| сновою для розбіжностей з приводу часу встановлення Хрещення є те, що Ісус Христос Сам нікого не хрестив. Ми знаємо про хрещення, яке здійснював Іван Хреститель (Мф. 3,5), яке здійснювали учні Христові під час земного життя Спасителя (Ів. 4, 2), і, врешті, нам відомий той факт, що Сам Христос прийняв хрещення в Йордані (Мф. 3,13-17). Але все це було «хрещення в покаяння», яке готувало вибраний народ до прийняття Месії. У цих хрещеннях не було ще того Духу і вогню, про що пророкував Іван Предтеча (Мф. З, 11). І навіть хрещення Самого Господа можна вважати лише за прообраз, в якому вказувалася форма хрещення, і яке служило прикладом для майбутніх Христових послідовників [78, 244-245]. Древні отці і вчителі підтверджують цю думку. Тертуліан, наприклад, говорить: «Хрестили учні Христові, як служителі, подібно Івану Предтечі, і тим же Івановим хрещенням, а не інакшим. Бо іншого і немає, крім встановленого опісля Христом, котре ще не могло подаватися учнями, бо ще не сповнилася слава Господня, і сила купелі через страждання і воскресіння... До страждання і воскресіння Господа для спасіння була одна віра. Але, коли ця віра примножилася вірою в Його народження, страждання і воскресіння, тоді була подарована повнота таїнству... І тепер закон хрещення даний, форма визначена: «Йдіть, - сказав Господь, - навчайте всі народи, хрестячи їх в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа». (Мф. 28, 19). Визначення цьому закону зроблене: «Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ів. З, 5), що й забов`язало віру до необхідності хрещення. З того часу всі віруючі охрещуються»[45, 17-18].Доповнює таку думку св. Іоан Золотоустий: «Чому, спитаєш, Господь не хрестив Сам? Ще раніше сказав Іван: Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. Але Духа Він ще не давав, тому і не хрестив. А хрестили тільки учні, бажаючи пригорнути багатьох до спасительного вчення» [19, 184-185].І тому часом встановлення таїнства Хрещення Православна Церква вважає час перебування Христа на землі після Його воскресіння з мертвих. А конкретно, той момент, коли Він, перед Своїм вознесінням на небо, урочисто проголосив Свою останню заповідь: «Дана Мені всяка влада на небі і на Землі. Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28, 18-20).Святі апостоли виконали заповідь Христову. І з того часу, як на них зійшов Дух Святий у вигляді вогненних язиків (Діян. 2, 1-4), почали здійснювати таїнство Хрещення над кожним, хто увірував у Христа. «Покайтеся, - каже ап. Петро, - і нехай охреститься кожен із вас в Ім`я Ісуса Христа на відпущення гріхів; - і приймете дари Святого Духа!» (Діян. 2, 38).Як і кожне таїнство, Хрещення містить в собі дві дії, або сторони: видиму і невидиму. Видимий бік таїнства складають дії, які виражені в чинопослідуванні Хрещення і носять характер обрядності, а невидимий - це ті Благодатні дари, якими Бог невидимо діє на всю сутність людини-похресника.Зовнішню видиму сторону в таїнстві хрещення складають:1) речовина таїнства - вода;2) дія при самому звершенні таїнства - потрійне занурення похресника у воду;3) слова, які проголошуються під час цієї дії.1) Речовиною, або матерією для таїнства святого хрещення має бути тільки природна вода, на що вказує катехизис св. Петра Могили: «однією матерією завжди має бути сама через себе природна вода» [75, 159]. «Вещество для таинства крещения, - говориться в Короткому викладі догматів віри, - єсть не какая либо искусственная, но чистая, естественная, предварительно освященная вода»[86, 192]. Таке вчення Церква виробила на основі слів Самого Спасителя: «Коли хто не народиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже» (Ів. З, 5).Саме за такою заповіддю звершувалося хрещення в Древній Церкві. Про це маємо яскраве свідчення євангеліста Луки, який, оповідаючи нам про хрещення апостолом Филипом ефіопського вельможі, вказує: «Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, і євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає мені хреститись?»... І наказав зупинити колісницю; і ввійшли обидва у воду, Филип і євнух; і охрестив він його» (Діян. 8, 36-38). Так само і апостол Петро охрестив язичників, коли на них зійшов Дух Святий, промовивши: «Хто може заборонити хреститись водою тим, що як і ми одержали Духа Святого? І звелів їм хреститись в Ім`я Ісуса Христа» (Діян. 10, 47-48).У наступні, післяапостольські часи, Церква так само дотримувалася заповіді Спасителя і здійснювала хрещення за прикладом апостолів: «Хто впевниться, - говорить св. Іустин Мученик, апологет II століття, - що вчення наші і слова істинні, тих приводять туди, де є вода і вони відроджуються тим самим чином, яким ми самі відродилися, тобто, обмиваються водою» [28, 121]. Святий Кирило Єрусалимський, свідок IV століття, також говорить: «Так як людина складається з двох частин, душі й тіла, то і очищення подвійне, безтілесне для безтілесного, а тілесне для тіла; тобто, вода очищує тіло, а дух душу знаменує, щоб нам приступити до Бога з серцем піднесеним і тілом, омитим водою чистою» [35, 33].Такі пізні церковні письменники, як св. Іоан Дамаскін, так само, як і ранні, дотримувалися істинного вчення про воду для святого Хрещення: «Він (Господь) заповідав нам відроджувати водою та духом, при зішесті на воду Святого Духа, за молитвою та призиванням. Бо, як людина складається із двох частин, душі і тіла, так і Господь дав нам подвійне очищення, тобто водою та Духом. Духом, щоб відновити в нас образ та подобу (Божу), водою, щоб благодаттю Духа очистити тіло від гріха і позбавити тління. І вода тут є образом смерті, а Дух подає закон життя» [18, 209].2) Хрещення повинно здійснюватися через потрійне занурення похресника у воду. Сам Ісус Христос хрестився від Івана Предтечі через погруження (Мф. З, 16; Мф. 1, 5; Ів. З, 23). Таким же чином хрестили і св. Апостоли (Діян. 8, 37-38), які в своїх писаннях називали хрещення «водною купіллю» (Єф. 5, 26; Тит. З, 5). Так само, за свідченням багатьох отців і вчителів Церкви, здійснювалося хрещення в Древній Церкві: «Тричі ви, - говорить св. Кирило Єрусалимський, - занурювалися у воду і знову піднімалися з води, цим самим знаменуючи і даючи розуміти триденне погребіння Христове» [35, 322].Занурення у воду повинно здійснюватися не більше і не менше трьох разів: «Якщо хто, єпископ або пресвітер, - говорить 49-те Апостольське Правило, - здійснить одне хрещення не з потрійним зануренням, але одне, що надається в смерть Господню, нехай буде вилучений» [7, 20].Інколи Древня Церква допускала здійснювати хрещення через обливання або окроплення. Але здебільшого це робилося при особливих обставинах і практикувалося, як виключення. 3) При зануренні похресника у воду здійснювач хрещення повинен виголошувати затверджену формулу хрещення: «Охрещується раб Божий (ім`я) в ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа», як заповідав нам Ісус Христос (Мф. 28, 19). Тобто хрестити в ім`я Св. Трійці. І хоча в деяких місцях Св. Писання згадується про хрещення в Христа або в ім`я Христа (Рим. 6, 4; Діян. 2, 38; 8, 16), але це означає хрещення за заповіддю Христовою, тобто хрещення в ім`я всієї Св. Трійці. Св. Іван Дамаскін у своєму «Точному викладі православної віри» говорить про це так: «Божественний апостол хоч і говорить, що ми в Христа і в Його смерть хрестилися, однак не має на увазі, що призивання при хрещенні має бути із цих слів, а хоче показати, що хрещення є образом смерті Христової, бо у хрещенні потрійне занурення означає триденне перебування Господа у гробі. Хреститися у Христа означає хреститися, віруючи у Нього; але вірувати у Христа не можливо, не навчившись сповідати Отця, і Сина, і Св. Духа, бо Христос є Син Бога Живого, помазаний від Отця Духом Святим» [18, 208-209]. І тому вся Христова Церква здійснює таїнство хрещення в ім`я Пресвятої Трійці. В той самий час, коли похресник занурюється у воду з проголошенням формули Хрещення, - благодать Божа невидимо діє на всю сутність похресника. Дари цієї благодаті, які складають невидиму сторону в таїнстві Хрещення, є наступними:1. Хрещення духовно відроджує людину, як засвідчив Сам Ісус Христос у розмові з Никодимом: «Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого. Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися? Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух», (Ів. З, 3-6).2. Хрещення очищує людину від будь-якого гріха, виправдовує її та освячує. Це видно з тієї ж самої розмови Спасителя з Никодимом. Христос пояснює, що до хрещення людина є народженою від плоті, тобто має від своїх прародичів спадкову гріховну нечистоту, яка не допускає її увійти до Царства Божого. Але вже в хрещенні людина народжується від Духа і стає духовною, а значить і чистою від спадкового гріха і нечистоти плоті, що і дозволяє їй увійти до Царства Божого.Апостольські писання також говорять про хрещення, як засіб для очищення від гріхів: «Покайтеся, - звертається до людей ап. Петро, - і нехай охреститься кожен із вас в Ім`я Ісуса Христа на відпущення гріхів» (Діян. 2, 38). А ап. Павло ще ясніше говорить про це: «Невже ви не знаєте, що неправедники Царства Божого не вспадкують?.. І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого» (1 Кор. 6, 9-11). Таким чином, хрещення знищує всі гріхи: у дітей первородний, а у дорослих, крім первородного, ще й власні свідомі гріхи [87, 49].3. Хрещення робить людей дітьми Божими і членами Церкви Христової. «Бо всі ви, - говорить ап. Павло, - сини Божі через віру в Христа Ісуса; усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодяглися... бо ви всі одно в Христі Ісусі» (Гал. З, 26-28). Тільки через хрещення люди стають членом Тіла Христового - Його Церкви і отримують право участі в усіх її таїнствах.4. Хрещення спасає людей від вічного покарання за гріхи і робить їх спадкоємцями вічного життя. Про це чітко сказав Ісус Христос: «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Мф. 16, 16). Про що свідчать і апостоли: «Він спас не за діла праведности, які б ми вчинили, а з Своєї милости через купіль відродження і оновлення Святим Духом, Якого щедро вилив на нас через Ісуса Христа Спасителя нашого, щоб, виправдавшись Його благодаттю, ми за упованням стали спадкоємцями вічного життя» (Тит. З, 5-7).Всі ці дії благодаті в таїнстві хрещення, як видимі і невидимі, нероздільні між собою. Благодать Божа, відроджуючи людину, тим самим очищує її від будь-якого гріха. Очищуючи від гріхів - спасає від вічного покарання за гріхи. А оправдовуючи людину перед Богом і освятивши її, благодать робить її дитиною Божою, членом Тіла Христового та спадкоємцем вічного життя [78, 254].Древня Церква вчення про невидиму благодать Божу в таїнстві хрещення перейняла від св. Отців і вчителів. Ап. Варнава говорить: «Це означає, що ми сходимо у воду, по волі гріхів і нечистот, а піднімаємося з неї з придбанням - зі страхом в серці, і з надією на Ісуса у дусі» [10, 42]. «Ви повинні, - звертається св. Іустин Мученик до юдеїв, - постаратися дізнатися, яким шляхом можете отримати відпущення гріхів ваших і надію на насліддя обіцяних благ. Немає іншого шляху, окрім того, щоб ви, піднявши нашого Христа і обмившись тим хрещенням у відпущення гріхів, яке заповідав Ісус, жили потім без гріха» [29, 201-202]. «Велике діло - Хрещення, - свідчить св. Кирило Єрусалимський, - воно є полонених викуплення, гріхів відпущення, смерть для гріха, відродження душі, одежа світла, свята, непорушна печать, колісниця на небо, втішення райське, царства ходатайство, дар усиновлення» [35, 10-11]. Подібні вислови знаходяться і в багатьох інших древніх письменників, які торкалися теми хрещення у своїх писаннях.Розуміючи хрещення, як духовне народження людини, Церква порівнює його з народженням тілесним і визнає, що воно може здійснюватися над однією людиною лише один раз. Таку віру засвідчили святі отці II Вселенського Собору: «Вірую в одне хрещення на відпущення гріхів» (Символ віри).Аналізуючи благодатні дії таїнства Хрещення, можна зробити висновок, що воно необхідне усім людям без виключення. Бо Господь сказав: «Якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже» (Ів. З, 5). Отже, хрещення стало для людини тим засобом, без якого не можна сподіватися на майбутнє вічне блаженне життя з Богом у Його Царстві: «Хто увірує і охреститься, буде спасений, а хто не увірує, буде осуджений» (Мф. 16, 16). Таку ж віру засвідчили і св. отці і вчителі. «Чому ми християни? - Питає св. Василій Великий. - Кожен скаже: за вірою. А яким чином спасаємося? Таким, що відроджуємося саме благодаттю, яка подається в хрещенні. Бо через що ще можна спастися?» [14, 269]Якщо ж хрещення є немов би дверима в Царство Боже, то воно має подаватися не тільки дорослим, але і дітям. Христос сказав: «Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне» (Мф. 19, 14). Вже з самих перших хрещень, які здійснювали св. апостоли, видно, що хрестили не тільки дорослих, але і дітей. Такі висновки можна робити з деяких місць апостольських писань, де вказується, що апостоли охрещували цілі сім`ї і доми. Так ап. Павло охрестив увесь дім Лідії (Діян. 16, 14-15), дім тюремного сторожа у Филипах (Діян. 16, 33), і дім Степанів у Коринфі (1 Кор., 1, 16).Виходячи з таких явних прикладів, св. отці і вчителі Церкви вважали хрещення дітей за апостольське передання. «Христос прийшов спасти через Себе всіх, - свідчить муж апостольський Іриней, - всіх, розумію тих, котрі відроджуються через Нього для Бога: немовлят, і дітей, і отроків, і юнаків, і старців» [26, 43]. А отці Карфагенського Собору (318р.) у 124 правилі прямо засудили всіх, хто сумнівається в необхідності хрещення дітей: «Хто заперечує необхідність хрещення малих дітей і новонароджених від материнської утроби дітей... тому нехай буде анафема» [7, 232].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15
|
