінні збори №1, №2.

Засоби, регулятори м^тя^пл^^^м^ проп^^^^.

Кислота аскорбінова(вітамін С). Приймає участь в регуляцій окисно-відновних

процесів, вуглеводного обміну, звертанні крові,

регенерацій тканин, утворенні стероїдних гормонів. Добова доза - 1- 3 мл 5%

розчину^ парантерально. К о к а р б о к с і л а з а- кофермент, що

утворюється із тійміна в процесі його перетворення в організмі.

Біологічні властивості кокарбоксилази повністю не співпадають з

властивостями тіаміна і для лікування гіпо- і авітаміноза В^ кокарбоксилазу

не застосовують. Препарат покращує вуглеводний обмін, тому він

застосовується, як компонент комплексної терапій. Вводиться в м^язи, в

вену. Добова доза - 0,05-0,1 г(50-100 мг).

Т о к о ф е р о л а а п е т а т (вітамін Е) - природний

антиоксидант). Захищає різні речовини від окисних змін. Бере участь в

синтезі білків, проліферації клітин, у тканинному диханні та в інших

важливих процессах клітинного метаболізма. Застосовують препарат в середину

і внутрішньом^язово. Добова доза -100-200 мг.

Ф о л і є в а к й с л о т а (вітамін В).

Разом з вітаміном В^^ стимулює ерітропоез, приймає участь в синтезі

амінокислот, нуклеїнових кислот, пуринів^ в обміні холіна. Призначають в

середину по О.ООІг- 3-4 рази на день.

Г л у т а м і н о в а к й с л о т а (амінокислота). Приймає участь

в азотистому обміні речовин, сприяє знешкодженню аміака, синтезу

ацетилхоліна і аденозінтрифосфорно^ кислоти, переносу іонів калія.

Призначають в таблетках по 0,25 за 15-20 хв. до прийняття їжі.

Е с е н ц і а л е - комплексний препарат до складу якого входять

фосфоліпіди, вітаміни В^, В^р, нікотінамід, пантотенова кислота. Препарат

покрашує функцію печінки, підвищує активність амінотрансфераз, поліпшує

мікроциркуляцію.

Застосовується в середину у вигляді капсул по 2 капсули З рази в день. В

вену(в розчині глюкози) по 10 мл в день.

С і р е п а р - до його складу входить ціанкоболамін 10 мкг)

вуглеводи, амінокислоти, пуріни.

Застосовується з метою покращення функцій печінки. Перед його

введенням необхідно провірити чутливість організма, для цього слід 0,1-0,2

мл ввести в м^язи^ При відсутності реакці? допускається його застосування.

Вводити в м^язи або в вену по 2-3 мл один раз на добу.

Специфічні антидоти

У н і т і о л - призначається для лікування гестозів з метою

детоксікапії організмах Вводиться в/в, в м^язи по 5-10 мл 5% розчину кожний

день або через день^

Г л ю к о з а - При веденні в вену гіпертоничних розчинів глюкози

підвищується осмотичний тиск крові, рідина відтікає із тканин в судинне

русло, підвищується процеси обміну речовин, покращується антитоксична

функція печінки, підвищується діурез, при згортанні глюкози в тканинах

виділяється значна кількість енергій, яка необхідна для здійснення функцій

організма.

Застосовують 10-20% розчини глюкози по 250-300 мл на добу, бажано в

розчин додавати аскорбінову кислоту^ Для кращого засвоєння глюкози

рекомендується вводити інсулін із розрахунку І одиниця на 4-5 гр сухо?

глюкози.

Г і п а р і н - антикоагулянт прямої дії, інгібітор звертання крові.

Виробляється в організмі людини ^^щр^рмм базофільними (тучними) клітинами.

Разом з фібрінолізіном входить до складу фізіологічної протизвертаючої

системи крові. Безпосередньо має вплив на фактори звертання, що знаходяться

в крові(ХП, XI, X, УП, 11)^ має антитромботичну і антигрегаційну дії.

Крім цього гепарін приймає участь у формуванні імунологічних реакцій, має

гіпотензивну дію, блокує токсичні основи, приймає участь в метаболізмі

ліпідів і багатьох гормонів, впливає на властивості клітинних мембран,

сприяє постачанню тканинам кисню.

Вплив гепаріна контролюється часом звертання крові.

Антагоністом гепаріна являється протамін сульфат. Розчин гепаріна для

ін^екпій випускається з активністю 5000^ 10000^ 2000 ОД в 1 мл.

Застосовується по 5000 ОД в вену краплинне на реополіглюкіні^ чи плазмі^ ^^

Т р е н т а л - пентоксіфілін. Розширює судини, сприяє покращенню

постачання тканинам кисню^ тормозить агрегацію тромбо-питів і зменшує

згущення крові.

Застосовується для покращення матково-плапентарного кровообігу.

Призначається в середину, в вену. Для внутрішньовенного крапея^ме^о

введення 0,1 г(1 ампула) розчиняють в 250-500 мл ізотонічного розчину

натрія хлоріда або в 5% глюкозі.

Плазмозамінюючі розчини

Р е о п о л і г л ю к і н- низькомолекулярний декстран. Зменшує агрегацію

форменних елементів крові, сприяє переміщенню рідини з тканин в кров'яне

русло. В зв'язку з цим зменшується в'язкість крові, відновлюється кровообіг

в дрібних капілярах, має дезінтоксикапійний ефект. З організма виводиться

нирками в першу добу біля 70%. Добова доза не більше 400-500 мл. Р е о г л

ю м а н - до його складу входить 10% розчин декстрана, 5% манніт 1^^^9%

натрія хяорид.

Препарат має поліфункпіональні властивості^ зменшує в'язкість крові,

сприяє відновленню кровообігу в дрібних капілярах, знижує агрегацію

формених елементів крові, викликає дезінтоксикаційну осмодіуретичну і

гемодинамічну дії.

Вводять реоглюман в вену крапельне, починаючи з 5-10 крапель зя

хвилину на протязі 10-15 хв з перервами на 2-3 хвилини. При відсутності

побічних ефектів кількість крапель збільшують.

Добова доза - 400-500 мл.

Г е м о д е з - водно-соляний розчин, до складу якого входять 6%

низькомолекулярний магнія, хлора.

Препарат посилює нирковий кровообіг, підвищує клубочкову фільтрацію і

збільшує діурез.

На сучасному етапі гемодез для лікування гестозів (особливо важких його

форм) застосовується рідко, не більше 400 мл на добу.

Страницы: 1, 2, 3