Особу можливо впізнати і по індивідуальних функціональних ознаках, а саме: по голосу і мові, по ході. У таких випадках, коли впізнаючий запам'ятав особливості голосу і мови злочинця (характерний національний

акцент, тембр, дефекти мови, гаркавість, заїкання, неправильна вимова окремих слів, розташування наголосу і інше) і може його впізнати по цих ознаках, треба надати їх зовнішнього вигляду, а особливостей голосу і мови. Підібрати таких осіб дуже важко, але зробити це треба обов'язково . Пред'являємі особи розміщуються таким чином , щоб впізнаючий добре чув мову, але не бачив пред'явлених, з тим, щоб поведінка пред'явлених не впливала на його висновки. Впізнаючий сам почергово вибирає прослуховування його голосу і мови.

Пред'явлення для впізнання проводиться в кабінеті, де впізнаючий відділений від предявляємих легкою прозорою завісою , оскільки впізнання проводиться тільки по слуховій пам'яті. При цьому кількість понятих збільшується, оскільки вони повинні бути присутні і з того і з іншого боку. Слідчому необхідний кваліфікований помічник, який би постійно був з однією із сторін впізнаючим або пред'являємим.

По команді слідчого пройти прослуховування усної мови предявляємих. Тривалість мови і вимовлені фрази зараннє передбачаються слідчим, який проводить пред'явлення для впізнання. Його задум реалізується або шляхом постановки відповідних запитань предявляємих, або залучання їх в діалог, або вказівкою вимовити певні фрази. Якщо впізнаючий заявив що впізнав голос і мову кого небуть із предявляємих, він повинен пояснити, за якими характерними ознаками це відбулося. Рекомендується в процесі впізнання проводити відео і звукозапис. У випадку необхідності може бути проведена відеофоноскопічна експертиза [27С.19].

Хода кожної людини індивідуальна, але впізнання по ходу можливе у випадках коли людина кульгава, клишонога, або має інші характерні особливості ходи. Впізнаючому треба продемонструвати ходу не лише впізнаваного але і інших осіб які повинні проходити повз пізнаючого не разом а кожен окремо. Слід зарання домовитись про сигнал який він буде подавати з метою зміни напрямку і швидкості руху, повз предявляємих і повз

номери, під якими вони будуть фігурувати. Називати предявляємих по прізвищам не дозволяється. Потім слідчий пропонує впізнаючому встановити, яким по черзі з числа предявляємих він бажає іти і визначає маршрут.

Вказавши впізнаючому найбільш зручне місце для спостереження за пред'являємим, слідчий починає давати їм відповідні сигнали для пересування, називає їх номери а не прізвища. У випадку впізнання слідчий з'ясовує по яким прикметам ходи впізнана людина, і уточнює у впізнаючогочи вважає він, що це та сама людина, яку упізнаючий бачив раніше, чи тільки схожа з нею. Процес ходи важливо зафіксувати за допомогою відео зйомки. У подальшому демонстрація відеозапису буде сприяти правильній оцінці доказового значення впізнання.

Неповнолітні, особливо молодшого віку, здатні надовго запам'ятовувати осіб, що з ними контактували, але не завжди можуть чітко пояснити, по яких прикметах і ознакам пізнають цих осіб. Останні можуть скористатися цим, ставлячи під сумнів результати впізнання по мотивах невпевненості неповнолітнього що пізнає або впливу навідних запитань. Для нейтралізації таких моментів пред'явлення для впізнання доцільно проводити в умовах, що виключають безпосередній близький контакт особи що пізнається з особою що пізнає. У цих випадках для впізнання пред'являються фотографічні або відео зображення об'єктів. Аналіз кримінально - процесуального законодавства, слідчої і судової практики приводить до висновку про те, що пред'явлення відео, або фотографічного зображення об'єктів буває необхідним:

1. Коли особа яка підлягає впізнанню, переховується від органів слідства.

2. Коли особа, яка підлягає впізнанню, перешкоджає цьому.

3. При встановленні особистості невідомого громадянина, труп якого виявлений.

4. Якщо обвинувачений (підозрюваний) може впізнати потерпілого, але той помер або знаходиться у важкому стані.

5. Якщо з часу сприйняття впізнаючий впізнає особу, яка зазнала істотних змін внаслідок калітства, пластичної операції, та інших причин.

6. Якщо впізнаючий або впізнаваний знаходилися далеко від місця, де ведеться розслідування, а гаяння часу не можливе.

7. Коли у слідчого є різні фотокартки, або відеозапис із зображенням осіб (вилучені при обшуку, виїмці, огляді), серед яких може виявитися особа, яка встановлюється, але вона ще не відома самому слідчому.

8. Коли на фотознімку або відео записі є зображення предмета, який підлягає впізнанню, і іншим шляхом встановити його приналежність неможливо [22С.67].

Готуючись для пред'явлення для впізнання громадянина по фотографії, слідчий повинен насамперед поцікавитись, чи не має сигналетичних знімків цього громадянина, оскільки на них найбільш повно зображені впізнавальні ознаки обличчя людини. Якщо таких немає слідчий вибирає найбільш вдалі. По можливості треба вибрати знімки без ретуші, де впізнаваний зображений у віці, близько до того, в якому його бачив впізнаючий. Одну з них слідчий вміщує серед знімків інших осіб, які не повинні мати різких відмінностей між собою. Фотографії, ті, що пред'являються для впізнання, наклеюються відповідно по розмірах на лист паперу і скріпляються печатками утворюючи фотографічну таблицю. Під кожним зображенням ставиться порядковий номер, а в окремій довідці, складеній слідчим і залученої потім до справи, вказують відповідно необхідні анкетні дані, осіб що пред'являються.

Відсутність достовірних даних про приналежність фотознімків, що пред'являються певній особі, може підставити під сумнів доказове значення впізнання.

У присутності понятих впізнаючому пред'являється для розгляду фото таблиця, на якій він розписується внизу. Тим самим особа засвідчує, що саме

ці фотознімки пред'являлись йому для впізнання.

Якщо впізнаючих декілька, а особа що підлягає впізнанню одна, можна користуватись однією фото таблицею, але показують її кожному окремо. Пояснення кожного впізнаючого викладаються в окремому протоколі, до якого додається фото таблиця.

Пред'явленню сюжету відеозапису повинно передувати вивчення цього відеозапису. Метою вивчення є встановлення ряду технічних характеристик, що мають значення для якісного відтворення відеозапису. Тим більше, що це може бути аудіо, відеозаписи. Одночасно з впізнанням по зовнішнього вигляду буде проводитися впізнання по голосу і мові. Виходячи з вимог кримінально-процесуального закону об'єкт впізнання, зображений на відео плівці, пред'являється серед інших, без різких відмінностей між ними. Тому слідчому належить підготувати ще два-три відео зображення аналогічних об'єктів. В той же час якщо відеосюжет містить декількох осіб. Серед яких міститься впізнаваний і він буде впізнаний, немає необхідності в демонстрації додаткових відео зображень. Доцільно зробити знімок зі стоп-кадру де зображений впізнаваний. Такий фотознімок, вміщений в таблиці, залучений до протоколу пред'явлення для впізнання, полегшує ознайомлення з матеріалами впізнання.

Відеозапис із зображенням впізнаного залучається до кримінальної справи і при необхідності може бути переглянутий слідчим, судом, іншими учасниками судочинства, які мають право ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

Певну складність представляє в цьому випадку складання протоколу пред'явлення для впізнання по відео зображенню. У цьому необхідно досить повно і точно описати зовнішні ознаки осіб, що пред'являються. Це пов'язане з попереднім переглядом відеозапису самим слідчим, уважним вивченням ним ознак зовнішності, значущих для впізнання і правильним описом в протоколі.

Для уточнення результатів впізнання варто проводити додаткові допити, неповнолітніх що пізнають з метою конкретизації тих ознак, по яких особа була пізнана, і щоб переконатися у вірогідності проведеного в впізнання.

з) Криміналістичні експертизи

Систематична торгівля неповнолітніми здійснюється, як правило, організованими злочинними групами, при цьому використовується службове становище такими особами, як: керівники сиротинців, дітприйомника, спеціального навчально-виховного, лікувально-виховного або іншої дитячого закладу. Діяльність цих осіб звичайно зв'язана з перевищенням або зловживанням посадовими повноваженнями. Тому збирання доказів їх діяльності може здійснюватися шляхом відшукання письмових документів, що свідчать про їхню протиправну діяльність, як правило, підроблених. Це різні види медичної документації, що містить перекручені дані про стан здоров'я дитини, акти цивільного стану, органів опіки і піклування, судові рішення. З метою дослідження документів призначаються криміналістичні експертизи. Для визначення стану здоров'я дитини проводяться судово-медична й інші експертизи в залежності від предмета дослідження, можуть назначатися комісійні і комплексні експертизи. Висновки експертиз можуть спростовувати або підтверджувати зміст відповідних документів. Угоди у відношенні неповнолітніх з метою вилучення органів або тканин для трансплантації можуть доводитися більш широким спектром експертних досліджень. На дозвіл експертів повинні ставитися питання про наявність хірургічного втручання, часу і характеру його здійснення, спрямованості на визначені органи або тканини, умовах, у яких проводилося операційне втручання, і наскільки воно кваліфіковано. Не виключено, що операції по трансплантації можуть проводитися цілком легально в медичних установах і маскуватися відповідною медичною документацією. У цих випадках шляхом проведення експертиз варто з'ясовувати обґрунтованість медичних показань для видалення тих або інших органів або тканин, при наявності об'єкта дослідження експертизі необхідно піддавати й осіб, яким і зроблене пересадження органів або тканин, якщо такі встановлені. У зв'язку з новизною предмета дослідження в кожнім випадку призначення експертиз

корисно попередньо консультуватися з відповідними фахівцями. Проведення експертиз потрібно і для встановлення причин смерті й інших тяжких наслідків. Але при доведенні цих обставин необхідне встановлення необережної вини до наслідків, що наступили.

Методика розслідування в цій частині подібна з розслідуванням злочинів про заподіяння тяжкої шкоди здоров'ю.

3.4. Примушування чи втяг-нення до заняття проституцією

Частина 2 ст. 303 КК передбачає відповідальність за втягнення (примушування) у зайняття проституцією. Спо-собами такого примушування, втягнення можуть бути:

а) застосуванням насильства. Фізичне насильство може мати діапазон від утримання силою потерпілої до позбавлення її життя. Застосування сили до потерпілої без спричинення їй тілесних пошкоджень або спричинення їй легких або середньої тяжкості тілесних пошкоджень додаткової кваліфікації по інших статтях про злочини проти особи в такому випадку не потрібно.

б) погрози застосувати насильство, знищити чи по-шкодити майно. Погрози можуть бути адресовані не тільки безпосередньо неповнолітньому, але і стосуватися його родичів і близьких йому осіб. Залякування неповнолітнього з метою залучення в здійснення злочину може супроводжуватися погрозами знищення або ушкодження майна, зазіхань на наявне в підлітка тварина і т.д.

в) шантаж - розповсюдження недійсних відомостей чи різних вигадок. Різновидом погроз є шантаж, -- це залякування розголошенням яких-небудь зведень у сьогоденні або майбутньому, що можуть зашкодити репутації підлітка або його близьким. Будь-яка погроза незалежно від часу її здійснення є кримінально карною.

г) обман -- різні неправдиві обіцянки, відомості. Відповідно до диспозиції карного закону це: обіцянки, обман, тобто межі кримінальної відповідальності в законі досить широкі й у високому ступені оцінні. Обіцянки містять у собі як запевнення й обіцянки яких-небудь вигод матеріального характеру, так і звільнення від матеріальних витрат (наприклад, від сплати боргу). Крім того, обіцянки можуть виражатися й у формах нематеріального характеру (наприклад, помста конкретній особі). Обман -- це навмисне введення дорослим в оману неповнолітнього відносно як юридичного, так і фактичного характеру передбачуваних дій. Дорослий

може переконати підлітка, що вчинені дії не є злочинними, а також може використовувати підлітка в здійсненні злочину під приводом повернення боргу.

Частина 3 ст. 303 КК передбачає підвищену відпові-дальність за втягнення у зайняття проституцією неповно-літнього і за вчинення такого діяння організованою групою. Педагогіка і психологія розрізняють шість груп неповнолітніх у залежності від їхнього віку і психічного розвитку:

1) дитячий вік (від народження до року);

2) раннє дитинство (від року до трьох років);

3) дошкільний вік (від 3 до 7 років);

4) молодший шкільний вік (від 7 до 11 років);

5) підлітки (від 11 до 14--15 років);

6) старший шкільний вік (від 14--15 до 17-- 18 років).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14