| населених пунктах земля є просторовим операційним базисом, хоч не виключено її використання як головного засобу виробництва.Земельна реформа в Україні є надзвичайно важливою складовою тих економічних перетворень, які відбуваються в напни державі на шляху становлення ринкових відносин. З подальшою розбудовою незалежної правової держави постає питання про зростання ролі території міст, населених пунктів в проведенні економічної реформи, що вимагає розв'язання проблеми діяльності органів місцевого самоврядування стосовно трансформування форм власності, розвитку інфраструктури ринку та - соціальної інфраструктури, посилення ділової активності, включаючи підприємництво.Міські землі є унікальним ресурсом і від ефективного їх використання значною мірою залежить економіка держави в цілому. Реформування земельних відносин в містах стосується всіх галузей економіки та суспільного життя. Саме тут повинні прискорено розвиватись і поточні процеси, інститут власності на землю, формуватись і вдосконалюватись нормативно-правові й економічні механізми.Управління земельними ресурсами - це реалізація політичного курсу Держави щодо реформування земельних відносин. Таким чином земельна реформа є складовою частиною загальнодержавного курсу економічної здійснюваної в Україні з переходом економіки держави до відносин. Вона являє собою комплекс правових, економічних, і організаційних заходів, здійснення яких забезпечує вдосконалення земельних відносин, перехід до нового земельного устрою, що відповідає характеру регульованої, соціально орієнтованої ринкової економіки України.Перехід до ринкових методів управління соціально-економічним розвитком країни зумовив необхідність формування принципово нових підходів до політики в галузі земельних відносин в містах. Нові земельні відносини в місті вимагають здійснення оновлених методів управління землекористуванням.Метою удосконалення земельних відносин у місті повинно стати створення ефективної системи планування використання міських земель, територіального його розвитку, усунення юридичних перешкод на шляху вільного обігу землі серед громадян і юридичних осіб, гарантування прав власності на землю і землекористування, організація використання земель на платній основі, забезпечення їх охорони в інтересах територіальної громади, населення країни в цілому.Враховуючи специфічність сучасних соціально-економічних умов, гальмування процесів удосконалення земельних відносин у містах неприпустиме. Земельні ресурси є величезним багатством. Необхідно рішуче провести невідкладні заходи з метою максимального ефективного використання земель міст, істотного поповнення в результаті цього місцевих бюджетів, як свідчить досвід, зазначені заходи можуть бути ефективними лише у випадках, коли вони уособлені в систему управління земельними ресурсами міста, належним чином забезпечену матеріальними і фінансовими ресурсами.1. Система управління землекористуванням у містах повинна базуватисьвиключно на чинному законодавстві, рішеннях і розпорядженнях міських рад і міських голів, що видаються у його розвиток. Будь-які дії, пов'язані із використанням земель в містах у такий спосіб, будуть передбачуваними і стандартизованими, забезпечать свободу вибору управлінських рішень органів влади, юридичних осіб і громадян, а також швидке реагування на динамічну зміну економічних і соціальних умов.2. Зміна характеру використання земель має здійснюватись відповідно до ідеології генерального плану міста і іншої містобудівної документації.3. Примусове вилучення земельних ділянок, які знаходяться у власності фізичних і юридичних осіб, має відбуватись у відповідності до закону у випадках виникнення суспільної потреби, з попередньою компенсацією їх вартості.4. Органи управління земельними ресурсами міста мають проводити політику максимально можливого підвищення вартості земель державної і комунальної та приватної власності шляхом розвитку інженерної інфраструктури, благоустрою, інженерної підготовки території.5. Зважаючи на сучасні реалії суспільних відносин у країні, основним засобом набуття громадянами і юридичними особами прав на володіння і користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності в містах повинна стати довгострокова оренда земель. Крім щорічної орендної плати, орендарі повинні сплачувати кошти за право укладання договорів оренди. Зазначені кошти та орендна плата надходитимуть до бюджету міста і використовуватимуться на розвиток інженерної інфраструктури, благоустрій, інженерну підготовки території.6. Вважається за необхідне створити можливості некомерційного користування земельними ділянками. Право постійного користування земельними ділянками необхідно поширювати лише на землекористування юридичних осіб державної і комунальної форм власності, діяльність яких фінансується за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів.7. Територіальний розвиток міст має відбуватись шляхом укладання їх органами управління відповідних договорів купівлі-продажу з власниками прилеглих до міста земельних ділянок, у яких виникла потреба.8. Політику міста щодо регулювання забудови, підвищення вартості земель необхідно проводити переважно економічними методами, насамперед шляхом диференціації розміру земельного податку, запровадження субсидій, пільгового кредитування тощо.9.3 метою забезпечення гарантій прав власності на землю і користування нею, а також унеможливлення недобросовісних угод щодо іпотечного кредитування, потрібно запровадити сучасну державну систему реєстрації прав на землю та іншу нерухомість.10. Органи влади міста мають сприяти здійсненню на підприємницьких засадах ліцензованими юридичними особами і громадянами діяльності щодо оцінки вартості земельних ділянок, брокерських і нотаріальних дій, проведення конкурсів і аукціонів, формування земельних ділянок, проведення відповідних землевпорядних кадастрових зйомок.11. Надзвичайно важливо напрацювати і запровадити юридичні стандарти та чіткі процедури щодо здійснення земельного обігу в місті та забудови земельних ділянок, а також орендарі і орендодавці матимуть повні можливості без втручання органів влади спілкуватись між собою, укладати відповідні цивільно-правові угоди, однакові для всіх за правами та обов'язками сторін.12. Політика органів управління землями міста щодо удосконалення земельних відносин пріоритетно повинна сприяти максимальному залученню вітчизняних та іноземних інвестицій у сферу торгового, готельного, транспортного, офісного будівництва, внутрішнього благоустрою території і рекреаційної діяльності, реконструкцією неефективних виробництв у офісні центри, тощо шляхом надання земельних ділянок у довгострокове користування з правом продовження терміну землекористування.13. Інвесторам потрібно надавати можливість широкого вибору земельних ділянок із земель державної і комунальної власності для здійснення майбутньої підприємницької діяльності, стимулювати розвиток земельного обігу. Першочерговим завданням органів влади міста повинно бути, зокрема визначення та пропонування інвесторам земельних ділянок для будівництва сучасних комплексів складських приміщень, транспортних засобів, постачальницької мережі. Одночасно доцільно поступово здійснювати заходи щодо упорядкування існуючої торгівельної мережі з ліквідацією стихійних ринків продовольчих та інших товарів.14. Земельний ринок у місті як система юридичних, економічних і соціальних відносин, за якою права на володіння, користування і розпорядження земельними ділянками спільно обмінюються з цивільно-правовими угодами між громадянами і юридичними особами без втручання в процеси обміну держави чи органів місцевого самоврядування має набути стрімкого розвитку.Проблеми управління земельними ресурсами, реформування земельних відносин, раціонального використання земельних ресурсів і їх охорони Р висвітлені в працях відомих вітчизняних вчених.Всі рекомендації і методичні розробки, приведені в даному огляді,, літератури, покладені в основу розробки дипломного проекту. Крім літературних джерел опрацьовані і використані також прогнозні розробки років, які проводились на території міста.Стратегічною правовою базою управління земельними ресурсами міста Є Основний Закон України - Конституція України, прийнята Верховною радою України 28 червня 1996 року, в якому сказано, що земля є національним багатством і перебуває під особливою охороною. держави, власності на землю, яке набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Основного Закону (стаття 14), гарантується державою.Конституція України, враховуючи надзвичайну важливість землі у всіх сферах життєдіяльності народу, відокремлює землю від інших об'єктів нерухомості, передбачає принципи її особливої охорони. При цьому Конституція визнає три форми власності на землю: приватну, державну, комунальну.В статті 13 Конституції України "казано, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування межах, визначених Конституцією.Кожний громадянин має право на землю згідно чинного законодавства. Але користуючись землею, він не має права заподіяти шкоду самій землі, іншій людині, суспільству. Крім цього, Конституція визнає такі правові норми регулювання відносин власності на землю:1) всі суб'єкти права власності на землю є рівними перед законом;2) право власності на землю гарантується;3) використання власності на землю не може погіршувати природних якостей землі;4) кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом, в тому числі з використанням землі.Процес управління земельними ресурсами повинен випливати з "середини" Конституції України. Прийняття будь-якого управлінського рішення всупереч Конституції є нелегітимним, тобто незаконним.Згідно статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматись на основі Основного Закону і відповідати йому.Отже Конституція України є стратегічною основою подальшого розвитку і вдосконалення законодавчого забезпечення управління земельними ресурсами. При цьому земельні відносини, їх правовий, економічний і організаційний механізм, наукове визначення ефективності його дій мають стати в сучасних умовах визначальними в системі виробничих відносин, а також набути законодавчої форми, якщо земля дійсно є основним національним багатством України, яка перебуває під особливою охороною держави. Отже, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України і випливаючи з неї, Земельним кодексом України.Земельний кодекс України є основним законодавчим документом, завданням якого є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ, організацій на землю. Земельний кодекс передбачає свободу норм і правил використання і охорони земель, адекватних ефективному управлінню земельними ресурсами. Тому цілком закономірним став факт, що з проголошенням Декларації про державний суверенітет України одним з перших законодавчих актів став Земельний кодекс, який створив правову основу подальшого розвитку земельного законодавства і започаткував процеси реформування земельних відносин.Земельний кодекс України був прийнятий в 2001 році. Кожну з його статей потрібно розглядати як елемент управління земельними ресурсами, оскільки він в тій чи іншій мірі впливає на досягнення виконання завдань, передбачених Земельним кодексом.Певна річ більш ефективне управління земельними ресурсами буде забезпечене за умови досягнення відповідності норм Земельного кодексу, вимогам Конституції України, узгодженості з іншими законодавчими актами Указами Президента України.Нині існує розбіжність положень Кодексу з положеннями, що є у 19 законодавчих актах, прийнятих після введення його в дію. З плином часу будь-який законодавчий документ вимагає свого вдосконалення, ця об'єктивна необхідність випливає з реалій життя. Сьогодні вже стала очевидною необхідність у Земельному кодексі такого розділу, як "Обіг законодавчого закріплення механізму розмежування державної і комунальної власності, механізму права обмеженого використання ділянок. Земельний кодекс повинен передбачати оренду землі, механізму управління земельними ресурсами та інше ході проведення земельної реформи з'ясувалось, що успішна її можлива за умови підготовки цілого пакету законодавчо - правові документів та дієвих механізмів її здійснення. Тому, обираючи, стратегію і тактику здійснення земельної реформи в Україні, за 9 років було прийнято майже 100 законодавчо-нормативних документів з питань організації управління земельними ресурсами.Отже правовою, нормативною та методичною базою управління міста будуть вищенаведені законодавчо-правові і законодавчо-нормативні акти, а також інструкційні та методично-організаційні положення, видані відповідними органами, а також містобудівна документація. 3. Складання і затвердження проекту відведення земельної ділянки КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА від 26 травня 2004 р. N 677 Київ Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок Відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій" Кабінет Міністрів України постановляє: Затвердити Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (додається). ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. N 677 ПОРЯДОК роблений проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок 1. Цей порядок визначає механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - проект відведення земельної ділянки).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|
