Форвардні операції поєднують ці елементи - необхідні для країни обсяги виробництва й кредитних лімітів. У чому суть об'єднання? При купівлі форварда-контракту підприємство-позичальник одержує безумовну гарантію на одержання кредитних ресурсів у майбутньому по обумовленій процентній ставці й у певній кількості. Після надання кредитів на виробництво конкретного виду продукції в повному (необхідному на рівні сукупного попиту) обсязі банки припиняють кредитування цього виду продукції й будуть продовжувати кредитувати по іншим (по яких не будуть вичерпані ліміти). Як цінний папір, форвард-контракт може бути перепроданий іншій юридичній особі, але тільки за узгодженням з банком-емітентом, що визначає кредитоспроможність цієї особи.

Надання банками інформації про існування різних умов господарювання на підприємствах, яким надається пріоритет, як найбільш придатним для ефективного виробництва конкретного виду продукції в існуючому ціновому просторі (розробляється система Інтегрального Керування Ресурсами з базою даних - із вказівкою умов, по яких кожне господарство України визначено з урахуванням можливості організації найбільш ефективного виробництва конкретної продукції), ще в більшій мері буде підвищувати ефективність кредитування й гарантію їхнього повернення. Впровадження механізму форвардного кредитування дозволить зменшити вартість кредиту (підприємство-позичальник платить певну частину відсотків у вигляді вартості форварда-контракту раніше, ніж одержує реальний кредит, що дає можливість банку-кредиторові зменшити кредитний відсоток на суму кредитного ризику), удосконалити систему сільськогосподарського планування й досягти більше чіткого дотримання технологічної дисципліни при виробництві продукції. Банківська система також буде мати значну вигоду. Фінансові установи, які будуть емітувати відповідні форвардні контракти, забезпечать подвійну вигоду: прибуток від обороту грошей, що надійшли після продажу форварда-контракту, і прибуток від власної кредитної операції (відсотки за користування кредитом).

2.2 Програми розвитку сільськогосподарських підприємств

Знаходження ефективних механізмів кредитної підтримки галузей та окремих виробництв залишається однією з найважливіших невирішених проблем з часу отримання Україною незалежності.

Уряд протягом кількох років проводив політику прямого бюджетного кредитування та державного гарантування кредитів, наданих окремим підприємствам, галузям, групам населення. Зі зростанням багатомільярдних неповернутих кредитів недоліки подібної практики ставали дедалі зрозумілішими, тому її практично перестали використовувати, хоча деякі елементи цієї політики залишаються і зараз.

В останні роки Уряд розпочав поступово впроваджувати ринкові механізми підтримки підприємств та галузей економіки, зокрема, систему часткової компенсації витрат підприємств на виплату відсотків за кредитами комерційних банків. Таку практику було вперше застосовано у 2000 році при реалізації програм підтримки сільськогосподарського виробництва зернових культур. У подальшому така система бюджетної підтримки знайшла своє відображення не тільки на рівні політики українського уряду, а й на рівні органів місцевої влади у різних регіонах України. Наприклад, таку систему підтримки підприємств застосовують органи місцевого самоврядування у місті Києві із залученням банку “Хрещатик”. У січні-жовтні 2005 р. в межах програми підтримки сільськогосподарських підприємств банк "Хрещатик" надав більше 56,7 млн. грн. кредитів на забезпечення діяльності сільськогосподарських і переробних підприємств аграрного сектора економіки. Обсяги кредитів, наданих сільськогосподарському й переробному підприємствам України , практично в 3 рази перевищують аналогічний показник за станом на 1 січня 2005р. Найбільш активно співробітничають із підприємствами аграрного сектора в даному напрямку кредитні підрозділи головного офісу банку, а також регіональні філії в Тернопільській, Вінницькій і Львівській областях. У число позичальників банку входять, насамперед, сільські господарства й підприємства, що займаються переробкою сільськогосподарської сировини, у т.ч. виробництвом зернової, олійної й спиртової продукції, цукру, а також підприємства, що займаються забезпеченням матеріально-технічного оснащення АПК. Усього за станом на 1 жовтня 2005р. в цілому кредитно-інвестиційний портфель банку становить близько 1,7 млрд. грн.

Загальнодержавна Комплексна програма підтримки та розвитку українського села «Добробут через аграрний розвиток» на 2005-2010 роки, розроблена на виконання доручення Прем'єр - міністра України від 16 квітня 2005 року № 19678/0/1-05 у відповідності до положень Програми Уряду «На зустріч людям».Мета Програми - перетворення України у провідну світову агропромислову державу до 2010 року. Основні завдання програми до 2010 року: збільшити ВВП у АПК в 2,5 рази, частку продукції АПК на зовнішніх ринках в 2,5 рази, прибутковість виробництва у АПК на 10-12 відсотків, зовнішні та внутрішні інвестиції в АПК в 7 разів, доходи населення зайнятого в АПК в 6 разів, поновлення засобів виробництва в 5 разів, забезпечити 85% зайнятості на селі, підняти рівень забезпечення сільського населення об'єктами соціальної інфраструктури на 50 відсотків, забезпечити ріст доходів селянських господарств у 6 разів, підвищити родючість ґрунтів на 50 відсотків, сформувати екологічний бренд України. Виконання Програми розраховано на п'ять років. Формування заходів здійснюється по рокам із щорічним коригуванням в залежності від результатів виконання програми.

За станом на 18 березня 2005р.підприємствами АПК України отримано 1,087 млрд. грн. кредитів. З них на пільгових умовах - 743,9 млн. грн. (на 58% більше, ніж торік). Більше високими темпами, у порівнянні з минулим роком, кредитування здійснюється у Волинській, Закарпатській, Житомирській, Одеській, Запорізькій, Хмельницькій, Львівській областях. Гірше результати, за даними департаменту, - у Донецькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Тернопільській, Чернівецькій областях. Кредити залучаються по процентних ставках від 13 до 27%. Викликає занепокоєння той факт, що 10 регіонів дотепер не залучили жодного кредиту під 17% річних. У Дніпропетровській області процентні ставки по кредитах не нижче 25-27%, у Черкаській - 20-23%, у Донецькій - 20-21%. Таке положення, у першу чергу, обумовлюється тим, що банки не погоджуються надавати кредити під 17% річних. Особливо це стосується найбільших кредиторів села - банків "Аваль" й "Приватбанк", на частку яких у минулі роки доводилося практично 40% всіх притягнутих кредитів в аграрному секторі. Представники Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств, Асоціації фермерів і приватних землевласників, Асоціації українських банків і Ліги страхових організацій України уклали меморандум про взаєморозуміння й співробітництво. Представники Асоціації українських банків пообіцяли відмовитися від практики необґрунтованого підвищення кредитних ставок для підприємств аграрного сектора. Вони зобов'язалися по можливості спростити процедуру надання кредитів і забезпечити для аграріїв процентні ставки на рівні, що не перевищує торішній. Також відповідно до умов меморандуму передбачене введення механізму застави майбутнього врожаю з коефіцієнтом не вище 1,5

Банк "Аваль" у січні-жовтні поточного року надав 11 тис. кредитів підприємствам агропромислового комплексу України на загальну суму 4,4 млрд. грн. 8,8 тис. із зазначених кредитів на суму більше 2 млрд. грн. із загальної суми надані безпосередньо сільгоспвиробникам. За станом на 28 жовтня 2005 р. портфель кредитів банку "Аваль", наданих підприємствам АПК, склав 2,826 млрд. грн., що перевищує третину кредитного портфеля банку юридичним особам. У структурі кредитного портфеля АПК позики безпосередньо виробникам сільгосппродукції займають 70% (1,66 млрд. грн.). Переробникам надано кредитів на загальну суму 690 млн. грн., посередникам - на 476 млн. грн. На сьогодні портфель кредитів банку аграріям сформований із близько 5 тис. кредитів, тоді як на початок січня 2005 р. кількість таких кредитів становило 3,3 тис.

Комітет з питань бюджету Верховної Ради України пропонує збільшити в 2006 році фінансування агропромислового комплексу з державного бюджету до 9,25 млрд. грн. Уряд пропонував передбачити в держбюджеті-2006 на загальні витрати на АПК кошти в сумі 6,75 млрд. грн. бюджетний комітет пропонує збільшити обсяг коштів для АПК на 2,5 млрд. грн. крім того, комітет пропонує виділити на соціальний розвиток села в 2006 році близько 800 млн. грн. бюджетних коштів. Раніше Міністерство аграрної політики пропонувало виділити з держбюджету на потреби АПК в 2006 році не менш 14 млрд. грн. Зокрема, Мінагрополітики пропонувало збільшити фінансову підтримку державою тваринництва з 800 млн. грн. цього року - до 3,7 млрд. грн. в 2006 році, виділити на стимулювання виробництва молока в наступному році 600 млн. грн. і збільшити суму на компенсацію кредитів до 900 млн. грн. (у 2005 році з держбюджету на ці цілі передбачено 350 млн. грн.).

Крім того, Україна розробляла механізми кредитування підприємств у співпраці з іншими державами та міжнародними фінансовими інституціями. Зокрема можна згадати діяльність Українсько-Німецького фонду, програми підтримки малого і середнього бізнесу (МСБ), які здійснює Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), фінансові проекти Міжнародної фінансової корпорації (МФК) Світового банку. Усі проекти, що було організовано за участю іноземних і міжнародних фінансових інституцій в цілому є високоефективними. Головними принципами їх реалізації є ринковий характер умов надання кредитів, прозорість, підтримка ефективних підприємств - позичальників, стандартизовані процедури видачі та супроводження кредитів.

2.3 Аналіз фінансування аграрного сектору економіки

Починаючи з 2000 року державна фінансово-кредитна політика щодо аграрного комплексу була спрямована на стимулювання надходження кредитних коштів через компенсацію сільгоспвиробникам частини процентної ставки кредитів, виданих банками. З 2003 року в програму здешевлення кредитів були включені також кредитні спілки. Прийняті заходи стимулювали надходження кредитів в сільське господарство. Так, у 2001 році обсяг кредитів склав 5,9 млрд. грн., у 2002 році - 6,2 млрд. грн., у 2003 році - 7,7 млрд. грн. У 2004 році обсяг наданих у 2004 році аграріям кредитів склав 9,8 млрд. грн., що в 4,7 разів більше рівня 2000 року. Але, незважаючи на суттєве збільшення кредитів, потреби виробників у позикових коштах не забезпечуються в необхідному обсязі. Короткостроковими ресурсами сільгоспвиробники забезпечені сьогодні на 50%. Надзвичайно актуальною є проблема забезпечення селян довгостроковими кредитами, сьогодні вона вирішена тільки на 3%. Недостатній обсяг необхідних обігових коштів у сільськогосподарських виробників для придбання техніки, мінеральних добрив, насіння, паливо-мастильних матеріалів, хімічних засобів захисту рослин від бур'янів і шкідників, а також кормів для тваринництва є одним з основних чинників низької урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин в Україні. Основною причиною нестачі обігових коштів в сільськогосподарському виробництві є недостатній доступ сільськогосподарських виробників до фінансових джерел і, найперше, до кредитів банків.

Розглянемо доступність кредиту для невеликих фермерських господарств.

Незважаючи на те, що основним джерелом фінансування сільського господарства залишаються власні кошти, кредитування в останні роки здобуває все більшого значення.

Рисунок 2.1- Джерела фінансування фермерських господарств

З початку 2004 року по 19 вересня українські аграрії одержали кредитів на загальну суму 3,824 млрд. грн., з яких 2,286 млрд. грн. були надані на пільгових умовах. Таким чином, сільгоспвиробниками отримано кредитів на суму, що на 23,7% перевищує заявлену річну потребу підприємств АПК у банківських кредитах. Неможливо точно сказати, яка частина цих 4 млрд. грн. отримана фермерськими господарствами, але, за різними оцінками, - від 3% до 5%, або близько 150 млн. грн., що приблизно відповідає 70 гривням на гектар, або близько 9% від середніх оцінних витрат на вирощування мало інтенсивної сільськогосподарської продукції. Ця сума може бути ще менше, якщо врахувати, що фермери вирощують переважно більше інтенсивні культури, чим великі сільськогосподарські підприємства. Тобто видно, що фермерські господарства України не дуже активно використовують кредити.

Відповідно до оцінених даних, зараз в АПК України зосереджено близько 16% кредитного портфеля банків. Це чимало, з огляду на ризики банків при роботі в цьому напрямку. Нерозв'язаність питань зі складськими свідоцтвами, із правом селян віддавати під заставу землю не дозволяють банкам використати ці ефективні кошти забезпечення кредитів і гальмують розвиток кредитування сільгоспвиробництва. З іншого боку, перешкодами на шляху збільшення агрокредитування є відсутність традицій роботи агросектору в ринкових умовах, низька культура роботи позичальників із кредитами й недостатній рівень знань позичальників про ринок кредитних послуг, які більшою мірою стосуються саме невеликих фермерських господарств, висока залежність кредитоспроможності від таких непередбачених факторів, як погодні умови, висока зношеність основних фондів, не диверсифікованість бізнесу (наприклад, якщо господарство займається тільки рослинництвом, те несприятливі погодні умови в такому випадку ставлять під загрозу результат діяльності в цілому й погашення кредиту в тому числі).

У таких умовах дуже важко відбувається розвиток довгострокового кредитування сільського господарства. Відповідно до оцінок експертів, потреба сільгоспвиробників у довгострокових кредитах задовольняється тепер на 2%, у той час як по короткострокових кредитах - на 50%. Це є серйозною проблемою для розвитку фермерства в Україні, оскільки фермери змушені спрямовувати оборотні кошти на придбання довгострокових активів. Не менш пагубної, але іноді неминучої, є практика продажу основних коштів для покриття поточних витрат.

Специфікою кредитування невеликих фермерських господарств виступає те, що фермер, якому необхідно 10-20 тис. грн., звернеться скоріше в який-небудь кредитний союз, до партнерів або сусідів, чим у комерційний банк. Це, як правило, є більше простою процедурою одержання кредиту, незначними додатковими витратами або їхньою відсутністю взагалі, часто більше низькою ставкою по кредиту, а головне - необов'язковістю кредитного забезпечення у вигляді застави. Для банків фермери також звичайно є менш важливими клієнтами, чим великі сільськогосподарські підприємства, які беруть більші суми кредитів. При цьому різні дослідження показують, що фермерські господарства в цілому краще повертають кредити, чим більші реформовані сільгосппідприємства, про що, імовірно, банки поки не знають. Одним з додаткових перешкод на шляху одержання невеликим фермерським господарством кредиту в комерційному банку є проблематичність в одержанні компенсації частини кредитної ставки з боку держави. Багато фермерів відзначають, що більші сільськогосподарські підприємства мають більші шанси на одержання даної пільги. І хоча кредити в 2004 році одержували тільки близько 17,7% фермерських господарств, їхня кількість і частина мали стійку тенденцію росту.

Рисунок 2.2 - Повернення кредитів фермерськими господарствами

В Україні існує велика кількість банків, які кредитують сільськогосподарських виробників і підприємства АПК, однак фермери найчастіше звертаються в Аваль, Приватбанк, Промінвестбанк й Ощадбанк, багато в чому завдяки розгалуженій мережі філій цих банків. У той же час процентні ставки по кредитах не задовольняють практично всіх виробників, хоча вони й знизилися досить відчутно в 2004 році й хоча ставки істотно розрізнялися залежно від регіону, найчастіше кредит видавався під 18-22% річних у гривнях і під 14-16% у доларах США. Середня ставка по кредитах, виданим фермерам, була на 1-2-процентних пунктів вище. Банк визначає ставку по кредиту для кожного клієнта індивідуально.

Рисунок 2.3 - Процентні ставки у 2004 році (відсоток тих, хто отримав кредити за такими ставками до загальної кількості тих, хто отримав кредит)

Велика кількість банків говорить про наявність у них гнучкої системи аналізу кредитних заявок й оцінки кредитоспроможності, що не вимагає розробки окремих програм кредитування фермерів. На сьогоднішній день існує кілька програм поліпшення доступу фермерів до кредитів. Одна з найцікавіших пропонується банком „Надра” за підтримкою Агентства США по міжнародному розвитку. Агентство виділило близько 6 млн. доларів на відшкодування 50% ризику по неповерненню кредиту, виданого фермерам і постачальникам устаткування банком „Надра”. На жаль, деякі фермери знають про цю програму.

Фермерські господарства України мають менше можливостей доступу до кредитів комерційних банків, у порівнянні з великими сільськогосподарськими підприємствами через їхній недостатній рівень інформованості про можливості кредитування й дефіцит часу для оформлення всіх необхідних документів. Фермерські господарства України в цілому більше прибуткові, чим великі реформовані сільськогосподарські підприємства, що робить їхній бізнес менш залежним від кредитів комерційних банків. Зважаючи на те, що фермерські господарства краще повертають кредити, чим сільськогосподарські підприємства, банки могли б заробити на цьому, розробивши програми кредитування невеликих фермерських господарств, особливо в областях, де їхня концентрація досить значна, а саме: Закарпатській, Львівській, Запорізькій, Київській, Одеській, Миколаївській й Херсонській. Подальше зниження ставок по кредитах повинно привести до зростання інтересу фермерських господарств до кредитів комерційних банків.

ВИСНОВКИ

Отже, кредит - це форма руху грошового капіталу, який надають на умовах повернення, забезпечення, строковості та платності. Кредитні відносини передбачають наявність, з одного боку, тимчасово вільних грошових капіталів, власники яких готові позичити їх на відповідний термін під процент, а з другого -- підприємців, які бажають тимчасово використати їх у своїй виробничій діяльності.

Кредит є дуже важливою складовою розвитку сучасної ринкової економіки. В економічних процесах кредит функціонує у різних формах. Залежно від суб'єктів кредитних відносин, їх організації та цільового призначення позичок кредит поділяється на ряд видів: банківський, державний, міжгосподарський(комерційний); виробничий; споживчий; лізинговий; міжнародний. В сучасних умовах провідним видом кредиту є банківський, тобто кредит, котрий надають і одержують банки. Саме вони акумулюють переважну частину кредитних ресурсів і надають їх у позички. Банки є одним з найголовніших джерел кредитування, тобто провідна роль у кредитуванні різних галузей економіки, виробництва та суб'єктів господарювання належить їм.

Аналізуючи сучасний стан і тенденції розвитку сільських територій та агропромислового комплексу, бачимо незадовільний їх стан. Підхід до створення програм розвитку села та агропромислового комплексу за галузевим принципом не відповідає історичному етапу, економічній системі та життєвому циклу агропромислового комплексу України. Із-за побудови попередніх програм за основним критерієм - збільшення виробництва у всіх галузях склалась ситуація хибних пріоритетів та непослідовної державної політики щодо села та агропромислового комплексу. Треба впроваджувати нові більш досконалі, обґрунтовані програми дій щодо поліпшення життя та розвитку людини, села, землі як основного активу та ресурсу, с/г виробництва та продовольчої безпеки держави

Село та агропромисловий комплекс України вимагають термінових та кардинальних перетворень. Основною загрозою розвитку сільського господарства є тенденція до зменшення частки товарного виробництва у сільському господарстві - 30% на 2004 рік. Успіх перетворень на селі та АПК на 80% залежить від чотирьох основних складових:

- побудови стратегічних пріоритетів галузевого розвитку АПК з перерозподілом державних ресурсів за основними пріоритетами;

- комплексного розвитку територій з визначенням галузевих спеціалізацій, побудовою регіональних кластерів;

- розробкою програм розвитку територіальних громад та підприємництва на селі;

- розвиток товарного виробництва та спеціалізації у підсобних селянських господарствах;

- розвиток інфраструктури ринку землі та умов для залучення великого та середнього капіталу в сільськогосподарське виробництво, створення системи моніторингу, охорони та відтворення земельних ресурсів

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гринченко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основи, 1996. - 180с.

2. Гроші та кредит: Підручник /М. І. Савлук, А. М. Мороз, та ін. - К.: Либідь, 1992.-123-182.

3. Гудзь О.Є. Забезпечення сільськогосподарських підприємств кредитними ресурсами// Економіка АПК.- 2003.- №1.-с 86.

4. Дадашев Б.А.Удосконалення фінансово-кредитного обслуговування сільського господарства// Економіка АПК.- 2003.-№11.-с.70

5. Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ Е.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2000, 316 с.

6. Дьомкіна А. Інвестування економіки України через систему комерційних банків. // Банківська справа. - 1999. - №5. с.48-52

7. Заблоцький Б. Ф. Економіка України: національна економіка України: Підручник - Львів: ЛБК НБУ, 1997. - с.:241-256.

8. Заїка А. Проблеми взаємовідносин банку і позичальника. // Економіка України. - 1999. - №6. с. 23-26.

9. Закон України “Про національний банк України”

10. Закон України “Про банки і банківську діяльність”

11. Клименко Т. Кредитная деятельность банков Украины// Економіка України.- 2000.-№ 3.-с.34

12. Колотуха С.М. Удосконалення кредитування сільськогосподарського виробництва// Економіка АПК.- 2004.-№ 3.-с.108

13. Онищенко О.М. Проблема заставного кредитування нових господарських структур// Економіка АПК.- 2002.-№ 9.-с.3

14. Охримовський О.В.Удосконалення фінансово-кредитних відносин у діяльності агропромислового комплексу на прикладі Чернівецької області// Економіка АПК.- 2002.-№2.- с.59

15. Пиріг Г.І. Удосконалення кредитних відносин в аграрному секторі економіки// Економіка АПК.- 2004.-№1.- с.106

16. Положення Національного банку України "Про кредитування" Затверджено Постановою Правління Національного банку України 28.09.1995р. №246.

17. Сомик А.В. Особливості розвитку системи сільськогосподарського кредитування в зарубіжних країнах// Економіка АПК.-2002.-№8.-с.136

18. Сомик А.В. Механізм часткової компенсації ставок за кредитами комерційних банків підприємствам АПК// Економіка АПК.-2003.-№7.-с.114

19. Тарасюк С.Г. Розвиток системи сільськогосподарського кредиту в Україні// Економіка АПК.- 2002.-№9.- с.114

20. Третяк О.М. Кредитні спілки як ефективна форма мікро-кредитування// Економіка АПК. - 2002.- №7.- с.100

Страницы: 1, 2, 3