разом з цим підвищує тонус і посилюю скорочення м'язів матки.

В акушерській практиці застосовується для< обезболювання і прискорення

родів, а також^в комплексному лікуванні пізніх гесто-зІв для посилення ді?

психотропних,' "наркотичних, спазмолітичних і гіпотензивних засобів. Разова

доза 0,04 г. Добова доза 0,16 г.

П с й х о т р о н н і з а с о б и :

Нойролоптнчпі препарати А м і н а з і н - основний представник нойролея^^в.

Седативна дія амін^зіна н^ організм обумовлена його впливом на ЦЗЙ.

При цьому величина седативного ефекта дозозалеткна. Це супроводжується

пригніченням умовних та руховозахисних рефлексів) зниженням рухової

активності) зменшенням тиску крові. Останнє пов'язано з наявністю у

препарата антиадренергичних властивостей(бло-куе центральні да периферичні

адренорецептори)^ Аміназін посилює дію снодійних) наркотиків^ аналгетиків)

місцевоанестезуючих речовин^

Для внутрішньовенного введення необхідну кількість аміназіну розводять

в 10-20 мл. 3% глюкози' ^бо ізотонічного розчину хлориду натрія, вводят

повільно(протягом 5 хв). Парентеральне введення аміназіна може викликати

р^зке падіння АТ) ортостатичний колапс. Вища разова доза -0,1 г. Добова

доза - 0)25 г

Д р о п е р і д о л - нейролептичний препарат із групи бутірофе^

нонів. Має альфа-адреноблокуючу, знеболюючу, протишокову, протиблювотну

ді], знижує артеріальний тиск^ викликає стан нейролеп-сі?^ Потенціє дію

гіпотензивних) знеболюючих) наркотичних препаратів) транквілізаторів.

Застосовують для купір^вання гіпертоничних кризів) станів збудження

внутрішньовенним струминним введенням із розрахунку ' 0)1 мг/кг(частіше- 2

мл/5 мг/ 0)25% розчину ). Дія препарата продовжується 3-4 години.

Дроперідол має властивість кумулювати) тому при повторному введенні(через 3-

4 год) доза складає 2/3 первин-но?) при наступних -(через 6)8 та 12 год)-

1/2 первинної.

Транквілізатори

С і б а з о н (діазепам) седуксен) реланіум) валіум). Ма^ заспокійливу дію

н^ центральну нервову систему) протисудомну активність) викликає помірну

м'язову релаксацію) снодійний ефект) потенцюе'дію аналгетиків і снодійних)

зменшує почуття страху) тривоги) напруги) галюцінацій^із організму

виділяється нирками. Проникає через плацентарний бар^ер^ тому застосування

його вагітним жінкам довший час не бажано(пригн^чує рухомість і

дихальний центр у плода).

Розчин седуксена не можна змішувати в одному шприиі з інши-^ ми

преЙ^^тами - може утрорюватись осад.

Вводиться внутрішньом^язо^о і внутрішньовенне по 10-20 мг (2-4 мл 0^5^

розвину) 2-4 рази на добу.

Максимальна добова доз^ 70 мг.

, ^р^с^^ч^^^. Седативне препарати

Препарати цієї групи посилюючи процеси гальмування або знижуючи процеси

збудження можуть р^гулюватч вплгв на центральну нерво-ву систему^ ^^"и

^оте^пюють дію с'оліи^их) ^'-'^лрет^ків і інших нейроттоопних засобів.

При лікуванні легких форм гестозів застосовуються препарати із коріння

валеріани^ пустирника^ бояришника) ревеня^ красавки, листя м^яти перечно^

трилистника водяного) шишок хмелю та інш. Для лікування важких форм

гестозів широко застосовується магнія сульфат. '

М а г н і я с у л ь ф а т- для парентерального введення випускається

в ампулах 20% або 23% розчин по 5) 10^ 20 мл. Препарат має багатогранну дію

на організм. При парентеральному введенні препарат заспокійливо впливає на

ЦНС. В залежності від дози спостерігається седативний^ снотворний^

наркотичний^ сечогінний, гіпотензивний^ протисудомний, спазмолітичний

ефекти, знижується внутрішньочерепний тиск.

Сульфат магнію має також курареподібну дію внаслідок пригнічення

нервово-м^язово? передачі(релаксує поперечнополосату мускулатуру). Препарат

знижує збудливість дихального центру, великі дози при парентеральному

введенні можуть викликати параліч дихання, пригнічувати скоротливу функцію

мускулатури матки,

Гіпотензивну дію магнію пов'язують з можливістю послаблення. судинне^

реакпі^ на пресорні речовини(ангіотензин III, норадрена-лін).

При легких і середніх ступенях важкості гестозу сульфат магнію

вводять внутрішньом^язово^ при важких формах-внутрішньо-венно.

Іони магнію проникають через плаценту і часто викликають гіпотонію

новонародженого) можуть призвести до пригнічення і зупинки дихання.

Дози препарату підбираються таким чином) щоб його концентрація в

сироватці крові укладала 6-8 ммоль/л. Порушення збудження в провідній

системі серця зустріяаються при концентрації 10-15 ммоль/л) концентрація

вище 15 ммоль/л може призвести до зупинки серця. '

Концентрація магнія в сироватці від 12 до 15 ммоль/л супроводжується

депресією дихання.

Тому при застосуванні сульфата магнія необхідно контролювати частоту

серцебиття) дихання(не менше 14-16 за хв.)) вира-женість колінних

рефлексів.

Сульфат магнію виводиться з організму в основному через нирки) тому

його можна застосовувати при достатній функції їх. При випадковому

передозуванні хвору необхідно і^ітубумми і пере-

водити на^^^ ^^^^^^^^. Антагоністом магнію е препарати кальцію 10%

10 мл в вену. ,

В повсякденній практиці доза сульфата магнія визначується початковим

рівнем середнього артеріального тиску(САТ), вагою тіла вагітної і

індивідуальною чутливістю до препарата.

Середній артеріальний тиск. САТ== АТ сист. + 2АТ діаст.

З В нормі САТ 90-100 мм рт. ст.

В практичному відношенні можна притримуватися наступних принципів

підбору доз^ і швидкості введення сульфата магнія в залежності від

початкового рівня САТ: ^

^^"Г від ІІР до 120 мм рт.ст.-1,8 г/год(30 мл 25% розчину або 7,5 г сухої

речовини в 400 мл реополіглюкіну);

С^/ від 121 до 130 мм рт.ст. - 2^5 г/год(40 мл 23% розчину або 10 г сухої

речовини в 400 мл реополіглюкіну); ^^Т^вище 130 мм рт. ст^ - 3^2 г/год(50

мл 23% розчину або 12,5 г сухо? речовини в 400 мл реополіглюкіну).

При САТ від 100 до 110 мм рт ст. можливе призначення магне-зійно? терапій в

залежності від йаги тіла: до 90 кг- С^04 г/кг/год.

Частіше застосовують початкову дозу сульфата магнія: 4 г розчиненого в

150-200 мл реополіглюкіну і краплинне вводять протягом 3-4 год під

контролем зниження АТ з.наступним введенням кожну годину по 1 г, або 5 г

кожні 4 години(не під час родів).

Периферичні вазоділататори

Це група препаратів^ що впливають на найдістальніші відділи судинної

системи(артеріоли і венули). До них відносяться безпосередньо периферичні

вазоділататори^ натрія нітропрусид^ апресін), а також антиангінальні

засоби^ що мають судиннорозширюю-чу дію - органічні нітрати(нітрогліцерін,

нітросорбід), молсідо-мін. Нітрати, молсідомін мають більший вплив на

венули, натрія нітропрусід - на артеріоли і час^ово на вени, апресім

переважно на резистентні артеріальні судини.

Всі перечислені засоби повинні застосовуватись під суворим контролем

гемодинаміки і спостереженні доз. Вони можуть різко знизити системний

артеріальний тиск^ викликати колапс, погіршити кровозабезпечення серця.

Н а т р і я н і т р о п р у с й д(наніпрус, ^іпрід). Препарат вводять

внутрішньовенне краплинне. Розчин готують безпосередньо перед

застосуванням. Вміст одніе? ампули(25 або 50 мг) розчиняють в 5 мл

ізотоничного розчину глюкози і переносять в крапельницю(500 або 250 мл 5%

глюкози). Враховуючи нестійкість препарата флакон з розчином покривають

чорною світлозахисною плівкою. Швидкість інфузії контролюється показаниками

АТ із роз-

рахунку 0,5-5 мкг/кг. При передозуванні препарата можливе виникнення різкої

гіпотензія тахікардії, блювоти, головокружіння. В таких випадках слід

зменшити швидкість введення препарата.

Антидотами нітропрусиду є метгемоглобін- утворюючі препа-

рати(метиленова синька, натрія тіосульфат). А п р е с і н(гідралазін).

Препарат безпосередньо знімає спазм м'язів артеріол, тому основною

його особливістю являється зменшення опору периферій- ' них резистентних

судин(артеріол) і викликає зниження артеріального тиску, зменшує нагрузку

на міокард, посилює серцевчй викид, а також посилює плацентарний,

церебральний і нирковий кровообіг.

Добре його використовувати, як доповнення до магнзіальної терапії. 40

мг препарата розводять в 100 мл ізотоничного розчину натрія хлрріду і

вводять із швидкістю 5 мг/год. Для досягнення мети цю дозу

кожні ЗО хв. поки величина діастолич-ного тиску не стане ІОС мм рт.ст.

Апресін починає діяти через ЗО хв^, максимальна тривалість-дії 3-4

год.

Побічне ефекти: головна біль) тахікардія, головокружіння, біль в

ділянці серця, блювота.

П е р л і н г а н і т (Нітрогліцерин для внутрішньовенного введення).

Вводиться 0,01% розчину крапельне. Для цього 10 мл препарата розводять в 90

мл фізіологічного натрія хлориду. Швидкість введення 25 мкг/хв піц

контролем артеріального тиску, повільно збільшуючи швидкість інфузії, яка

не повинна перевищувати 200 мкг/хв.

Слід враховувати, що перевищення оптимальних доз перлін-ганіта і других

нітратів може визвати порушення ритму і провідності серця, колаптоїдний

стан^

М о л с і д о м і н (сіднофарм) в таблетках. Препарат має антиангінальний

вплив. Ефект пов'язаний з периферичною венодиля-туючою дією, збільшенням

ємкості венозної системи і зменшенням венозного припливу до серця. Під

впливом препарата знижується тиск в легеневій артерії^ зменшується

наповнення лівого шлуночка і напруга стінки міокарду. Препарат покращує

коллатеральний кровообіг і зменшує агрегапію тромбоцитів.

Молсідомін застосовується сублінгвально по 0,002 г три рази на добу.

Спазмолітичні засоби різних груп

П а п а в е р і н - алкалоїд, що знаходиться в опії. Виготовляєте ся

також синтетичним шляхом. Являється міотропним спазмолітичним засобом. Він

знижує тонус і зменшує скоротливу діяльність гладеньких м'язів і в зв'язку

з цим має судинорозшируючу і спазмолітичну дію.

Для лікування гестозів вводиться в м^язи або в вену. Для

внутрішньовенного введення 2 мл 2% розчину папаверіна розчиняють в 10-20 мл

натрія хлорида 0,9% і повільно вводять. При перевищенні дози або при

швидкому його введенні може виникнути аритмія, часткова або повна

атріовентрикулярна блокада.

Разова доза - 0,1 г. Добова доза - 0,3 г.

Н о - ш п а - по фармакологічній дії препарат близький до папаверіна,

але має дещо більш сильну і продовжену спазмолітичну активність.

Для лікування даної патологів застосовується по 2-4 мл 2% розчину в

м^язи або в вену 2-3 рази на добу.

Д і б а з о л- проявляє судиннорозшируючу, спазмолітичну активність, в

деякій мірі знижує тонус і розширує^ мозкові судини. Вводиться дібазол у

вигляді 1% або 0,3% розчину внутрішньом^язово

внутрішньвенно по 426 мл 2-3 рази на добу.

Е у ф і л і н-посдаблюе м^язи бронхів^ знижує опір кровоносних судин^

розширює коронарні судини серця, знижує тиск в системі легеневої системи,

підвищує нирковий кровообіг, підвищує діурез пов'язаний,із зниженням

канальцево? реабсорбції. Викликає збільшення о мегіою води^ елйтролітів,

особливо іонів натрія і хлорй. Препарат стимулює скорочення серця, при

цьому підвищує потребу міокарда в кисні.

Застосовується в основному для внутрішньовенного повільного введення

2,4% його розчин по 10 мл, які завч^с^о розводять' в ІО-2О мл ізотонічного

розчину натрія хлорида. При появі серцебиття, тошноти швидкість введення

зменшують.

Протипоказанням для застосування еуфіліну є коронарна недостатність і

порушення серцевого ритму, виражена тахікардія. Разова доза - 0,25 г Добова

доза - 0,5 г.

П\^ н т о к с і ф е л і н (т^р^нтал). Пр^явля^ судиннорозши-рюю^ дію^

покращує поо^ачан^гкис^р ткани^а^\заторможуе агре-гапію^ромб^итів і зме^уе

згущення^^бві. \^

Внут^ішньо^ннр^водят^ 0,1 г ^1 а^рула) в 250^500 мл 5% , глюкози ао^

і^^^чного ро^чи^унатрія хлориду. Добова^д^за -0,^0,3 г.^

Г а н г л е р о н - має холінолітичну, спазмолітичну і місце-воанестезуючу

властивість. Застосовується для внутрішньом'язо-вого, підшкірного і

внутрішньовенного введення у вигляді 1,5% розчину по 2 мл. Разова доза -

Страницы: 1, 2, 3