b) Еколого-біологічні наслідки;

Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами - опроміненням природних об'єктів та їх радіоактивним забрудненням. Слід виділити два головних джерела опромінення: зовнішнє та внутрішнє.

Під час аварії зовнішнє опромінення сягало біологічно небезпечних рівнів практично тільки в межах 30-км зони, де спостерігався складний спектр біологічних ефектів різного рівня. Значна частина радіоактивного викиду із зруйнованого 4-го блоку осіла в ближній зоні. Сьогодні вона умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 та 30-км). В гострий період аварії рівні опромінення в зоні відчуження досягали сотень рентгенів за годину тільки по гамма випромінюванню. Потужність дози бета випромінювання була в 10-100 разів більша, що призвело до прояву гострих ефектів, аж до загибелі, у деяких найбільш чутливих до радіації рослин та організмів[9].

c) Економічні наслідки;

Світовій атомній енергетиці в результаті Чорнобильської аварії було завдано серйозних збитків. Після 1986 до 2002 року в країнах Північної Америки та Західної Європи не було збудовано жодної нової АЕС, що пов'язано із тиском суспільної думки а також із тим, що зросли страхові внески та зменшилась рентабельність ядерної енергетики.

В СРСР було законсервовано або призупинено будівництво та проектування 10 нових АЕС, заморожено будівництво десятків нових енергоблоків на діючих АЕС в різних областях та республіках [1].

d) Наслідки для сільськогосподарської галузі;

У випадку аварії на ЧАЕС реалізувався найбільш важкий сценарій за наслідками для сільського господарства України: забруднено більше 5 мільйонів га земель, на яких виробляється продукція і проживає біля 3 мільйонів людей, втрачена значна кількість великої рогатої худоби. В перші роки після аварії практично припинено ведення вівчарства, хмелярства, льонарства в українському Поліссі, вилучено з землекористування територію зони відчуження. Вчені були підключені до планування і організації відповідних контрзаходів із значним запізненням, що істотно знизило ефективність заборонних та організаційних рішень першого періоду [9].

e) Довгострокові наслідки;

Ядерне пальне, яке залишилося в зруйнованому енергоблоці станції, розпочинає неконтрольовані ланцюгові реакції. З нього утворюється америцій, що у сотні разів небезпечніше за стронцій. Одним з чорнобильських могильників, на думку вчених, стає Дніпро. Тривають мутації в людей і тварин.

Якщо раніше каліцтв було - соті частки відсотка, то тепер - 24 відсотки. Це величезна цифра. Існування мутацій довго не хотіли визнавати, але вони - факт. Першими потерпілими виявилися тварини. Після аварії в причорнобильському селі Народичи стали з'являтися поросята або сліпі, або з очима величиною з кавун. Місцеві жителі казали, що в них замість курчат вилуплюється щось моторошне. Усе частіше народжуються діти із синдромом Дауна.

Рак щитовидної залози в дітей виникає в тисячу разів частіше, ніж до аварії. Причому не тільки в Україні, але й у Білорусії. Вже і великого опромінення немає, а генетична нестабільність триває. Це особливо помітно по рослинах: їх вивезли в чисті зони, на незаражені землі, але з них виростають то карлики, то гіганти. У пшениці, наприклад, мутації дійшли до 60 відсотків [10, с. 34].

Окрім того в наслідок аварії створена 30-тикілометрова зона відчуження. експерти вважають, що на цій території не можна буде жити ще не один десяток років. а населені пункти, що існували на цій території здебільшого знищені.

1.4 Основні джерела інформації

Джерела інформації з даного питання можуть бути різні. Серед основних:

a) Безпосередні учасники та свідки подій.

Такий варіант цілком можливий, якщо у журналіста э бажання написати інтерв'ю. До того ж можливі «вкраплення» такого інтерв'ю в будь-яку статтю, але за умов, що інформація буде перевірена.

b) Державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення (далі - державний департамент).

Офіційна урядова установа, котра займається безпосередньо питаннями 30-тикілометрової зони. Така установа може надати дані по стану території на даний момент, відповісти на питання позитивних чи негативних змін у ліквідації наслідків аварії.

c) Міністерство надзвичайних справ.

Можна отримати інформацію, аналогічну попередньому пунктові.

d) Інтернет сторінки.

Сторінка міністерства надзвичайних справ:

www.mns.gov.ua

Авторський сайт Євгена Гончаренка, присвячений Чорнобилю:

www.kranz.com.ua

Сайт, присвячений Чорнобильській зоні відчуження:

www.chornobyl.in.ua

Сайт державного департаменту - Адміністрації зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення:

www.ic-chernobyl.kiev.ua

На даних сайтах можна отримати інформацію щодо нових подій, заходів, що проводяться на території зони відчуження чи з приводу Чорнобильської катастрофи.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ПУБЛІКАЦІЙ

2.1 Загальна характеристика публікацій

Основна тема таких публікацій - культурні заходи з приводу Чорнобильської катастрофи, а також такі дати, як день Чорнобильської трагедії та день вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, проведення свят. Поточні проблеми зони відчуження майже не висвітлюються.

Великий сплеск кількості написаного припадає на грудень 2000 року. Цього року було нарешті припинено діяльність Чорнобильської АЕС - зупинено реактор останнього, 3-ого енергоблоку.

Потім певний сплеск можемо спостерігати 2004-го року, коли Європейський банк реконструкції і розвитку оголосив тендер на проектування, будівництво і введення в дію нового саркофага для ЧАЕС.

Хочеться відзначити, що до 1991-го року про катастрофу було вкрай мало згадок, оскільки СРСР не хотів надавати повну та чесну інформацію як своїм громадянам, так і міжнародній спільноті. В той час у радянській пресі згадки про Чорнобильську аварію були виключно як про «неприємність», що не несе за собою великих та страшних наслідків.

Окрім того у публікаціях радянських часів уся відповідальність перекладалась на недолугий персонал, який начебто систематично порушував правила безпеки. На пресу тоді колосальний вплив мала влада. Тому журналісти не могли собі дозволити будь яку критику в її сторону, а, значить, ухилялися від висвітлення істинних причин виходу з ладу 4-го енергоблоку, таких як неправильне проектування самої споруди, помилки ще при будівництві, тиск на персонал з вимогами підвищити виробництво до критичної відмітки.

На даний момент не розкритими залишаються усі причини аварії, відповідальність за це лежить в тому числі на ЗМІ. І навіть у випадках, коли журналісти йдуть проти влади, висвітлюють начебто чесно причини - факти часто перекручуються задля створення так званої «сенсації».

2.2 Історія публікацій в СРСР

Офіційно інформування почалось з замітки під назвою «От совета министров СССР», де повідомлялось: «На Чернобыльской атомной электростанции произошла авария, поврежден один из атомных реакторов. Принимаются меры по ликвидации последствий аварии. Пострадавшим оказывается помощь. Создана правительственная комиссия» [11, с. 2].

Як ми бачимо, що текст спеціально підібраний таким чином, щоб привертати якомога менше уваги. До того ж ми бачимо термін «аварія», який передбачає відсутність жертв. Використання саме цього терміну можна пояснити в тих публікаціях, де вже використовувався інший, більш точний термін «катастрофа» задля уникнення тавтології, але не в даному випадку.

18 серпня у газеті «Вечерний Киев» опубліковане інтерв'ю з так званим «провожатым». По-перше тут зустрічаємо аналогічну «навмисну» помилку - немає використаного терміну «катастрофа». Про подію розповідають так, наче це не є важливо, використовують недолугі порівняння «но все-таки атомный реактор - не газовая плита» [12, с. 4]. Як причину аварії наводять саме некомпетентність персоналу: «Создателям Чернобыльского РМБК не удалось предусмотреть цепочку упорных нарушений правил его эксплуатации» [12, с. 4]. Видно несерйозне ставлення до працівників-ліквідаторів наслідків катастрофи. Окрім того, подається інформація таким чином, щоб створити ілюзію того, що наслідки вже подолано. Сама подія як би виходить на другий план, а на першому - вихваляння величі радянської держави: «А растет этот своеобразный скафандр для реактора строго по намеченным графикам, достигнув уже 40-метровой высоты. До конца остались считанные метры»; «Словом, противопоставленные стихии взрыва человеческая собранность, компетентность, как говорится, «подводят под крышу» место аварии» [12, с. 4]. Окрім того ми бачимо, що немає розуміння довготривалості наслідків: «Возведенный там «саркофаг» о многом нам еще будет напоминать» [12, с. 4]. Як ми бачимо, текст побудований таким чином, щоб дати людям зрозуміти про те, що аварія минулася, що більше їм нічого не загрожує.

2.3 Аналіз публікацій з приводу закриття Чорнобильської АЕС

До 2000 року публікацій про Чорнобильську АЕС вкрай мало. Цього року, як було вже зазначено, ми можемо помітити сплеск кількості публікацій, що пов'язано з повною зупинкою роботи електростанції. О 13 годині 15 хвилин 15грудня 2000 року відбулася ця визначна подія(закриття останнього енергоблоку), яка викликала нечуваний інтерес до проблеми наслідків Чорнобильської катастрофи і сприяла написанню відразу багатьох матеріалів на дану тему.

14 грудня 2000 року в газеті «Українське слово» надруковане інтерв'ю з Володимиром Шовкошитним, президентом міжнародної організації «Союз Чорнобиль». Він розповідає про діяльність своєї організації. У даному випадку про Чорнобиль кажуть більш чесно. Окрім того звертаються і до інших, а не тільки до екологічних, проблем, пов'язаних зі станцією: «Якщо прогнозований дефіцит електроенергії ще можна буде погасити за рахунок режиму економії, реконструкції теплових електростанцій, то як бути із питанням працевлаштування і компенсацій? У Славутичі працюють 30 тисяч людей»; «Поки ЧАЕС працювала, увага міжнародної громадськості була прикута саме до її екологічної загрози. Відповідно надходила і допомога. А тепер, із закриттям ЧАЕС 15 грудня 2000 року, Україна залишається наодинці з цією проблемою» [13, с. 6].

До того ж ми знаємо, що за радянський період трагедію показували як ту, що вразила весь СРСР, і не бралися до уваги конкретно негаразди України (УРСР). Після 1991 року навпаки - наслідки катастрофи саме в Україні абсолютизувалися, чому сприяли патріотичні віяння, отримання незалежності тощо. У даному ж матеріалі Україна не виступає, як егоїст. Тут звертають увагу і на проблеми світової спільноти, і конкретно на проблеми Росії: «От, наприклад, у Росії, та й у нас, намагаються «обрізати»Чорнобильські програми. І ми, звертаючись до посольств тієї ж Росії в усіх країнах, де мешкають ліквідатори, намагаємося не допустити зменшення їхнього соціального захисту» [13, с. 6].

У виданні «Урядовий кур'єр» ми можемо спостерігати відразу кілька публікацій за кілька днів на ту ж тему - тему чорнобильської катастрофи. Таку цікавість журналістів видання до проблеми також викликало припинення роботи станції.

Перший з цих публікацій - репортаж Дмитра Олтаржевського «Безробітний атом», надрукована в день закриття - 15 грудня. У своєму матеріалі автор торкається не тільки екологічної точки зору, хоча є й така, а і економічної: «Залишаючи станцію, я вкотре звернув увагу на бетонний моноліт п'ятого енергоблока, будівництво якого зупинилося після аварії 86-го. Він був готовий майже на 90 відсотків. Залишалося лише завантажити ядерне паливо і запустити реактор. А нині блок, в який було вкладено сотні мільйонів доларів, перебуває у жалюгідному стані, його обладнання розтягли по кутах. Хто може дати стовідсоткову гарантію, що така сама доля не спіткає три інших, ще укомплектованих його родичів?» [14, с. 2-3]. Автор наводить можливі версії використання ресурсів ЧАЕС без загрози для людей і середовища: «Пам'ятаю, колись пропонувалося створити на основі енергоблоків ЧАЕС паро-газову станцію. Яка різниця, чим нагрівати воду, щоб пар потрапляв на лопаті турбін і виробляв електроенергію. Відтак і енергетичні потужності можна було б зберегти для нашої держави, і працевлаштувати персонал станції, що також нині є величезною проблемою» [14, с. 3]. Автор говорить про неприпустимість використання зони відчуження в якості міжнародного кладовища відходів, і з ним не можна не погодитись, оскільки це буде «величезний моральний тиск на українців, що пережили найстрашнішу радіаційну катастрофу» [14, с. 3].

У замітці «Чорнобильську АЕС закрито» від 16 грудня 2000 року (наступного дня від попередньої) також торкаються економічного боку питань, але при цьому абсолютно не чіпають екологічний. Якщо взяти до уваги, що читачі переглядали матеріал «безробітний атом», то замітка не дає жодної нової інформації, окрім певних цифр: «За оцінками фахівців станції, одні тільки витрати, пов'язані з закриттям ЧАЕС, становитимуть протягом найближчих 15 років щонайменше півтора мільярда доларів» [15, с. 1].

Страницы: 1, 2, 3