Економічне управління характеризується пріоритетом економічних засобів
над іншими, у тому числі й адміністративними. Для здійснення такого
управління необхідна спеціальна підготовка менеджерів, що знають економіку
і розуміють економічні процеси.
Як показує світова практика, людський фактор у сучасному виробництві грає
дуже важливу роль.
Управління повинне опиратися на людський фактор у комплексному
розумінні його прояву, а також враховувати повний набір динамічних
інтересів особистості. Таке управління можна назвати соціально-
психологічним. Це управління, у центі якого – людина, його інтереси,
потреби і цінності. (7(
Таблиця 2.
|1. Методи одержання інформації: інтерв'ю, анкети, метод вибіркових |
|спостережень |
|2. Методи аналізу: системний аналіз, створення сценарію, метод |
|мережного плану, система показників, метод контрольного списку, |
|вартісний аналіз |
|3. Творчі методи: мозковий штурм, синектика, морфологічний метод |
|4. Методи прогнозування: Дельфи, статистичної екстраполяції, аналогії,|
|поперечний аналіз, економічні моделі, аналіз вхід/вихід, моделювання |
|5. Методи оцінки: аналіз статусу продукту, моделі з підрахунком |
|пунктів, шаблон, аналіз витрати (корисність), розрахунок |
|прибутковості, аналіз рівних інтервалів, аналіз ризиків, калькуляція |
|ризиків і шансів. |
|6. Методи прийняття рішень: математичні моделі, правила прийняття |
|рішень при невизначеності, таблиця рішень, "дерево рішень". |
|7. Методи представлення: функціональні діаграми, частковий опис, що |
|течуть таблиці. |
|8. Методи аргументації: презентації, переговорів. |
3.2. Сучасні проблеми управління.
Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і
напрямів, інтегрує їх в процесі управління.
Сучасний менеджмент характеризують наступні положення:
- відмова від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту,
згідно з якими успіх підприємства визначається передусім раціональною
організацією виробництва продукції, зниженням витрат, розвитком
спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники
виробництва. Замість цього першорядною стає проблема гнучкості і
адаптованості до постійних змін зовнішньої середи. Значення
чинників зовнішнього середовища різко підвищується в зв'язку з
ускладненням всієї системи суспільних відносин ( в тому числі
політичних, соціальних, економічних), що складають середовище
менеджменту організації.
- використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу
розгляду організації в єдності її складових частин, які
нерозривно пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови
успіху підприємства знаходяться у зовнішньому середовищі, причому
кордони з нею є відкритими, тобто підприємство залежить в своїй
діяльності від енергії, інформації і інших ресурсів, що
поступає ззовні. Щоб функціонувати, система повинна
пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі .
- застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким
функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за
своїй природою впливи ззовні. Центральний момент тут -- ситуація,
тобто конкретний набір обставин, які впливають істотний чином
на роботу організації в даний період часу. Звідси випливає
визнання важливості специфічних прийомів виділення найбільш значущих
чинників, впливаючи на які, можна ефективно досягати мети.
- нова управлінська парадигма приділяє величезну увагу таким
чинникам, як лідерство і стиль керівництва, кваліфікацію і
культуру працюючих, мотивація поведінки, взаємовідношення в
колективі і реакція людей на зміни.
Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла
відображення в принципах менеджменту, формулювання яких показує
роль людини, що зросла, його професіоналізму, особистих
якостей, а також всієї системи взаємовідносин людей в
організаціях. Наприклад, в складі найважливіших принципів,
якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому
десятиріччі потокового віку, нерідко називаються наступні:
- доброзичливе відношення менеджерів до всіх працюючих в
організації;
- відповідальність менеджерів всіх рівнів за успішну діяльність
організації;
- комунікації ( горизонтальні і вертикальні) як всередині, так і
за межами організації;
- створення атмосфери відвертості, чесності, довір'я людям;
- сприяння реалізації їх талантів і прагнення до постійного
вдосконалення, як особистої роботи, так і роботи організації.
Практичне втілення нових принципів управління вельми складне і
вимагає радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни
психології працюючих ( в тому числі менеджерів ), підвищення їх
кваліфікації і зростання особистого потенціалу. (26(
3.3. Наукові підходи до менеджменту.
Ефективність менеджменту визначається, передусім,
обґрунтованістю підходів і методів.
Аналіз теорії і практики управління різними об'єктами дозволяє
встановити необхідність застосування до менеджменту 13 наукових
підходів (таблиця 3):
Таблиця 3.
|НАЗВА |КОРОТКИЙ ЗМІСТ |
|Адміністративний |При адміністративному підході регламентуються |
| |функції, права, обов'язки, елементи системи |
| |менеджменту в нормативних актах. |
|Відтворюваль |Відтворювальній підхід орієнтований на |
|ний |постійне поновлення виробництва товару для |
| |задоволення потреб ринку з меншими |
| |витратами. |
|Динамічний |При динамічному підході об'єкт управління |
| |розглядається в діалектичному розвитку, в |
| |причинно - слідчих зв'язках. |
|Інтеграційний |При інтеграційному підході встановлюються |
| |взаємозв'язки між окремими підсистемами і |
| |елементами системи менеджменту, рівнями, |
| |суб'єктами управління. |
|Кількісний |Суть кількісного підходу полягає у |
| |використанні кількісних оцінок при допомозі |
| |математичних, статистичних, інженерних |
| |розрахунках і т.д. |
|Комплексний |При комплексному підході враховуються |
| |технічні, економічні, соціальні і інші |
| |аспекти менеджменту. |
|Маркетинговий |Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію |
| |керуючої підсистеми на споживача |
|Нормативний |При нормативному підході встановлюються |
| |нормативи в управлінні |
|Поведінковий |Поведінковий підхід полягає в тому, щоб |
| |допомогти працівнику усвідомити власні |
| |можливості. |
|Процесний |При процесному підході управління |
| |розглядається як сукупність |
| |взаємопов'язаних функцій. |
|Системний |При системному підході будь-яка система |
| |розглядається як сукупність |
| |взаємопов'язаних елементів. |
|Ситуаційний |Ситуаційній підхід передбачає, що |
| |застосування різних методів управління |
| |визначається конкретною ситуацією. |
|Функціональний |Суть функціонального підходу полягає в |
| |тому, що потреба розглядається як |
| |сукупність функцій, які треба виконувати|
| |для її задоволення. |
Дані підходи потрібно віднести до головних принципів
управління. Уперше термін « принципи управління» ввів інженер -
технолог Ф.Тейлор, який в 1911 році опублікував роботу під
назвою « Принципи наукового менеджменту». (15(
3.4. Нові види менеджменту.
Менеджмент пронизує всю організацію, торкається практично всі
сфери її діяльності. Однак при всьому різноманітті взаємодії
менеджменту і організації можна досить чітко визначити кордони
діяльності, яка складає зміст менеджменту, а також виділити
його окремі види:
Виробничий менеджмент -- це комплексна система забезпечення
конкурентноздатності товару, що випускається на конкурентному ринку.
Вона включає питання побудови виробничих і організаційних структур,
вибору організаційно правової форми управління виробництвом,
збуту і фірмового обслуговування товару відповідно до попередніх
стадій життєвого циклу.
Фінансовій менеджмент - це комплексна система стійкості,
надійності і ефективності управління фінансами. Вона включає
формування і планування фінансових показників з дотриманням наукових
підходів і принципів менеджменту, балансу прибутків і витрат,
показників ефективності використання ресурсів, рентабельності
роботи і товарів.
Інноваційний менеджмент -- це комплексна система управління
інвестиціями, що вкладаються власниками в розвиток всіх видів
інновацій. Вона включає побудову організаційних структур, вибір
напрямів інновацій, оптимізацію інвестицій, різні аспекти
управління персоналом.
Крім приведених видів спеціального менеджменту в наш час
розробляються інші види:
- менеджмент соціальної сфери;
- банківський менеджмент;
- податковий менеджмент;
- організаційний менеджмент;
- міжнародний менеджмент та інші.
Менеджмент як сукупність принципів, методів, функцій і
форм управління фірмами на Заході відомий в нашій країні давно.
Однак ще десять років назад наші фахівці вважали, що його
основними цілями є отримання високого прибутку і постійне
випередження країн соціалізму по продуктивності праці в інтересах
зміцнення позицій імперіалізму. (17(
Демократизація суспільного життя країни дозволила широким
верствам населення, практичним працівникам ознайомитися з
накопиченим багатим світовим досвідом теорії і практики менеджменту,
а орієнтація української економіки на ринкові відносини зробила
просто необхідними вивчення і використання досвіду передових
держав.
У зв'язку з цим відношення до менеджменту в Україні в
останні роки значно змінилося. Опубліковані труди видних
теоретиків і практиків менеджменту. Почалася активна підготовка
керуючих менеджерів.
4. Сучасні технології менеджменту.
Велика частина компаній перебудовує свої системи управління з
традиційної виробничої і ринковий на технологічну орієнтацію. Передова
технологія є сьогодні ключем до успіху на будь-якому ринку, що з
нетерпінням чекає продукцію з новими характеристиками і готовий платити за
це високу ціну. Найважливішим фактором успіху кожної компанії стає
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
|