питань, пов'язаних з легальною еко-номічною діяльністю і т. ін. Навіть якщо у повії .виникає ба-жання покінчити з таким способом життя, то здебільшого їй це не вдається. У рекетирів, сутенерів, утримувачів домів розпусти, звідників та інших осіб, які наживаються па прос-титуції, завжди знайдуться різноманітні засоби, щоб приму-сити повію продовжувати свою діяльність. А тенденція примусового втягнення до проституювання в нашій державі з кожним днем стає все більш явною.

Проституція і організована злочинність тісно пов'язані між собою. Дуже часто кошти, одержані .від проституюван-ня, використовуються для забезпечення біржових махінацій та спекуляцій, купівлі-продажу крадених цінностей, неле-гального прального бізнесу, торгівлі наркотиками та вчинення деяких інших злочинних діянь . Тому майже у всьому світі зберігається тенденція до збільшення масштабів утягу-вання злочинними організаціями людей у проституювання незалежно від їх віку, статі, національності, громадянства, соціального становища та матеріального стану окремих осіб . Залежність заняття проституцією від організованої злочинної діяльності --це одна з найбільш явних причин іс-нування такого соціального явища.

Серед причин, .що сприяють існуванню проституції та втягнений в таку діяльність все нових і нових осіб, можна також назвати недоліки у вихованні особи, правовий та мо-ральний нігілізм, негативний вплив оточення та ін.

Однак соціальні та економічні фактори не вичерпують ко-ла причин, які породжують проституцію. В деяких випадках вони можуть не мати суттєвого значення для вирішення пи-тання про заняття такою діяльністю. Наприклад, таке мож-ливе у випадках потреби людини, в силу її фізіологічних особливостей, мати значну .кількість статевих контактів. Ду-же часто це або бажання задовольнити статеві потреби в неприродній формі призводить до відмови від загальноприйня-тих у суспільстві форм їх задоволення і стає

головною при-чиною розбещеності, ненормальності у сексуальних зносинах, в тому числі веде до заняття проституцією . Такі випадки не численні, та нехтувати ними не можна.

До проституювання людина приходить не зразу, одноразово, хоча і таке не можна виключати. Передумовою цього стає певний проміжок часу, коли під впливом економічних, соціальних чи біологічних факторів в особи формується внут-рішнє переконання, готовність до такого роду діяльності. Цілком можливо, що особа, яка веде розбещений спосіб жит-тя у сфері статевих відносин, так і не стає повією. Це цілком природно. Для того, щоб використовувати статеві зносили для заробітку засобів для життя, у людини повинні зміни-тися погляди на моральні цінності, вона має прийняти такий спосіб життя як єдино можливий для себе. Це трапляється, як правило, тоді, коли особа опиняється у скрутному стано-вищі, безвиході. Для оточуючих це може і не здатися таким, бо кожна людина в силу своїх психологічних особливостей, виховання, освіти і такого іншого по-різному сприймає і оцінює одні й ті ж факти дійсності, а по цьому й обирає той чи інший шлях для вирішення своїх проблем. У деяких ви-падках їх вирішення вбачається тільки у можливості займа-тися проституцією. Поштовхом для прийняття такого рішен-ня, як правило, стають емоційні стреси, байдуже відношен-ня оточуючих до проблем цієї людини та ін.

Так, наприклад, причиною, яка спонукала до проститую-вання повії вказують таке: сімейні чвари та безладдя в між особових відносинах, аморальну поведінку родичів--більш ніж 50 % опитаних; нещасливе одруження та пов'язану з цим психологічну несумісність--близько 30%; психологічну неврівноваженість та необхідність вийти з емоційної кризи -- близько 10%; потребу мати кошти для купівлі наркотичних речовин чи придбання алкогольних напоїв--близько 8%; удівство та труднощі одинокого життя, можливість виправи-ти його таким чином на краще--близько 5%.

Тому, як здається, можна зробити висновок, що певний психічний стан особи, труднощі особистого життя і таке ін-ше теж можуть виступати факторами, що сприяють поши-ренню проституції. При цьому вони стають тим каталізато-ром, який об'єднує усі негативні моменти, їх вплив на життя людини і реалізує направленість особи на аморальну, анти-громадську діяльність, в тому числі і заняття проституцією.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що од-нієї якоїсь головної причини, що штовхає людину до заняття проституцією, не існує. Вона стає можливою лише при збі-гові негативного впливу на особистість усіх негативних фак-торів, які є наслідком розвитку економічних та суспільних відносин, причин, що випливають з особистого життя лю-дини, та її біологічних потреб.

Метою проституції є отримання за надання послуг сексуального характеру грошей, цінних паперів, коштовностей, або інших речей які представляють цінність для проститутки. Отриманий доход може бути для винної особи основним або додатковим джерелом існування.

Винагорода за проституювання може надаватися у будь-якому вигляді. Найчастіше засобами оплати виступають гро-ші -- національна та іноземна валюта. Іноді в якості платні використовуються різні матеріальні цінності--ювелірні ви-роби, державні цінні папери, акції, побутова телерадіотехніка, носильні речі, предмети жіночого туалету, продукти хар-чування, спиртні напої і т. ін. Як виняток оплата може на-бувати нематеріального вигляду, тобто мати форму різного роду послуг соціально-побутового чи соціально - культурного характеру, які надаються повії за її діяльність. Наприклад, надання пільгових путівок, вирішення питання про позачер-гове одержання житла з державних фондів, підтримка і за-безпечення перемоги в різних конкурсах, лотереях тощо. Різниця між цими формами оплати незначна і полягає лише в тому що при грошовій та матеріальній

оплаті послуг по-вії матеріальні цінності безпосередньо переходять у власність повії, а при нематеріальній вона спочатку одержує можли-вість володіти та користуватись якимись послугами чи май-ном безкоштовно, а потім за незначну платню чи безкош-товно стає його власником чи має від цього якийсь інший зиск.

Відплатність проституювання -- це одна з головних рис, яка відрізняє таку діяльність від іншої аморальної поведін-ки в сексуальній сфері, наприклад, розпусти. Як відомо, по-слуги повії завжди відплатні, і їх надання переслідує завж-ди корисливу мету, а розпуста, як правило, безкоштовна та передбачає вступ в статеві зносини лише на підставі взаєм-ного потяту чи необхідності задоволення сексуальних потреб. Можна навести приклади, коли і при розпусті можливі матеріальні витрати для однієї чи обох сторін. Але це не, можна вважати платнею за надання сексуальних послуг, то-му що, такі витрати носять добровільний характер і безпо-середньо залежать від доброї волі. бажання особи (осіб), які приймають участь у таких діях. Крім цього, у таких витрат інші психологічні засади. Вони більше схожі на вид подяки за вступ у сексуальні відносини, ніж на їх оплату.

Винагороду за проституювання повія може одержувати як самостійно, так і через посередництво третіх осіб. У де-яких випадках вона може знаходитись на утриманні суте-нера. Це означає, що повія одержує в останнього раз в обу-мовлені строки певну суму коштів в національній чи інозем-ній валюті незалежно від того, який .прибуток вона може ма-ти від своєї діяльності. Якщо ж повія за обумовлений термін не заробить якогось визначеного мінімуму коштів, то вона буде працювати безкоштовно. При таких відносинах сутенер повністю гарантує вирішення будь-яких питань та конфлікт-них ситуацій, які можуть виникнути у процесі такої діяль-ності. З іншого боку повія повністю підпадає в залежність від сутенера.

Організоване таким чином заняття проституцією надзви-чайно утруднює виявлення та документування протиправної діяльності повій

правоохоронними органами. Разом з тим при відсутності в адміністративному праві інституту спів-участі до відповідальності може бути притягнута лише осо-ба, яка вчинить дії, що складають правопорушення. А в кримінальному праві відсутність положень, що передбачують відповідальність за допомогу та посередництво в занятті проституцією, її експлуатації створює майже неможливі умо-ви боротися правовими засобами з існуванням та розповсюдженням проституції у суспільстві, а також реально забезпе-чувати захист прав, честі та гідності осіб, що займаються цією діяльністю, від зловмисних посягань сутенерів та посе-редників.

1.3.Кваліфікація злочину

Проституцією називається добровільне і постійне на-дання послуг сексуального характеру за гроші всім ба-жаючим. Послуги сексуального характеру при проституції можуть бути різні види статевого акту:

а) нормальний, природний, фізіологічний статевий акт чоловіка з жінкою;

б) статевий акт між особами жіночої статі -- „лесбіянство” (цей вид статевого збочення має назву від грець-кого острова „Лесбос”, де таке збочення виникло у старо-давні часи);

в) статевий акт між особами чоловічої статі -- “мужо-лозтво”;

г) інші види статевого збочення.

Не визнаються проституцією:

а) одноразовий статевий акт за гроші;

б) постійні добровільні статеві акти за гроші з одним чоловіком чи з однією жінкою;

в) постійне надання послуг сексуального характеру всім бажаючим безоплатно.

Частина 1 ст. 303 КК передбачає кримінальну від-повідальність за проституцію у випадках, коли надання сексуальних послуг вчинюється систематично і з метою отримання доходу. Систематичність - це така повторність, що носить стійкий характер дій, що не припиняються, протягом якогось відрізка часу. Довжина такого відрізка часу визначається в кожнім конкретному випадку з урахуванням інтенсивності дій, коли вони повторюються періодично через відносно невеликий проміжок часу. До приклада не можна визнати систематичними хоча і повторювані дії, але чинені з перервами, обчислювальними місяцями.

Частина 2 ст. 303 КК передбачає відповідальність за втягнення (примушування) у зайняття проституцією. Спо-собами такого примушування, втягнення можуть бути:

а) застосуванням насильства. Фізичне насильство може мати діапазон від утримання силою потерпілої до позбавлення її життя. Застосування сили до потерпілої без спричинення їй тілесних пошкоджень або спричинення їй легких або середньої тяжкості тілесних пошкоджень додаткової кваліфікації по інших статтях про злочини проти особи в такому випадку не потрібно.

б) погрози застосувати насильство, знищити чи по-шкодити майно. Погрози можуть бути адресовані не тільки безпосередньо неповнолітньому, але і стосуватися його родичів і близьких йому осіб. Залякування неповнолітнього з метою залучення в здійснення злочину може супроводжуватися погрозами знищення або ушкодження майна, зазіхань на наявне в підлітка тварина і т.д.

в) шантаж - розповсюдження недійсних відомостей чи різних вигадок. Різновидом погроз є шантаж, -- це залякування розголошенням яких-небудь зведень у сьогоденні або майбутньому, що можуть зашкодити репутації підлітка або його близьким. Будь-яка погроза незалежно від часу її здійснення є кримінально карною.

г) обман -- різні неправдиві обіцянки, відомості. Відповідно до диспозиції карного закону це: обіцянки, обман, тобто межі кримінальної відповідальності в законі досить широкі й у високому ступені оцінні. Обіцянки містять у собі як запевнення й обіцянки яких-небудь вигод матеріального характеру, так і звільнення від матеріальних витрат (наприклад, від сплати боргу). Крім того, обіцянки можуть виражатися й у формах нематеріального характеру (наприклад, помста конкретній особі). Обман -- це навмисне введення дорослим в оману неповнолітнього відносно як юридичного, так і фактичного характеру передбачуваних дій. Дорослий може переконати підлітка, що вчинені дії не є злочинними, а також може використовувати підлітка в здійсненні злочину під приводом повернення боргу.

Частина 3 ст. 303 КК передбачає підвищену відпові-дальність за

втягнення у зайняття проституцією неповно-літнього і за вчинення такого діяння організованою групою. Педагогіка і психологія розрізняють шість груп неповнолітніх у залежності від їхнього віку і психічного розвитку:

1) дитячий вік (від народження до року);

2) раннє дитинство (від року до трьох років);

3) дошкільний вік (від 3 до 7 років);

4) молодший шкільний вік (від 7 до 11 років);

5) підлітки (від 11 до 14--15 років);

6) старший шкільний вік (від 14--15 до 17-- 18 років).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14