Листя рослин здатне вбирати воду під час дощу або поливу дощуванням. На цій властивості листя грунтується позакореневе живлення сільськогосподарських культур, при якому розчин добрив розбризкують над посівами обприскувачами (тракторними і кінними), дощувальними машинами або з літаків. Позакореневе живлення рослин дає змогу значно зменшити норму внесення добрив. Цей метод особливо ефективний при підживленні рослин мікроелементами при нормі 1-2 кг на 1 га.

Позакореневе підживлення можна поєднувати з обприскуванням рослин отрутохімікатами для боротьби з хворобами та шкідниками.

2. Біологічні особливості найважливіших сільськогосподарських культур

2.1 Технічні культури

Рослини, що дають сировину для легкої промисловості, називаються технічними. За призначенням урожаю їх поділяють на прядивні, олійні, цукро- і крохмаленосні.

Прядивні (волокнисті) культури вирощують для добування рослинного волокна, що утворюється на насіння (бавовник) або у стеблах рослин (льон, коноплі, кенаф, джут).

Олійні культури (соняшник, рицина, льон, арахіс та ін.) вирощують для добування з насіння харчової або технічної олії.

Цукро- і крохмаленосні культури (цукрові буряки, картоплю) вирощують для добування з коренів і бульб цукру, крохмалю, патоки та інших продуктів.

Бавовник. Це головна прядивна культура в нашій країні і у світі. Його вирощують для добування волокна-довгих (30-40 мм) і міцних одноклітинних волосків, які суцільно вкривають оболонку сім'я. З 1ц бавовни-сирцю (насіння з волосками) на бавовноочисних заводах добувають 30-45 кг волокна, 55-65 кг насіння і 1-1,5 кг короткого волокна - лінтеру (пушок оболонки насінини і рване волокно).

Волокно бавовнику - основна сировина для виготовлення швейних ниток, тканин, з яких потім шиють білизну й одяг, технічних тканин аж до корду для автопокришок.

З лінтеру виробляють вату, ґноти, фетр, целлюлозу, целофан, кіно- і фотоплівку, лаки, папір та ін.

У насінні бавовнику міститься від 18 до 27% рослинної олії, що використовується для харчування, приготування маргарину та різних консервів, мила, стеарину, гліцерину, оліфи і мастил. 3 1ц бавовникового насіння добувають 17-19 кг олії, 40-42 кг макухи, що містить 40% білка і є добрим концентрованим кормом для тварин, і 38-40 кг лушпиння, що використовується для виробництва паперу, спирту, кислот (лимонна й оцтова), целюлози, поташу та ін.

Листя бавовнику містить до 10% лимонної кислоти, яку можна добути в заводських умовах. Сухі стебла використовують як паливо або добриво. Бавовник - цінна медоносна рослина.

У тропічній зоні бавовник являє собою багаторічний деревовидний напівчагарник до 3-6 м заввишки. Коренева система однорічної культури бавовнику стрижнева, заглиблюється в грунт до 2,5- 3 м і розгалужується в різні сторони до глибини 1,5-2 м.

Основна ж маса коренів бавовнику (до 92%) розгалужується в шарі грунту 0-80 см.

Стебло бавовнику пряме, до 100-150 см заввишки, галузиться (до 7-15 бічних гілок), у нижній частині дерев'яніє. Листки черешкові почережні, мають у пазухах по 2-3 бруньки. Гілки розвиваються з пазушних бруньок листків головного стебла, починаючи з 3-5-го листка.

Розрізняють два види гілок: ростові, що відходять від стебла під гострим кутом, не мають бутонів і закінчуються ростовою брунькою; плодові, звичайно колінчасті гілки, що відходять від стебла під більш тупим кутом і несуть на собі бутони, квітки, коробочки.

Бавовник - теплолюбна й світлолюбна рослина. Для набухання насіння потрібно води 65-80% маси насіння. При температурі грунту 12-16° С сходи з'являються на 12-15-й день, а при 20-25° С на 6-7-й. Першим починає рости корінець, після того як він закріпиться у грунті, на поверхню виносяться сім'ядолі, спочатку жовтуваті, потім зеленіючі. Через 8-10 днів після сходів утворюється перший справжній листок; на 30-й день після його появи настає фаза бутонізації. Період від бутонізації до цвітіння становить 28-36 днів. У бавовнику зацвітають перші квітки на трьох нижніх гілках, потім другі на трьох нижніх і перші на трьох наступних гілках і т. ін.

Від початку цвітіння до розкриття коробочок минає 45-65 днів. Для того щоб мати високий урожай якісного волокна, треба забезпечити бавовник достатньою кількістю ґрунтової вологи протягом усієї вегетації. Однак у перший період розвитку (від сходів до цвітіння) поливати треба рідше і невеликими нормами не дуже холодною водою, щоб не знизити температуру грунту. Найбільшу кількість вологи бавовник витрачає в період від початку цвітіння до початку дозрівання. У період дозрівання коробочок в разі нестачі вологи в грунті погіршується наливання зерна і знижується якість волокна.

Коноплі. Коноплі вирощують для добування із стебел волокна, а з насіння - олії. Вихід волокна становить 20-22% маси стебел, олії - 30% маси насіння. Корінь рослини стрижневий, проникає в грунт до 2 м і глибше. Коріння розгалужується в основному в шарі грунту 0-40 см. Стебло пряме, 2-4 м заввишки, у верхній частині здатне галузитися при зрідженому посіві. Коноплі - рослини дводомні: чоловічі екземпляри (плоскінь) мають суцвіття у формі нещільної китиці, жіночі (матірка) - щільні колосоподібні верхівкові суцвіття - китиці. Насіння проростає при температурі 1-2° С, але краще при 8-10 °С. Сходи витримують приморозки до -4, -5 °С, але рослини після приморозків сповільнюють ріст. Інтенсивний ріст і утворення волокна відбуваються в період від бутонізації до цвітіння.

Кенаф. Ця рослина дає волокна 15-18% маси сухих стебел. Насіння містить до 18-20% технічної олії. Коренева систем і стрижнева, досягає глибини 2 - 2,5 м. Стебло округло-ребристе, не галузиться, від 2 до 6 м заввишки. Для проростання насіння і з'явлення сходів потрібна температура грунту 13-15° С. У перші 35-40 днів після сходів кенаф росте повільно. Вегетаційний період становить 120-160 днів.

Джут. Ця культура дає волокно високої якості. Рослина однолітня. Стебло пряме, округле, 2-4 м заввишки, галузиться у верхній частині. Корінь стрижневий, заглиблюється в грунт на 1 -1,5 м. Для нормального проростання насіння температура грунту має бути не менш ніж 16-18° С, а оптимальна 25-28° С. У перші 35-45 днів після сходів джут росте повільно, але в наступні 40-50 днів його ріст різко посилюється - до 4-5 см на добу. Цвітіння настає на 85-90-й день після сходів, дозрівання насіння - ще через 50-60 днів.

Як культура вологих субтропіків, джут вимогливий до світла, тепла і вологи, не переносить посухи, особливо в період інтенсивного росту.

Соняшник. У нашій країні це основна олійна культура. У насінні соняшника міститься 30-56,9% напіввисихаючої харчової олії з добрим смаком, що використовується також для виготовлення маргарину, консервування овочів, виготовлення оліфи і мила. Попіл після спалювання стебел соняшника містить близько 4% фосфорної кислоти, до 30% окису калію і використовується як добриво і для вироблення поташу.

Соняшникова макуха є цінним концентрованим кормом для тварин. Стебло соняшника вкрите жорсткими волосками, воно понад 2 м заввишки, звичайно не галузиться. Корінь стрижневий, дуже розвинений, з сильними бічними коренями, що заглиблюються у грунт на 2- 3 м. Листки великі, густо опушені волосками, овально-серцеподібної форми; загальна поверхня листя однієї рослини становить 0,3-0,6 м2. Стебло закінчується поодиноким великим кошиком діаметром від 8 до 40 см,

Проростання насіння починається при температурі грунту 4-6° С. Набухле, але не проросле насіння переносить короткочасні температури до -13° С, а насіння, що наклюнулося, - до -10 °С. Сходи соняшника переносять приморозки до -8° С, однак окремі пошкоджені приморозками рослини дають стебла, що галузяться. Через 15-20 днів після сходів, у фазі 2-3 пар листків, рослини починають закладати кошики, але помітне формування кошиків настає через 43-45 днів. Кошики формуються через 50-60 днів після сходів, і цвітіння їх триває 20-25 днів. Період наливання насіння триває 32-42 дні. Соняшник якнайінтенсивніше споживає вологу в період від утворення кошиків до кінця цвітіння, коли відбувається найінтенсивніший ріст рослини. Нестача вологи в грунті в цей час є основною причиною пустозерності центральної частини кошиків. Літні дощі ї поливи перед цвітінням і на початку наливання насіння значно збільшують врожай соняшника.

Цукрові буряки. Ця культура є основним джерелом сировини для промислового виробництва кристалічного цукру. Цукрові буряки мають велике значення і як кормова культура. За врожаєм сухих речовин і кормовою вартістю вони перевищують інші кормові коренеплоди і краще зберігаються взимку. Цукровий буряк - дворічна рослина. У перший рік життя посіяний насінням цукровий буряк утворює до кінця вегетації потовщений корінь (коренеплід) з розеткою прикореневих листків (від 50 до 90), поверхня яких досягає 0,3 м2. На наступний рік коренеплід розвиває потужне коріння, що проникає в грунт на глибину 2-2,5 м, і облистнені квітконосні пагони, що досягають висоти 150 см і більше.

У верхній частині пагонів розвиваються суцвіття у формі кільцевої колосоподібної китиці з двостатевими квітками. Плід цукрового буряка - горішок. Дозріваючи, горішки (2-6) зростаються в супліддя, що називаються клубочками, і використовуються як насінний матеріал в буряківництві. Крім звичайних сортів з багатонасінними клубочками селекціонери вивели нові сорти цукрових буряків з однонасінними клубочками - Ялтушківський, Білоцерківський. Цукрові буряки досить вимогливі до умов зростання: світла, тепла і родючості грунту.

У перший рік життя вегетаційний період становить 160-170 днів. Для проростання насіння клубочки мають увібрати води 150-170% маси, а мінімальна температура грунту має бути 3-4° С. При температурі 15 - 20° С сходи буряків з'являються на 3-4-й день, що значно скорочує період вегетації і дає змогу вирощувати їх на зрошуваних землях південних степів і напівпустинь на корм худобі повторною культурою після зернових.

У перші дні сходи буряків являють собою сім'ядолі, що зеленіють, виходячи на поверхню грунту, і виконують функції листків (фаза «вилочки»). У цю фазу приморозки 3-4° С шкодять рослинам і можуть убити їх. Через 6-8 днів після сходів утворюється перша пара справжніх листків, здатних витримувати температуру до -8 °С. Через кожні 2-3 дні з'являються друга, третя і четверта пари листків, а в дальшому листя з'являються вже по одному, а із середини вегетації - через 1-2 дні. Активна діяльність кожного листка триває в середньому близько 25 днів, найбільш продуктивні листки середнього ярусу - з 10-го по 25-й день. Тривалість діяльності листя можна значно збільшити добрим постачанням рослин вологою. Дозрілі коренеплоди цукрових буряків містять 75% води і 25% сухих речовин, з яких від 16 до 22% становить цукор.

Картопля. Рослина однорічна. Бульби картоплі містять у середньому 78-80% води, до 25% сухих речовин, серед яких переважає крохмаль (14-22%), велику кількість вітамінів С і В, а також вітаміни А, В2, Вб, Н, К і нікотинову кислоту.

При високій урожайністі бульб (до 300 ц/га і більше) картопля дає багато крохмалю (45-60 ц/га) і тому є головною крохмаленосною культурою, що має велике харчове, кормове і технічне значення.

У виробничих умовах картоплю розмножують вегетативно (садінням цілих або різаних бульб), а при виведенні нових сортів - розсадою, вирощеною з насіння. Коренева система її мичкувата, заглиблюється в грунт на 60-80 см. Рослини, що виростають із бульб, утворюють додаткове коріння з вузлів підземної частини стебла і вузлів столонів.

Кущ картоплі складається з 4-5, рідше з 6-8 трав'янистих стебел 60-100 см заввишки і вище. З бруньок підземної частини стебел утворюються столони - видозмінені підземні стебла від 5 до 3 см завдовжки, здатні галузитись і утворювати на кінцях потовщені закінчення - бульби.

Бульби картоплі являють собою вкорочений підземний пагін із зближеними меживузлями. На бульбі по спіралі розташовуються вічка, що мають звичайно по три бруньки. На верхівковій частині бульб вічок найбільше.

Висаджені бульби починають проростати при температурі 4-6° С, але найсприятливіша для проростання бульб температура 13-15° С. Сходи картоплі з'являються на 18-20-й, при яровизації бульб - на 8-10-й день. Через 25-30 днів настають бутонізація, потім цвітіння. У період бутонізації - початку цвітіння утворюються молоді бульби.

Оптимальні умови для утворення, росту бульб і нагромадження крохмалю в них складаються при температурі грунту 17-20° С і вологості його 70-75% польової вологоємності. Високі температури грунту й повітря (28° і більше) і нестача вологи у грунті паралізують асиміляцію і утворення крохмалю - ріст бульб припиняється. Картопля - вологолюбна культура і найбільше вологи потребує у період посиленого росту картоплиння, утворення і росту бульб. У зонах нестійкого і недостатнього зволоження забезпечення вологою у фазі бутонізації і цвітіння і до припинення росту картоплиння має вирішальне значення для високого врожаю бульб.

2.2 Зернові культури

До зернових належать культури, близькі за агротехнікою, хімічним складом зерна і характером використання в народному господарстві. Це типові хліба (І групи) з родини злакових - пшениця, жито, ячмінь і овес; просовидні хліба (II групи) також з родини злакових - просо, сорго, чумиза, рис і кукурудза; зернові бобові - горох, боби, квасоля, соя, сочевиця, чина, нут, вика, люпин та інші з родини бобових;

інші круп'яні культури, з яких найважливіша гречка, що належить до родини гречкових.

Головна складова частина врожаю цих культур - зерно - містить усі необхідні для життя людини поживні речовини. Перероблене на борошно або крупу, зерно є основним продуктом харчування населення земної кулі і використовується як сировина для ряду виробництв переробної промисловості - пивоварної, крохмале-па-токової, спиртової, жирової та ін.

Хлібні злаки І і II груп характеризуються такими морфологічними ознаками. Коренева система мичкувата, з великою кількістю кореневих волосків. При проростанні зерна розвиваються зародкові, або первинні, корені у кількості трьох-п'яти у пшениці, чотирьох у жита, трьох у вівса, п'яти-восьми в ячменю і одного у просовидних.

На початку кущіння з підземних вузлів стебла при достатній вологості грунту розвиваються додаткові (вузлові) корені, що швидко ростуть і проникають у грунт до 60 см і глибше. Кукурудза і сорго, особливо в умовах зрошення, утворюють крім 5-8 ярусів вузлового коріння, ще й повітряне коріння з нижніх надземних вузлів (2-3 яруси). Основна маса коріння хлібних злаків (до 80%) розвивається у більш родючих орному (0-22 см) і підорному (22-50 см) шарах грунту.

Стебло злакових являє собою циліндричну соломину, порожнисту в типових хлібів і із заповненою серцевиною в просовидних. У довжину стебло поділяється на 5-6 меживузлів (в кукурудзи на 10-20). Ріст стебла відбувається подовженням меживузлів, починаючи з першого. Зернові хліба здатні кущитися, тобто утворювати бічні пагони з підземного вузла головного стебла. Середню кількість стебел, що припадає на одну рослину, називають загальною кущистістю, а середню кількість стебел з колосом, що дає зерно - продуктивною кущистістю.

Листок зернових складається з листкової пластинки і прикріпленої до стебла піхви, що охоплює його у вигляді трубки. Злакові мають суцвіття двох типів: колос у пшениці, жита і ячменю; волоть у вівса, проса, рису, сорго. У кукурудзи на одному стеблі два суцвіття - волоть з чоловічими квітками на вершині стебла і початку які розвиваються у піхві листя і несуть жіночі квітки.

На відміну від інших культур плід хлібних рослин являє собою односім'яну зернівку, що називається зерном. Біля основи зерна з опуклого боку розташований зародок, що складається з щитка первинних корінців і первинного стебельця з брунечкою, вкритою ковпачком зародкових листків. Щиток відділяє зародок від основної частини зерна, заповненої ендоспермом - запасом поживних речовин, що подаються крізь щиток при проростанні зерна.

Фази росту й розвитку. У процесі росту й розвитку зернових культур від сходів до дозрівання насіння нового врожаю можна спостерігати кілька закономірно змінних фаз (фенологічних), пов'язаних із зміною будові? рослин і появою нових органів: листків, пагонів, додаткових коренів, суцвіть, квіток, насіння. При розвитку зернових культур можна виділити такі найважливіші фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущіння., вихід у трубку, колосіння, цвітіння, наливання зерна. дозрівання.

Проростання насіння. Для проростання посіяного насіння необхідні волога, тепло і кисень повітря. Потреба у воді для набухання і проростання насіння у зернових хлібів різна: просо, сорго і рис вбирають води близько 25% маси насіння; кукурудза - 44, ячмінь - 48; пшениця і жито - 56; овес - 60%. В разі нестачі у грунті повітря й вологи нормальне проростання зерна порушується і може припинитися зовсім.

Сходи. Набухле насіння починає проростати. Першими починають рости первинні корінці, потім - стебельце. Вихід на поверхню грунту перших зелених листків зернових хлібів називається фазою сходів.

Кущіння. Через 10-12 днів після з'явлення сходів, коли в рослини вже є 3-4 листки, ріст стебла і листя тимчасово припиняється, а на підземних вузлах стебла утворюються додаткові корені і бічні погони.

Вихід у трубку (розростання стебла). Наприкінці фази кущіння меживузля соломини подовжуються ї стебло з'являється над поверхнею грунту, що є початком виходу в трубку. Одночасно з цим у стеблі відбувається диференціація зародкового колоса (волоті).

Колосіння (викидання волоті). Колос і колоски закладаються у зернових ще на початку кущіння (в ярової пшениці разом з появою третього листка). В міру росту стебла колос або волоть висуваються з піхви верхнього листка. Вихід колоса (волоті) з листкової піхви на 1/3 довжини називається фазою колосіння або викидання волоті. Період у житті рослин від виходу в трубку до колосіння дуже важливий, оскільки відбуваються посилений ріст листя, соломини і формування колосу й колосків. У цей час злакові хліба особливо, вимогливі до достатнього забезпечення водою, поживними речовинами, теплом і світлом.

Цвітіння. Після виходу колоса (волоті) з листкової піхви настає фаза цвітіння - розкриття квіткових лусок і появи дозрілих пиляків і приймочок. Тільки в ячменю цвітіння звичайно закінчується ще до колосіння (до виходу колоса з піхви листка).

Формування, наливання й дозрівання зерна. Після запліднення квітки починаються розвиток зав'язі, формування насінини і зародка, нагромадження поживних речовин в ендоспермі. Академік М.М. Кулешов розрізняє три фази розвитку хлібних рослин у період утворення зерна: 1) формування зерна відбувається через 7-12 днів після запліднення; зерно досягає повної довжини - це фаза інтенсивного росту і значного збільшення кількості води в зерні при відносно слабкому нагромадженні сухої речовини; 2) наливання зерна, або інтенсивне нагромадження сухої речовини, із збільшенням його товщини; за рахунок припинення росту стебла і листя поживні речовини надходять у зерно і перетворюються на кінцеві продукти - вуглеводи, білки, жири; 3) дозрівання настає через 12-18 днів після запліднення - молочна стиглість. Воскова, або жовта, стиглість настає вслід за молочною і триває 10-12 днів. Повна стиглість характеризується усиханням і твердненням зерна, вміст води в ньому знижується до 13-16%. При повній стиглості зерно починає осипатися в усіх хлібів, за винятком рису, кукурудзи і сорго. Тому кінець воскової стиглості вважають найбільш відповідним часом для збирання зерна.

Нестача вологи в грунті у період формування і наливання зерна призводить до щуплості його.

Страницы: 1, 2