депозитного договору повертаються на той же рахунок з відсоток по

депозитних вкладах.

4. Організація розрахунків готівкою

Основними документами, що регламентують порядок здійснення операцій з

наявними коштами, а також застосування штрафних санкцій за порушення

порядку ведення операцій з готівкою, є:

1) Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні,

затверджене постановою Правління НБУ от 19.02.2001 № 72 (далі —

Положення № 72);

2) Інструкція про організацію роботи з наявного звертання установами банків

України, затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 № 69 (далі

— Інструкція № 69);

3) Указ Президента України від 12.06.95 № 436/95 „Про застосування штрафних

санкцій за порушення норм регулювання звертання готівки” у редакції

Указу Президента України від 11.05.99 № 491/99.

Усі підприємства й індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки

в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків. Однак для

здійснення господарської діяльності (для виплати заробітної плати й оплати

командировочних витрат, для придбання товарів, канцтоварів і т.д.) їм

необхідно визначена кількість готівкових коштів.

Розрахунки наявними коштами між собою і з громадянами підприємства

можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за

рахунок виторгу, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), і інших

касових надходжень. Однак при цьому варто враховувати, що Положенням № 72

установлений граничний розмір розрахунків готівкою одного підприємства

(підприємця) з іншим підприємством (підприємцем), що встановлений у сумі

3000 грн. протягом одного дня по одному чи декільком платіжним документам.

У випадку здійснення підприємствами розрахунків готівкою з іншими

підприємствами (підприємцями) понад 3000 грн., засобу, що перевищують дану

суму, додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня

здійснення даної операції. Потім отримана сума порівнюється з затвердженим

лімітом каси, і у випадку його перевищення до підприємства застосовуються

штрафні санкції за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі

в розмірі дворазової суми понадлімітної готівки за кожний день.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою підприємств

в оплату за товари, придбані для виробничих (господарських) нестатків за

рахунок коштів, отриманих по корпоративних картках.

При цьому кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими

здійснюються розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі підприємства

понад установлену суму відповідно до п. 2.3 Положення № 72 повинні

здійснюватися тільки в безготівковому порядку.

У Положенні № 72 приведене наступне визначення поняття „розрахунки

готівкою” — це платежі наявними підприємств, підприємців і фізичних осіб за

реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і по

операціях, безпосередньо не зв’язаним з реалізацією продукції (товарів,

робіт, послуг) і іншого майна.

Виходячи з даного визначення „розрахунки готівкою” передбачають не

тільки розрахунки за реалізовану продукцію і т.п., але і будь-які інші

наявні надходження в касу підприємства, зокрема надходження від

позареалізаційних надходжень.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 72 позареалізаційні надходження —

надходження від операцій, безпосередньо не зв’язаних з реалізацією

продукції (робіт, послуг) і іншого майна (включаючи основні фонди,

нематеріальні активи, продукцію допоміжного й обслуговуючого виробництва),

у тому числі від погашення дебіторської заборгованості, заборгованості по

позиках, безкоштовно отримані засоби, відшкодування матеріальних збитків,

внески в статутний фонд, платежі за надання в лізинг (оренду) майна,

роялті, доход (відсотки) від володіння корпоративними правами, повернення

невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Таким чином, Положення № 72 розставило всі крапки над «I» у питанні:

які платежі підприємств (підприємців) між собою обмежуються сумою в 3 тис.

грн. у день. Тепер це не тільки розрахунки за продукцію (товари, роботи,

послуги), але і позареалізаційні надходження в касу підприємства.

Підприємства (підприємці) і фізичні особи можуть здійснювати

розрахунки готівкою за придбані товари (виконані роботи, надані послуги)

через установи банків. Зазначені розрахунки здійснюються шляхом внесення

готівки в установи банків для подальшого перерахування їх на рахунки

підприємств (підприємців) чи фізичних осіб. Такі розрахунки є для покупців

(платників коштів) наявними, а для підприємств-продавців (одержувачів

коштів) — безготівковими. Завдяки закріпленню в Положенні № 72 зазначеної

норми, розрахунки за продані товари (роботи, послуги) через касу банку,

минаючи касу підприємства, для підприємства-продавця вважаються

безготівковими, а стало бути, не вимагають наявності торгового патенту.

4.1. Організація збереження готівкових коштів

Для прийому, збереження і витрачання готівки коштів підприємство

повинне мати касу. Касою називається чи приміщення місце, призначене для

прийому, видачі і збереження готівкових коштів, інших цінностей і касових

документів, де, як правило, ведеться касова книга. Дане визначення є досить

ліберальним стосовно вимог, пропонованим раніше Порядком № 21, до

приміщення й устаткування каси. Вимоги Порядку № 21 щодо відособленості,

ґрат і іншого спеціального устаткування приміщення каси викликали досить

багато складностей, особливо в малих підприємств.

Тепер касою може вважатися і робоче місце касира, де зберігається

готівка і ведеться, як правило, касова книга, навіть якщо воно знаходиться

в приміщенні разом з іншими працівниками бухгалтерії. Однак у Положенні №

72 міститься вимога, відповідно до якого керівники підприємств повинні

забезпечити надійне збереження готівкових коштів у касах, а також їхня

схоронність у випадку доставки з установи банку і здачі в установу банку.

Якщо з вини керівників не були створені необхідні умови для забезпечення

схоронності коштів під час їхнього збереження і транспортування, то вони

несуть за це — відповідальність у встановленому чинним законодавством

України порядку.

Відповідальною особою у касі підприємства є касир. Він несе повну

матеріальну відповідальність за схоронність усіх прийнятих їм цінностей.

Для призначення працівника на посаду касира адміністрацією

підприємства видається наказ. Крім того, він зобов’язаний під розписку

ознайомити працівника е нормами, передбаченими Положенням № 72, викладеними

в посадовій інструкції касира. Після цього з касиром полягає договір про

повну матеріальну відповідальність.

У випадку відсутності касира (у зв’язку з хворобою і т. ін.),

цінності, що знаходяться в нього в підзвіті, терміново перераховуються

іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного

бухгалтера чи підприємства в присутності комісії в складі осіб, призначених

керівником підприємства. Про результати перерахування і передачі цінностей

складається акт за підписами зазначених осіб.

На підприємствах, що мають велика кількість чи підрозділів

обслуговуються централізованими бухгалтеріями, оплата праці, виплати

посібника по тимчасовій непрацездатності, стипендій і премій можуть

здійснюватись за письмовим наказом керівника підприємства, іншими, крім

касирів, особами. З цими особами полягає договір про повну матеріальну

відповідальність і на них поширюються усі права й обов’язки, установлені

для касирів.

На тих підприємствах, де по штатному розкладів посада касира не

передбачена, обов’язку касира можуть виконуватися чи бухгалтером іншими

працівниками за письмовим наказом керівника підприємства. З особою, на яке

покладені обов’язки касира, також полягає договір про повну матеріальну

відповідальність.

4.2. Ліміт залишку готівки у касі

Одним з головних показників контролю і регулювання наявного звертання

є ліміт залишку готівки у касі.

Ліміт залишку коштів у касі (далі — ліміт каси) — це граничний обсяг

готівкових коштів, які можуть залишатися в касі підприємства на кінець

робочого дня.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, що мають рахунки в установах

банку і здійснюючим операції з готівкою. Порядок установлення підприємствам

ліміту каси, порядку і термінів здачі наявного виторгу регулюється

Інструкцією № 69. Розмір ліміту каси для кожного підприємства визначається

установами банків з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства,

його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів (надходжень і

витрат) по всіх рахунках, установлених термінів і порядку здачі наявного

виторгу, тривалості операційного часу установи банку, наявності

домовленості підприємства з установою банку на інкасацію і здачу наявного

виторгу у вечірню касу банку і т.п.

Ліміт каси встановлюється підприємствам з урахуванням наступних

особливостей:

- для підприємств, що мають наявний виторг із терміном здачі її в банк

щодня в день надходження в касу підприємства, — у розмірах, що необхідні

для забезпечення їхньої роботи ранком наступного дня;

- для підприємств, що мають наявний виторг із терміном здачі наступного

дня, — у рамках середньоденного наявного виторгу;

- для підприємств, що мають наявний виторг з іншим терміном здачі її в

банк, — у розмірах, що залежать від установлених термінів здачі виторгу і

її сум;

- для підприємств, ліміти каси яким установлюються відповідно до фактичних

витрат готівки (крім виплат, зв’язаних з оплатою праці, стипендій,

пенсій, дивідендів) — у рамках середньоденної видачі готівки.

Ліміт каси підприємствам (крім підприємств торгівлі, суспільного

харчування і послуг) встановлюється установами банків за узгодженням з

керівниками підприємств на підставі розрахунку середньоденного надходження

наявного чи виторгу середньоденної видачі готівки.

У деяких випадках відповідно до особливостей діяльності підприємств і

на підставі їхній відповідних обґрунтувань по письмовому рішенню (наказу,

розпорядженню) керівників установ банків цим підприємствам може

встановлюватися ліміт каси в розмірах більших, ніж середньоденний наявний

чи виторг середньоденна видача готівки.

При висновку договору на розрахунково-касове обслуговування

підприємство повинне подати в установу банку заявка-розрахунок у двох

екземплярах для встановлення загального ліміту каси (з урахуванням потреби

його відособлених підрозділів), термінів і порядку здачі наявного виторгу,

що є невід’ємною частиною договору й оформляється як додаток до договору,

чи копію заявки-розрахунку з оцінкою іншої установи банку про встановлений

загальний ліміт каси для внесення розміру ліміту в договір на розрахунково-

касове обслуговування, що є невід’ємною умовою цього договору.

Відповідальність за вірогідність даних у заявці-розрахунку даним

касової книги і бухгалтерського обліку несе підприємство. Підприємства

повинні мати на увазі, що відповідно до вимог Інструкції № 69

відповідальність за не установлення лімітів каси покладається на банки

тільки в тому випадку, якщо при наявності поданої підприємством заявки-

розрахунку ліміт каси установлений не був. При цьому банки не несуть

відповідальність за неповідомлення підприємством своїм відособленим

підрозділам розміру встановленого банком ліміту каси, порядку і термінів

здачі наявного виторгу.

Підприємство може звернутися (при наявності обґрунтованих причин —

зміна розмірів касових оборотів, режиму функціонування, умов здачі виторгу

і т.п.) у банк із проханням про перегляд ліміту залишку готівки у касі.

Крім того, ліміт каси може бути переглянутий з ініціативи банку.

Підприємство, що бажає переглянути ліміт каси, повинне подати в банк заявка-

розрахунок, що є підставою для перегляду діючого ліміту каси (у випадку

обґрунтованості її даних), і оформити додаткова угода до договору на

розрахунково-касове обслуговування. До дати перегляду і встановлення нового

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6