найважливіших факторів формування приміських АПК. Навколо цих міст
створюються спеціалізовані підприємства приміського типу для забезпечення
міського населення свіжими овочами, молоком та іншою малотранспортабельною
сільськогоспо- дарською продукцією.
Різні природно-географічні зони України нерівномірно забезпечені трудовими
ресурсами. В результаті одні регіо- ни України мають надлишок трудових
ресурсів у сільсько- му господарстві, а інші відчувають їх недостачу.
Найкраще забезпечені трудовими ресурсами лісостепові області, де найвищою є
густота сільського населення. Найбільша потреба в трудових ресурсах
відчувається у степових областях, де густота сільського населення найменша.
Ступінь забезпеченості трудовими ресурсами впливає на спеціалі- зацію
аграрно-промислових комплексів. Так, у регіонах, краще забезпечених трудовими
ресурсами, формуються АПК, що виробляють працемістку продукцію.
Потреби населення в продукції АПК визначаються науково обгрунтованими
нормами споживання на душу населення і реальними можливостями їх
задоволення. Певною мірою на обсяг і асортимент необхідних продуктів
харчування впливають природно-географічні умови, місцеві на- ціональні
особливості і традиції.
3. Основні етапи розвитку АПК.
Агропромисловий комплекс України в цілому і сільське господарство зокрема
пройшли довгий і складний шлях історичного розвитку. В дореволюційний час
воно (сільське господарство) було основним джерелом життя більшості
населення. Але рівень розвитку продуктивних сил в цій галузі матеріального
виробництва був низьким. Машини використовувались лише частково в
поміщицьких господарствах та в господарствах у багатих селян. Переважало
дрібне виробництво з примітивною технікою і низькою ефективністю. Бідні
селяни розорювалися, а кулаки зміцнювали свої господарства. Загострювались
класові протиріччя.
В 1913 р. з 36 млн. га сільськогосподарських угідь в Україні 15 млн. га
належало поміщикам, царській родині і монастирям, 8 млн. га — кулакам і 13
млн. га (трохи більше третини) — бідним селянам, які складали понад 90%
всього сільського населення. При цьому землі бідняків були найгірші. За
неповними даними, в Україні було 2,3 млн. бідняцьких господарств, в тому
числі 1,8 млн. — безкінних. Через загальну технічну відсталість (за
агротехнічним рівнем сільськогосподарського виробництва українське село
відносилося до найбільш відсталих у Європі) втрачолися можливості
раціонального господарювання. Основними знаряддями були соха, коса,
дерев’яна борона і плуг, а тягловою силою — кінь та віл.
Основою спеціалізації сільського господарства більшої частини території було
виробництво зерна. В структурі посівних площ 1913 р. на зернові культури
припадало 88,4% (причому озима пшениця, як найбільш раціональна для умов
України культура складала лише 11% посівних площ) і на технічні — лише 3,2%.
Це свідчить про низький рівень інтенсифікації дореволюційного
сільськогосподарсь- кого виробництва.
Однобока зернова спрямованість розвитку сільського господарства, низька
агротехніка призводили до виснаження землі, її нераціонального використання.
Нові соціально-економічні основи сільського господарства створені після
Великої Жовтневої соціалістичної революції, зумовили величезні, корінні
зміни в цій галузі виробництва. Найбільш важливі етапи цих змін в сільському
господарстві такі: ліквідація приватної власності на землю, націоналізація
землі, послідовне здійснення ленінського кооперативного плану, створення на
основі успіхів соціа- лістичної промисловості колгоспного ладу (хоча, як
відо- мо, перехід до колективної власності на селі був дуже складним і важким
процесом).
Соціалістична перебудова сільського господарства вже через декілька років
дозволила досягнути значних виробничих успіхів. В 1940 р. валовий збір
зернових в Україні складав 26,4 млн. т (в 1913 — 23,2 млн. т), картоплі —20,7
млн. т (в 1913 — 8,5 млн. т). Поголів’я великої рогатої худоби в республіці
на 1 січня 1941 р. складало 11 млн. голів (на 1913 — 9 млн. голів) (3,
с.127).
Після Великої Вітчизняної війни в розвитку сільського господарства були
великі складності, проте на кінець 1955 року по деяких показниках вже був
перевершений довоєнний рівень сільського господарства УРСР.
Необхідно зазначити, що за останні 30 — 35 років сільське господарство
України розвивалось стрибкоподібно — періоди високих темпів приросту по
окремих видах продукції змінювалися періодами абсолютного скорочення їх
виробництва.
Найвищі темпи зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції
були характерними для 60-х і другої половини 70-х років. Пожвавлення настало
також у 1986 — 1989 рр., після дуже помітого зниження його обсягів ( і
насамперед — по рослинництву) у 1981 —1985 рр. З 1990 (а по окремих
показниках — вже з 1989 р.) відбувається обвальне падіння виробництва всіх
найважливіших видів сільськогосподарської продукції.
Аналіз свідчить, що періоди зростання обсягів виробництва у галузі
збігаються з посиленням уваги держави до аграрних проблем, створенням, хоча й
тимчасово, але сприятливіших умов як для екстенсивного, так і для
інтенсивного варіантів її розвитку. Так, при деякому скороченні загальної
площі сільськогосподарських угідь і практично незмінних розмірах орних земель
за 1950 — 1960 рр., у 1960 р. посівні площі були на 2,9 млн. га (або на 11%)
більшими, ніж у 1950 р. Таке нарощування посівів здійснювалося за рахунок
чистих парів, площа яких за ці роки зменшилася з 4,2 млн. до 0,8 млн. га (або
в 5.25 раза). Було проведено певну структурну переорієнтацію посівних площ
шляхом скорочення ( на 6,3 млн. га, або на 32%) посівів зернових, збільшення
площ під картоплею, овочами і технічними культурами, а головним чином — під
кормовими. В 1960 р. їх площа перевищувала 13,4 млн. га (проти 5,2 млн. га —
в 1950 р.). Одночасно вживалися заходи по нарощуванню обсягів виробництва і
поставок сільському господарству мінеральних добрив, машин, комбайнів,
тракторів і обладнання, засобів захисту рослин і тварин від хвороб і
шкідників. За 10 аналізованих років випуск мінеральних добрив збільшився в
республіці в 2,5, а тракторів — у 3,9 раза. Кількість тракторів зросла з 98,4
тис. до 182,4 тис. (або майже в 2 рази), зернозбиральних комбайнів — з 31,9
тис. до 64,8 тис. (або більш ніж у 2 рази), вантажних автомобілів —з 65,9
тис. до 147,9 тис. (або в 2,2 раза). Відчутно активізувався процес
механізації праці в колгоспах і радгоспах (7, с. 48).
Саме до цього періоду належить початок широкомасштабного будівництва
осушувальних систем у Поліссі та зрошувальних у Степу. На кінець 1960 р.
площа зрошувальних земель становила в республіці 290,7 тис., а осушених —
1056,2 тис. га. Ці та ряд інших заходів сприяли істотному приросту
врожайності вирощуваних культур, що також забезпечило нарощування валових
зборів сільськогосподарської продукції.
Наприклад, за 1951 —1960 рр. урожайність зернових підвищилася з 10,2 до 15,8
ц з га ( або в 1,5 раза), цукрових буряків — з 177 до 218 ц з га (або на
23%), соняшнику—з 8,1 до 11 ц з га (або на 36%), льону-довгунця — з 0,9 до
3,3 ц з га (або в 3,7 раза), овочів — з 62 до 103 ц з га (або в 1,7 раза),
кормових коренеплодів — з 88 до 181 ц з га (або в 2,1 рази) тощо. Водночас по
більшості вирощуваних культур урожайність залишалася нижчою від довоєнного
рівня (7, с. 48).
Швидкими темпами нарощувалось поголів’я худоби і птиці. Так, великої рогатої
худоби стало більше майже на 6 млн. голів (або на 54,8%), свиней — на 9,5
млн. (або в 2,4 рази), овець і кіз — на 5,8 млн. (або в 2 рази) і т.д.
Як видно з даних таблиці 1, в наступні 10 років високі темпи приросту обсягів
виробництва сільськогосподарської продукції в основному збереглися.
Скорочення торкнулися тільки картоплі і вовни.
Таблиця 1.
Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції в Україні (7, с.47).
Роки | Показники | Зерно | Цукрові буряки | Соняш- ник | Льон-довгунець | Картопля | Овочі | 1961-1965 | Виробництво Приріст Темпи зрост. | 27057 2625 110,7 | 30700 5301 120,4 | 2287 857 159,9 | 67 -6 91,8 | 18446 -2664 87,4 | 4994 562 112,7 | 1966- 1970 | Виробництво Приріст Темпи зрост. | 32534 5480 120,3 | 42850 12150 139,6 | 2830 543 123,7 | 87 10 130 | 20294 1848 110 | 5585 591 111,8 | 1971- 1975 | Виробництво Приріст Темпи зрост. | 38870 6336 119,5 | 40875 -2065 95,2 | 2712 -118 95,8 | 120 33 137,9 | 21019 725 103,6 | 6577 992 117,8 | 1976- 1980 | Виробництво Приріст Темпи зрост. | 41526 2656 106,8 | 45966 5181 112,7 | 2422 -290 89,3 | 124 4 103,3 | 20542 -477 97,7 | 7579 1002 115,2 | 1981- 1985 | Виробництво Приріст Темпи зрост. | 37881 -3645 91,2 | 38976 -6990 84,8 | 2287 -135 94,4 | 104 -20 83,9 | 20013 -529 97,4 | 7377 -202 97,3 | 1986- 1990 | Виробництво Приріст Темпи зрост. | 47431 9550 125,2 | 43845 4869 112,5 | 2732 445 119,5 | 110 6 105,8 | 17965 -2048 89,8 | 7449 72 101 | 1991- 1992 | Виробництво Приріст Темпи зрост. | 38606 -8825 81,4 | 32476 -11369 74 | 2362 -370 86,5 | 105,5 -4,5 95,9 | 17414 -551 96,9 | 5621 -1828 75,5 |
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
|