реферат
реферат

Меню

реферат
реферат реферат реферат
реферат

Язичницький пантеон східного слов’янства

реферат
p align="left">Дослідники виділяють три історичні типи уявлень слов'ян першого тисячоліття н. е. про надприроднє: „чутєво-надчутєво”, демоністичний і теїстичний. Перший тип репрезентує найдавніші вірування, що складалися ще в епоху ранньородового суспільства й відомі у формах фетишизму, тотемізму, анімізму, первісної магії. Для них характерним були уявлення про зрощеність надприродного з тілесним, його індивідуальність, зооморфність, обмеженість сфери впливу на довкілля та орудна функція (здатність не творити, а лише орудувати, впорядковувати уже готову дійсність). Слов'янські племена та їх попередники успадкували їх і почасти злили з віруваннями більш високого порядку.

Продуктом власного духовного розвитку літописних слов'ян став другий тип вірувань в неприродне - демоністичний, який полягав у віруванні в духів. Ці вірування, сформовані в умовах розвинутого родоплемінного суспільства, була уявленнями про існування безплотних надприродних істот - духів, які вже мають досить велику сферу впливу на довкілля, можуть переселятися з речі в річ або в людину і виявляють деякі ознаки творчості. Демоністичні вірування були найважливішою і найпоширенішою формою освоєння світу і усвідомлення себе в ньому. Цей тип вірувань виявився найбільш стійким у народній свідомості і зберігся до наших днів у народних уявленнях і в офіційному християнстві.

В умовах суспільства, що ставало на шлях соціально диференційованого розвитку, поступово зароджувався третій тип уявлень про надприродно-теїстичний, пов'язаний з вірою в богів. Для цього типу, що існує спочатку у вигляді політеїзму, а потім набирає монотеїстичного змісту, характерне уявлення про надприродне як могутню, всевладну істоту -Бога з відповідною деміургічною функцією щодо природних і суспільних явищ, щодо світу в цілому. У слов'ян початки таїстичного типу вірувань зародилися ще в надрах демоністичної релігійності й розвивались в давньоукраїнський політеїзм.

Такий поділ уявлень у цілому відображає історичну еволюцію духовного розвитку слов'ян. Однак пам'ятаючи принципи полілінійності і стадійності, можна припустити, що конкретні умови сприяли широкій варіативності розвитку вірувань в різних слов'янських племенах. Можливо тому і у поясненні смислового навантаження давніх українських богів спостерігаються дещо відмінні одне від одного висновки.

БОЖЕСТВА СЛОВ'ЯН

На думку Г. Лазко Творцем Всесвіту, Богом над богами українці вважали Рода. Він живе на небі, їздить на хмарах, дарує життя людям, звірам, птахам, посилає дощ на посіви, дає людині долю. Род - один з богів, який залишився в пам'яті народу найдовше-його вшановували аж до 19 ст. , відгомін чого можна побачити і в сучасній християнській обрядовості. Род єднав померлих предків, живих нащадків і майбутні покоління. Отже Род і рожаниця (богиня людської долі) приносили жертви у вигляді хліба, сиру, меду, каші. Перед вживанням куті на Різдво батько кидав першу ложку вгору на покуть. Цей архаїчний звичай і досі побутує в Україні. Означає він, найвірогідніше, перенесення жертви Роду і пожаниці, яке в давнину здійснював волхв або жрець. По, суті під час названого обряду батько родини виконував функції служителя культу. Спілкування без посередників з богами свідчило про досить сильні демократичні традиції в духовно-релігійному житті українського народу. Ще в 12 ст. була поширена позацерковна трапеза на могилі померлого, під час якої слов'яни клали треби Роду і рожаницям. Ця трапеза з її атрибутами єднала предків з новими членами роду, з сучасним і майбутнім даної племінно-етичної групи. Отже, ймовірно, рожаниці виявляються причетними не лише до культу предків, а й до спільності родичів. Культ рожаниць більш архаїчний порівняно з культом Рода. Звичайно, рожаниці були і заступниками жінок - породіль, і духом плідності промислового звіра та худоби. Вони мали таємний зв'язок із зірками. Душу людини наші пращури уявляли як іскру небесного вогню - зірку, яку бог запалював при народженні дитини і гасив, коли людина помирала. „Зірки-це ангели, що сидять на сходинках неба із запаленими свічками в руках. Зірки - це душі померлих людей, котрі прожили праведне життя на землі Зірки - грішні душі, котрі Бог поставив на небі „спокутувати гріхи свої”, душі менш грішні світять ясніше, більш грішні - набагато блідіші”.

Зірки - душі людей, скільки на небі зірок, --стільки на небі людей. Зірки -- то палаючі свічки. Як тільки хто народжується, Бог в той же час запалює свічку і ставить її на хмарах. Коли людина живе на землі н е ганебно, то і йому зірка горить ясним, чистим світлом, і навпаки: якщо людина живе безладно, то і її зірка горить слабким, блідим світлом. Зірки -- то діти сонця, нерозривно зв'язані з людиною. З народженням дитини з'являється й нова зірка, котра все життя має вплив на його долю. Кажуть: котра ясна зірка, т о та душа правдива, а котра зірка темна, то та душа грішна. Зірка, щ о горить ясно, означає довге життя для тієї людини” (Чубинський П. Ангели н а сходах неба. --К. , 1992.)Я к бачимо, з небом в давніх українців були пов'язані уявлення про життєвий шлях людини. Волхви складали книжки, з а якими можна було дізнатися про свою долю. Ці книжки згодом були заборонені християнською церквою. Деякі дослідники вважають, що з часом Род перетворився на хатнього Домовика, який, за повір'ям, живе біля домашнього вогнища і є його охоронцем.

У фольклорі збереглася пам'ять про найдавніших богів наших пращурів, які, як вважає ряд дослідників, складали астральний культ н а українських землях першого тисячоліття н. е. За О. Знойком, увесь київський пантеон з а літописними і літературними джерелами та фольклором можна подати у такому вигляді: 1) Дажбог, Хорс, Перун, Стрибог, Сімаргл, Мокоша(„Повість минулих літ”); 2)Волос, Лада, Купала, (Густинський літопис „Сінопис” Гізеля); 3)Сварог і Сварожич ( Іпатіївський літопис); 4)Берегиня, Плуг, 5) Див, Яр, Тур( „Слово о полку Ігоревім”); 6) Дана, Леля, Полель, Ярило, Місяць, Зорі та ін. (давньоруська культура і фольклор). На основі аналізу архаїчної української обрядово-пісенної творчості (зокрема, колядок та щедрівок) І. Нечуй-Левицький виділяє світлих богів: бог Господар, богиня Сонце, богиня Зоря, богиня Хмара, Громовик-пастух, хлібороб, воїн, ловчий, Вітер, богиня Весна, описує темні зимові сили та Різдво Сонця т а інших світлих богів. Багатьом цим образам відповідають літературні та літописні назви давніх слов'янських богів.

Населення України першого тисячоліття н. е. першоджерелами Всесвіту вважало космічні вогонь і воду. Культ космічного вогню виявлявся в обожнювані тріади світил: Сонця, Місяця і Зорі. Усі інші боги були сузір'ями або небесними тілами. Наші предки головними богами вважали Дива ( яскраве небесне склепіння), Сварога ( Зодіакуса) та його заступника Перуна (бога ночі). Всі інші божества вважалися помічниками цих богів.

У пантеоні астрального культу були: Лада -- життєвий початок природи, втілення двох першоджерел Всесвіту -- вогню і води в єдиній особі, мати Сонця; Дана ( Леля) -- втілення води ; Полель -- втілення світла; Перун - батько Сонця, Місяця і зорі ( на небі - сузір'я Стрільця, Баба ( Плеяди);Волос або Тур ( Сузір'я телволосожар), що опікувався торгово-ремісничими верствами; Берегиня - Прадерево світу ( водночас і земля, і зоряна галактика - Чумацький шлях); Астральна тріада: Місяць - головне божество( Дідух, Коляда, Василь), Сонце ( Сварожич, Ярило, Дажбог), Зоря ( Венера) та інші. Н а думку О. Зойка, сузір'я та небесні тіла н е вважалися богами, а тільки символізували богів Всесвіту. Язичницькі боги, яких донедавна вважали виявом примітивної міфології, ймовірно, були символом складного світобачення наших предків.

НАЙГОЛОВНІШІ СВЯТА

Система астрального культу складалася з цілорічного циклу свят, причому головним святам передували вступні, що роз'яснювали ідею культу.

Християнська церква спочатку забороняла народні свята Різдва Всесвіту, народження місяця-Щедрий Вечір, Купальські свята тощо, але потім пристосувалась до них, давши їм своє тлумачення.

ОБРАННЯ БОГІВ

Наші предки визначальною вважали боротьбу протилежностей, що символізують глибинне підгрунття існування та розвитку Всесвіту і Людини. У природі фізичній це боротьба життя і смерті, протилежність пір року. Подібно у світі моральному існування добра потенційно передбачає існування зла. Діалектична напруженість і взаємопереплетіння цих двох полюсів втілюється в незмінній актуальності вибору на кожному з етапів реалізації людських цілей. На передній план виходить потреба у відповідальному моральному осмисленні із значущих елементів цілеспрямованої діяльності людини. Божество духовного світла, істини і блага, з'являючись між родом людським, набирає людської подоби, повчає смертних істини, бореться з ворогом, що не допускає людину д освіту Добра. Моральну функцію суддівства у протиборстві Добра і Зла виконував, на думку багатьох дослідників Дажбог. Ось що ми дізнаємось про нього з міфів.

На думку Б. Рибакова, культ Дажбога сформувався за скіфських часів в 6-4 ст. до н. е. На початку нашої ери в лісостеповій Україні Дажбог стає богом лісів, гаїв, байраків, садів тощо. С. Плачинда наводить таку легенду. Дажбог народився в багатодітній родині київського коваля Сварога. Коли в місті почався голод, хлопчик приніс з гори зернятко, посадив його. З того зернятка виріс чудодійний кущ розкішної пшениці, який врятував людей від голоду. Так Дажбог вивчив людей вирощувати хліб, а батько його Сварог викував першого плуга. Коли Лажбог і Сварог почули про голод в країні росів, то повезли хліб голодуючим. Але по дорозі Чорнобогове військо знищило валку з хлібом, а Дажбога і Сварога посікло. Боги оживили обох, взяли до себе, зробити рівними собі. У наведеній легенді чітко простежується ідея про богообраність простої людини за її високі морально-громадянські якості. За Л. Силенком, Дажбог - це свідомість світу, це дія, яка творить у людині бажання жити, бачити себе у своїх діях, вчитися, працювати, самоутверджуватись, самовизначатися, зрештою, вмерти, боронячи життя і незалежність свого племені. Дажбог- ц есвята Правда, Справедливість, життєтворяще Світло, Святий Дух, Воля, це-Людина у свідомості світу, і свідомість світу в людині. Вчений пише: „У Світі діє Дажбожа сила-вічна незнищенна енергія(першооснова несвідомого і свідомого буття). Дажбог - Світло і дія Світла. Немає світла-немає життя. Людина прийшла з Світла і любить Світло, йде до Світла, несвідомо і свідомо себе вдосконалюючи ”.

Характерна риса образу Дажбога - його функціональна двоїстість(відображення й виповнення ірраціональних зв'язків людей з природою і між собою), що, безсумнівно, підтверджує правильність висновків щодо прагнення і соціальних, і природних систем до взаємозбалансованих відносин. Можливо, саме через світ давньоукраїнського язичництва давньоруське суспільство 10 ст. н. е. могло знайти більш оптимальні варіанти виходу з своєрідної „точки біфуркації”, яка склалась в другій половині першого тисячоліття н. е. Так, О. Пріцак у статті „На перехресті тисячоліття” зазначає, що Візантія виявилась нездатною до дальшого динамічного розвитку тоді, коли на Заході навчались логічно мислити і цінувати теоретичну науку. Якщо у 12-13 ст. Західна Європа в культурному відношенні розвивалась по висхідній, у нас замість постійного росту щораз більший занепад - культурний, економічний, політичний. Кризові явища в Київській Русі О. Пріцак безпосередньо пов'язує з впливом Візантії. Він, зокрема, робить висновок: „З перспективи минулого тисячоліття ми могли побачити, що базою нашого недорозвинутого стану було те, що, включаючи до народів із християнською вищою культурою, ми зробили нещасливий вибір. Пішли до школи, яка-як пізніше виявилось - мала уже зародок застою, занепаду” Тенденція шанування особистості, націленої на високі ідеали служіння Добру, лягла в основу світської течії в духовній культурі Київської Русі. Характерна риса цього часу - дальший розвиток ранньогуманістичної традиції, яка бере свої початки в надрах язичництва.

Перуна шанували всі індоєвропейці. У сербському, болгарському, чеському фольклорі цей бог мав таке ж ім'я, як і у фольклорі східних слов'ян. Литовці називали його Перкунасом. Скандинави називали його Тором, який їздить небом на колісниці, вивергаючи з хмар іскри і грім. Так само мчать небом, гуркотять і зрошують землю благодатним дощем Парджанья в індійських міфах та Ілля в легендах християнських народів. Ц і персонажі тотожні стародавньому Перуну з Наддніпрянщині. З астральними міфами про Перуна тісно пов'язанні міфи про народження Місяця (Дідуха). Як вважає О. Знойко, Місяць - головне божество астральної тріади, що визначає люнарний культ н а Русі. Вважався предком народу. Його символом був сніп пшениці на покуті напередодні Різдва. Видається цікавим уявлення наших предків про Місяць як про голову змія, що ховається в Чумацькому Шляху. Інший варіант: Місяць - голова вужа, який ховається в Прадереві Світу (Зоряному Шляху).

ДІЇ БОГІВ

Перун, володар блискавок і грому, поровитель воїнів у другій половині першого тисячоліття н. е. дедалі більше заступав Сварога. Праукраїнці вірили, що коли Перун вперше після зими виїжджає на Небо, т о своїм першим громом воскрешає землю. Цей перший грім дає силу не тільки землі, а й людям. Коли вперше гримить, то ще й тепер дехто хреститься і спирається спиною об дерево: спина н е болітиме цілий рік, а людині у всьому таланитиме. Перун посилає блискавки, які проганяють злих демонів і випускають на волю Світло.

Зв'язок образу Перуна із давньоземлеробськими культами видається безсумнівним. Крім того, з цим образом пов'язаний один з найважливіших мотивів української міфології -- мотив агону -- змагання. І. Огєнко вважає, що „ у глибоку давнину Перун був богом хліборобства, і це він насилав дощ. А пізніше, з розвоєм військових справ, Перун став богом-воїном ”.

Страницы: 1, 2, 3, 4


реферат реферат реферат
реферат

НОВОСТИ

реферат
реферат реферат реферат
реферат
Вход
реферат
реферат
© 2000-2013
Рефераты, доклады, курсовые работы, рефераты релиния, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты бесплатно, реферат, рефераты скачать, научные работы, рефераты литература, рефераты кулинария, рефераты медицина, рефераты биология, рефераты социология, большая бибилиотека рефератов, реферат бесплатно, рефераты право, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения, курсовые, рефераты логистика, дипломы, рефераты менеджемент и многое другое.
Все права защищены.