451 Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Servius, Ad Georg. I . 31 -- P. 324).

452 Так, у індусів засадами шлюбу релігійного служить передача нареченої батьком. Leist. B.W. Alt-arisches Jus Gentium. - Jena: Fischer, 1889. - S. 142.

453 Karlova O. Die Formen der romischen Ehe und Manus. Bonn: Cohen, 1868. - S. 10.

454 Rossbach A., ibid, -- S. 106, 250.

455 Пор.: Karlova O., ibid. -- P. 53.

456 Втім, на думку М. Ф. Владимирського-Буданова, проста передача ку-пленої нареченої уже в стародавні часи розвинулась у досить складні форми, які дуже нагадують римську форму шлюбу через соеmptiо.

457 Gaji, ibid, 1. III. Usu in manum conveniebat, quae anno continuo nupta perseverabat, quae enim veluti annua possessione usucapiebatur.

458 Rossbach A., ibid. -- S. 243; Bluntschli J.C. Die verschiedenen Formen der romischen Ehe. -- Schweizerl: Museum, 1837. Bd. 1. -- S. 264. 94. Bernhoft F., ibid. -- S. 175.

459 Цей погляд de jure зберігається і в той час, коли вже liberos homines usucapi non posse manifestum est. Gajus, ibid. II. -- P. 48.

460 Usurpatio trinoctii. Поp.: Gellius, III, 2, 12. Macrobius A. A.T. Saturnalia: Trad., introd. si note de G. Tohaneanu, -- Bucuresti, 1860. -- P. 9: Quintum quoque Mucium jureconsultum dicere solitum legi: lege non esse usurpatam mulie-rem quae, cum Kalendis lanuariis apud virum matrimonii causa esse caepisset a. d. IV Kalendas lanuaris sequentes usurpatum isset: non enim posse impleri trinoetium quo abesse a viro usurpandi causa ex duodecim tabulis deberet, quoniam tertiae noctis posteriores sex horae alterius anni essent, qui inciperet ex Kalendis.

461 Поp.: Picot A. Du mariage romain, chretien et francais. -- Paris, 1849. -- Р. 21.

462 Taкий, наприклад, може бути випадок шлюбу між патрицієм і його клієнт-кою -- Karlowa O., ibid. -- P. 65, говорить, що usus є cypoгaт пропущеної чи порочної коемпції. Зазначимо тут до речі, що римський usus не є пробний рік, бо нічого не говориться про можлтвість для подружжя розлучитися і про долю дітей. Usus, таким чином, обов'язково приводив до шлюбу. Цікаву паралель, але вже у розумінні пробного року, становить стародавнє право Ютландії, за яким конкубіна стає законною дружиною, якщо вона залишається в домі три зими і у всьому цей час буде розділяти стіл і ложе господаря дому і буде завідувати ключами.

463 Ефимов В. Лекции по истории римского права. -- СПБ.‚ 1898. -- С. 83.

464 Plutarchus. Vitae parallelae.T. 1-9. -- Lipsiae: Tauchnittii, 1829. -- T. I. Romulus, -- P. 22I, 111: Sed hoc totum jus patrim legibus sublatum est, partim ipsa desuetudine oblitteratum est.

465 Єфимов В. там само, справедливо заперечує Кунце, що пошуки в XII таблицях того урівнювання в правах, яке стало проникати в життя пізніше, несвоєчасні.

466 Думка ця вже була виголошена в літературі: див., напр., Voisin R. Etude critigue sur Lautorite maritale et la condition de Lepouse dans Lantuguite. -- Paris: 1907. - 249 p. - P 37. На користь правильності цієї думки говорить багато чого. Так, наприклад, укладені в один і той же час bina sponsalia ведуть за собою безчестя (infamia), -- покарання суворе у римлян. Цікаво, що той же самий наслідок настигав потім і тих, хто укладає в один і той же час два шлюби. Це вказує на виконання договору, а не на укладення у майбутньому нового шлюбного договору.

467 Доказом цієї спадковості може служи те, що sponsalia виконувались че-рез відведення нареченої в дім нареченого (deductio in domum mariti); при то-му, як ми зазначили вище, це відведення нареченої зображується в шлюбних обрядах у вигляді насильницького викрадення дівчини.

468 Кошихин (Котошихин) Г. О России в царствование Алексея Михайловича. 3-е Изд. -- СПБ., 1884. Гл. XIII. -- С. 14. З цього приводу зауважує Оршанский И. Исследования по русскому праву обычному и брачному. -- СПБ., 1879. -- С.274, що шлюб розглядався у нас як майнова угода і що в цьому випадку мова йде про найдревнішу форму шлюбу -- продаж дружин їх родичами чоловікам.

469 Das Privatrecht und der Civilprozess der Romer. -- Leipzig, 1858. -- S. 391.

470 Pаtria роtеstаs, manus и mancipium спочатку вийшли із єдиної влади патріарха; це видно з того, що спочатку всі назви вживались однаково; так, Gellius A. Noctium Atticarum libri ХХ. Ex recensione M. Hertz. -- Lipsiae, 1903. N. А. 4. 3. 3. говорить: matres familias in mariti manu mancipiogue. Згодом дружина виходить із рабського становище (Gaji, I, 123) і тому стосовно неї неможливо уже mancipium и manumissio. Пор. Marguardt J. Romische Priwatalterthumer. I. Abteilung. -- Leipzig, 1864.-- 238 s. -- P. 33, і Voigt M. Die XII Таfeln. Geschichte und System des Civil-und Criminal -- Rechtes, wie-Processes der XII Таfeln nebst deren Fragmenten. Bd. 1-2. -- Leipzig: Liebes, 1883. Вd. 1. -- S. 325.

471 Пор.: Bernhoft F. Ibid -- S. 34. Dargun, ib.р. 20. Спорідненість влади батьківської і manus з правом власності на речі виявилася в тому, що по відношенню до дітей підвладним і підвладній дружині можливе було здійснення викрадення (furtum).

472 Bernhoft F. Ibid. -- S. 432. Так у індусів. Leist B.W. Ibid. -- S. 124.

473 Пор.: Bernhoft F. Ibid. -- S. 79. Втім, в Zeitschrift f. v. R. Вd. VIII. -- S. 402, цей автор, нібито, схиляється на бік Лейста, говорячи з приводу гетеризму‚ що слід визнати спочатку існування відносин до обох з подружжя і що чистого материнства і батьківства ніде ще не знайдено.

474 Leist B.W. Ibid. -- S. 115. Владу батьківську у римлян він вважає їх особливістю; якої не було у древніх аріїв. Римляни (латиняни), принісши з собою загальноарійські поняття про шлюб і сім'ю, -- поняття м'які, виробили, ніби- то, згодом у себе суворі форми. Leist готовий навіть визнати ці форми ознакою не прогресу, а занепаду. Такий висновок вказує на невдалість його висновків взагалі. Релігія пом'якшила внутрішнє життя сім'ї; але зовнішній лад її залишався в Римі довгий час у первісному вигляді внаслідок того, що римляни, будучи взагалі схильними до правосвідомості і різкого визначення відносин, були разом з тим консервативними і не ставили релігію вище права. Східні ж арії ніколи не дійшли виділення права із релігії і тому їх правові погляди були поневолені релігійними, а правові визначення слабкими.

475 Bernhoft F. Zeitsch. f. v. R. Вd. VШ. -- S. 12, справедливо зазначив, що Leist, не визнаючи патріархальної влади за батьком у індусів, зхопив через край.

476 Bernhoft F. Zeitsch. f. v. R. Bd. VIII. -- S. 195., неправильно ототожнює шлюб, Gandharbas з конкубінатом.

477 Das Gesetz von Gortyn. Пор.: Bernhoft F. Zeitsch. f. v. R. Bd. VI. -- S. 281.

478 Bernhoft F. Ibid. -- S. 433.

479 Bernhoft F. Zeitschrift f. v. R. Bd. VIII, s. 10, Anm.; Bd. VI, s. 430; Staat und Recht, s. 179, 182. Думка цього автора знайшла собі підтримку y Dargun L., ibid.- S. 12.

480 Сокольский В. К учению об организации семьи и родства. -- СПБ., 1874. - С. 24.

481 Dargun L. Mutterrecht und Raubene und ihre Reste im germanischen Recht und Leben. / Vide: Untersuchungen zur deutschen Staats-und Rechtsgeschichte. [Н] 16. - Breslau, 1883. -- S. 23. -- 247 s.

482 Це визнає Kohler I. Zeitschrift f. v. R. Вd. VI, р. 321.

483 Bluntschli J.C. Die verschiedenen Formen der romischen Ehe. -- Schweizerl: Museum, 1837. Bd. 1. -- S. 271, і Grimm J. Deutche Rechts-Alterthumer. -- Gottingen, 1828. -- S. 439, а також Bernhoft F. (Zeitsch. f. v. R. Bd. VIII. -- S. 197). Rein W., ibid. -- S. 391. Аnm. 3. Picot A., ibid. на с. 95 називає вільний шлюб природнім і говорить, що він не робить ніяких юридичних наслідків, а на с. 184 прирівнює його до конкубінату.

484 Lange L. Romische Alterthumer. 3. Auflage. Bd. 1-2. -- Berlin: Weidmann, 1876-1879. Bd. 2. Th. 2. 1879. -- S. 95.

485 Моmmsеn Th. Romische Geschiсhte. Аufl. 7-te. Band 1-3, 5. -- Berlin, 1881-1885. Band I. -- S. 57. На підтвердження своєї думки Моmmsen Th. посилається на вислів у Cicero.Торiса 3, 14: uхоr tantummodo ets.

486 Вислів nupta одного кореня зі значенням nuptiae.

487 Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Servius, Ad Georg. I . 31 -- P. 324).

488 Contra: Padelletti G. Lehrbuch der romischen Rechtsgeschichte. Deutsche Ausgabe. -- Berlin: Habel, 1879. -- S. 106.

489 Rossbach A. Ibid. -- S. 44.

490 Ciccero M.T. De legibus Recognovit C.F. W. Muller. -- Libstae: Tenbneri, 1889. -- S. 3.

491 Пор.: Rossbach A., ibid. -- S. 89.

492 Натяк на існування вільного шлюбу можна бачити в часи, значно більш ранні. Саме таким уявляється шлюб між римлянами і латинянами ще в 257 р. аb urbe condita (Пор.: Dionisi Halicarnassensis opera. Antiquitates romanae. Graece et latine. Curavit lo. lac. Reiske. -- Lipsiae, 1774. Cap. 24. lib. VI). Але це не може мати значення для історії римського вільного шлюбу, оскільки в той час в Римі про нього не могло бути і мови, навпаки, всі шлюби були одноманітні, тобто сum mаnu mariti.

493 Ulpianus D. Fragmenta quae nunc parum accurate dicuntur in unico codice titali ex corpore Ulpiani inscripta. Curavit G. Hugo. Ed. 5-a. Brl., 1814. Fragm. V. 3.

494 Поp.: Arnold W. Gultur und Recht der Romer. -- Berl., 1868. -- S. 352.

495 Rossbach A. Ibid. - S. 49, 50. Karlowa O. Ibid. -- S. 79.

496 Поp.: Esmein A. Melanges d'histoire du droit et de critique. -- Paris: Larose, 1886. -- P. 32.

497 Поp.: Marquardt I. Das Privatleben der Romer. -- Leipzig, 1879. -- S. 67.

498 Пор.: Voigt M. Die romische Alterthumer. Privatalterthumer und Kulturgeschichte. /Handbuch der klassischen Altertumswissenschaft. Von. J. Muller. - S. 916.

499 Annales, IV, 16.

500 Див.: Bruns G. Fontes juris romani antiqui. Edidit Georgius Bruns. - Tubingae: Laupp, 1860. -- P. 319.

501 Пор.: Соколовский Л. О постепенном развитии идеи брака в древнем мире. -- СПБ., 1843. -- С. 95. Протилежну думку висловив Bernhoft F., який бачить у вільному шлюбі стародавню форму аборигенів Італії, підкорених арійськими прибульцями. Внаслідок такого погляду на походження вільного шлюбу, Bernhoft F. (ibid, s. 179) вважає впровадження його у римлян падінням більш високого, арійського погляду на шлюб (s. 179), Еsmein A. (ibid. s. 27) готовий визнати цю думку Bernhoft'a і нав'язує римському законодавцю неналежний йому погляд на суворий шлюб, як на шлюб нормальний. Шлюб сum mаnu був нормальною формою тільки спочатку, потім, він поступово залишає місце шлюбу вільному, як вищій формі шлюбних уз, як формі, що відповідала принципам juris gentium, які отримали уже на початку імперії перевагу над jus сivile. Думка Bernhoft'a про походження вільного шлюбу розглянуто вище; тут залишається тільки сказати, що неправильність у розумінні походження і характеру вільного шлюбу привели цього автора до невірного розуміння його значення в історії римської культури.

502 Picot A. Du mariage romain, chretien et francais. -- Paris, 1849. - Р. 182.

503 Веrnhoft Fr. Staat und Recht. -- Stuttgart, 1881 -- S. 44.

504 Livius T. Ab urbecondita libri. Iterum recognovit W. Weissenborn. T. 1-3. -- Lipsiae: Teubneri, 1877-1889. -- T.1. Pars. I. Lib. I-VI. -- P. 33. Ancus .... secutusque morem regum priorum, qui rem romanam auxerant hostibus in civitatem accipiendis, multitudinem omnem romanam traduxit? t .... Aventinum novae multitudini datum.

505 Argum. Dionisius Ha1icarn. II. 8. Plutarchus, Romulus, c. 13. Поp.: .: Voigt M. Die romische Alterthumer. Privatalterthumer und Kulturgeschichte. /Handbuch der klassischen Altertumswissenschaft. Von. J. Muller. -- S. 916.

506 Livius T., ibid, IV. 3 ..... connubium petimus, quod finitimis extremisque dari solet.

507 Поp.: Веrnhoft Fr. Staat und Recht. -- Stuttgart, 1881 - S. 141.

508 Подібну характеристику відносин між патриціями і плебеями дає Діонісій Галікарнаський. (ІІ. 8).

509 Dionisii Halic. Ibid. - S. 60.

510 Поp.: Cicero, de republica, II 37 (63).

511 Livius T., ibid, IV. 4 ..... vero lege id prohiberi et connubium tolli Patrum ac plebis, id demum contumeliosum plebi est.

512 Запропоноване тлумачення розуміння заборони ХІІ таблиць стосовно connubium між патриціями і плебеями підтверджується, далі висловами того ж Лівія (IV, 5): connubiis redditis; decemviros conubium diremisse, -- що вказують на позбавлення connгibium і бажання його повернути.

513 Becker W.A., Marquardt J. Handbuch der Romischen Alterthumer nach Quellen bearbeitet. Th. 1-5. -- Leipzig, 1843-1867 -- S. 35.

514 Спільні жертвоприношення римлян і латинян Зевсу див. Strabo. V, 3. 2. Спільність в релігійних поглядах цих народів відзначена Лівієм (1, 45). Далі, Діонісій Галікарнаський (IV 26) свідчить про побудову храму Діани на Авен-тині всіма латинянами. -- Азаревич Д.И. (ІІ і ІІ с. 95) відкидає різницю за культами між патриціями і плебеями. Пор.: Загурский Л.Н. Личные отношения между родителями и детьми по римскому и французскому праву. -- Харьков, 1884. -- С. 178.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63