|
Меню
|
|
|
|
|
|
|
Конституційні права і свободи людини і громадянина
|
|
|
ововведенням Конституції України є встановлення такої важливої гарантії свободи і недоторканності, як су-довий порядок арешту, утримання під вартою. Значення даної гарантії полягає в тому, що вона закріплює недопу-стимість арештів громадян в принципі, встановлює виня-тковий порядок арештів (тобто як виняток із загального принципу) і, визначаючи особливу юридичну процедуру арештів, передбачає контроль за їх законністю з боку су-дових органів.Ефективність гарантії цього права, передбаченого ст. 29 Конституції України, забезпечується тим, що дер-жава гарантує кожній особі з моменту затримання право захищати себе та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено роди-чів затриманого чи заарештованого.Кримінально-правовими гарантіями права недотор-канності людини є юридичні норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини проти життя, здоров'я, свободи особи, явно незаконний арешт або за-тримання, притягнення явно невинного до кримінальної відповідальності тощо.Адміністративно-правовими гарантіями права недо-торканності людини є юридична регламентація підстав, термінів і форм адміністративних затримань та арештів, дисциплінарна відповідальність службових осіб, винних у порушенні недоторканності людини.Існують і цивільно-правові гарантії права недотор-канності людини. Основа цих гарантій закріплена у ст. 56 Конституції України, яка передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завда-ної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самовряду-вання, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Недоторканність житла, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції.Право на недоторканність житла (ст. 30 Конституції України) є правом кожного на державну охорону його житла від незаконних вторгнень, обшуків та інших по-сягань з боку службових осіб та окремих громадян. Ця стаття передбачає, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду або обшуку інакше, як за вмотивованим рішенням суду. У рішенні суду мають бути чітко визначені місце проведення обшуку або огляду, а також перелік осіб чи предметів, які підлягають розшукові чи арештові. При проведенні обшуку обов'язкова присутність понятих з числа незацікавлених у справі осіб, які мають засвідчи-ти факти і результати проведення обшуку та огляду майна.Правом на охорону житла користуються особи, які є його власниками, законними орендарями або які прожи-вають за договором найму. При цьому житлом визнаєть-ся і місце тимчасового перебування (готель, будинок-інтернат, гуртожиток, пансіонат). Недоторканність по-ширюється на особисті речі та папери, що виключає не-законні обшуки та вилучення документів. Але в житло можуть вселятися люди, які мають на це право, -- такі дії не є порушенням недоторканності, навіть у випадках не-згоди інших проживаючих.Безперечно, у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, що підозрюються у вчиненні зло-чину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.Право таємниці листування, телефонних розмов, те-леграфної та іншої кореспонденції, передбачене ст. 31 Конституції України, є важливою гарантією права на не-доторканність приватного життя особи, її особистої та сімейної таємниці, але воно не може бути зведене тільки до неї. Вимога права про забезпечення таємниці повідо-млень виходить за межі приватного життя і значною мі-рою поширюється на сферу службових або суспільних відносин.Гарантія цього права забезпечується переважно нор-мами адміністративного, кримінального і кримінально-процесуального права. За порушення встановленої Конс-титуцією гарантії цього права винна особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за ст. 131 Кримінального кодексу України. Накладання арешту на кореспонденцію і вилучення її в поштово-телеграфних установах, запобігання розголошенню у судовому розгля-ді справи відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі, регулюються відповідними статтями Крймінально-процесуального кодексу України. Щодо обмеження цього права в Конституції зазначається, що винятки можуть бути встановлені лише судом у випад-ках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати потрібну ін-формацію неможливо.Невтручання у сімейне й особисте життя.Сфера особистого життя людини і власне відносини між людьми лише незначною мірою регулюються норма-ми права. Поведінка людей у цій сфері визначається го-ловним чином особливостями їхньої психології та існую-чими в суспільстві нормами моралі. Це зумовлено не тільки труднощами формалізації в нормах права між-особистісних відносин, які будуються на почуттях друж-би, любові, поваги чи презирства тощо, а й тим, що за своєю природою людина, крім публічно значущої діяль-ності (державна служба, участь у політичному житті то-що), існує як індивід, якому необхідна визначена незале-жність від суспільства, держави, інших людей.Однією з гарантій такої незалежності і є передбачене ст. 32 Конституції України право на невтручання у сі-мейне й особисте життя, крім випадків, передбачених Конституцією. До змісту цього права належить також охорона таємниці таких сторін особистого і сімейного життя, розголошення яких з тих чи інших причин вважа-ється небажаним (таємниця усиновлення, грошових вкладів, заповітів, стан здоров'я, фотографії тощо).Правова охорона особистого і сімейного життя від-бувається, в основному, у двох напрямах: встановлення меж зовнішнього втручання в цю справу і заборона по-ширення інформації про особисте життя людей. Тому не допускається збирання, зберігання, використання та по-ширення конфіденційної інформації про особу без її зго-ди, крім випадків, визначених законом, і лише в ін-тересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.Кожний громадянин має право знайомитися в ор-ганах державної влади, органах місцевого самоврядуван-ня, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою, захищеною законом, таєм-ницею.Конституційне право на охорону особистого і сімей-ного життя забезпечується системою спеціальних гаран-тій: політичних, організаційних, правових. Останні пере-дбачені у ч. 4 ст. 32 Конституції України, Законі України від 2 жовтня 1992 р. "Про інформацію". Цивільному ко-дексі України та інших правових актах. Зокрема, кожно-му гарантується судовий захист права спростовувати не-достовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та по-ширенням такої недостовірної інформації.Свобода пересування, вибору місця проживання, право вільного залишення території України.Право на свободу пересування, вибір місця прожи-вання, вільне залишення території України належить кожному, хто на законних підставах перебуває в Україні. Отже, цього права позбавлені особи, які проникли в країну внаслідок порушення візового режиму або зако-нодавства про в'їзд. Закріплюючи це право, держава тим самим захищає територію країни, а також своїх гро-мадян, котрі відповідно до своїх інтересів та без усяких перепусток можуть переїжджати з однієї місцевості в іншу й визначати собі місце проживання.Ст. 33 Конституції України, у якій закріплене це право, повністю відповідає вимогам Загальної декларації прав людини [Стаття 13], Міжнародного пакту про грома-дянські й політичні права [ Стаття 12). Це повністю стосу-ється як свободи пересування, вибору місця проживання в межах країни, так і можливості залишати свою країну і повертатися до неї.Закріплення зазначених прав у конституційній нормі має велике значення саме по собі, але воно ще й по-силюється тією обставиною, що із свободою пересу-вання і вибору місця проживання тісно пов'язана реа-лізація багатьох інших конституційних прав і свобод громадян, наприклад, права власності й спадкування, права на житло, працю, охорону здоров'я і медичну допомогу, виборчі права та ін.Важливе значення має закріплення в Конституції права вільно виїжджати за межі України та безпере-шкодно повертатися. Порядок реалізації цього права встановлюється Законом України від 21 січня 1994 р. "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну грома-дян України".Згідно із Законом, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у праві виїзду за кордон у таких випадках: якщо він обізнаний з відомостями, що становлять державну таємницю; у нього неврегульовано аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання; проти нього порушено кримінальну справу; засуджений за вчинення злочину; ухиляється від виконання зо-бов'язань, покладених на нього судовим рішенням; під-лягає призову на строкову військову службу; свідомо сповістив про себе неправдиві відомості; до нього пода-но цивільний позов до суду; за вироком суду визнаний особливо небезпечним рецидивістом чи перебуває під адміністративним наглядом міліції.Даний перелік є вичерпним, і кожна підстава при-пиняє свою дію по закінченню визначеного часу (від-буття покарання, виконання зобов'язань, закінчення стро-ку військової служби тощо).Істотним у праві на виїзд з України є те, що громадянин України не може бути позбавлений права у будь-який час повернутися в Україну.4. Політичні права і свободи громадян України.До політичних прав і свобод громадян України, закріплених Констітуцією, відносяться:1) громадянство (Статті 4, 25,26); 2) свобода друку (розповсюдження інформації) (Ст.34);3) свобода слова, думки, поглядів та переконань (Ст. 34);4) право об'єднання в політичні партії, громадські організації та профспілки (Ст.36);5) право обирати та бути обраним (Ст. 38);6) право брати участь в управлінні державою та громадськими справами (Ст. 38);7) обговорювати та приймати закони та рішення загальнодержавного та місцевого значення (Ст. 38);8) свобода мітінгів, зборів, походів і демонстрацій (Ст.39);9) вносити до державних та громадських організацій пропозиції та запити (Ст. 40);10)право на погашення збитків, спричинених незаконними діями посадових осіб (Статті 32, 62);11) право на оскарження дій посадових осіб, установ, організацій і т.п. (Ст.55) Право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації. Розвинута система громадських об'єднань -- не-від'ємний елемент громадянського суспільства. З їх до-помогою люди можуть спільно вирішувати загальні проблеми, задовільняти та захищати свої потреби й інте-реси. Громадські об'єднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державні інститути і водночас захищати суспільство від необгрунтованого втручання держави в громадське життя. Конституційне право на свободу об'єднання є юридичною основою створення й діяльності політичних партій, професійних спілок та інших громадських організацій.Названі конституційні положення конкретизуються в Законі України від 16 червня 1992 р. "Про об'єднання громадян", який регламентує зміст права об'єднання, його основні державні гарантії, порядок їх створення, діяльності, реорганізації та ліквідації.Об'єднання громадян -- це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) визнаються політичною партією або громадською організацією. Зокрема, полі-тичною партією є об'єднання громадян -- прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного роз-витку, які головною метою мають участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцево-го самоврядування і представництво в їх складі. Члена-ми політичних партій можуть бути лише громадяни Ук-раїни. Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є гро-мадськими організаціями, що об'єднують громадян, по-в'язаних спільними інтересами за родом професійної ді-яльності. Професійні спілки утворюються без поперед-нього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Вони здійснюють нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю і правил по охороні праці, доглядають за житло-во-побутовим обслуговуванням працівників, утримують культурно-освітні заклади, будинки відпочинку, профі-лакторії, санаторії, туристичні та спортивні установи.Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність або неналежність до політичних партій чи громадських організацій. Конституція гарантує добро-вільність вступу в об'єднання і перебування в ньому, виключає будь-який примус. Членство у будь-якій партії або профспілці не може бути умовою заняття посади в державній організації чи взагалі служити підставою для обмеження прав та свобод людини.Усі об'єднання громадян рівні перед законом. Об-меження щодо діяльності політичних партій та громад-ських організацій і членства в них встановлюються тільки Конституцією і законами України.Утворення і діяльність політичних партій та громад-ських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конс-титуційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, про-паганду війни, насильництва, на розпалювання міжет-нічної ворожнечі, посягання на права й свободи людини, здоров'я населення, забороняються.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|
|
|
|
НОВОСТИ
|
|
|
|
|
|