організація) це управління виробництвом або комерцією; сукупність
принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і
що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і
збільшення прибутку.
Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини:
. теорію керівництва;
. практичні способи ефективного управління, або
мистецтво управління.
Поняття "менеджмент" міцно увійшло в наше повсякденне життя і
стало звичним для ділового українського життя. Однак необхідно
враховувати, що мова йде про нову філософію, де діють інші системи
цінностей і пріоритетів.
У зв'язку з цим потрібно детальне зупинитися на значенні
терміну "менеджмент". Українське слово "управління" і англійське слово
"менеджмент" вважаються синонімами, однак насправді їх істинний зміст
вельми розрізнюється. Вживаючи термін "менеджмент", мі слідуємо
сталій в міжнародній практиці традиції, згідно з якою під ним
мається на увазі цілком певне коло явищ і процесів. Насправді
термін "управління” не є задовільним заступником терміну "менеджмент"
тому, що в останньому випадку мова йде лише про одну з форм
управління, а саме про управління соціально - економічними процесами за
допомогою і в рамках підприємницької структури, акціонерної компанії.
Причому адекватною економічною основою менеджменту є ринковий тип
господарювання, здійснюваний на базі індустріальної організації
виробництва або комерції.
Таким чином, термін "менеджмент" вживається застосовано до
управління господарською діяльністю, тоді як у інших цілей
використовуються інші терміни.
У наших умовах потрібно вживати терміни "організація",
"управління" і "адміністрування". Проте, державні, громадські і інші
організації також повинні використати принципи і методи менеджменту,
якщо хочуть досягнути своїх цілей при мінімумі витрат.
З урахуванням викладеного в роботі термін "управління" надалі буде
вживатися, з певною мірою умовності, в тому ж значенні, що і термін
"менеджмент".
Для того щоб визначити поняття менеджменту, важливо уточнити
деякі вхідні в нього положення, передусім цільовий зміст.
Задачами менеджменту як науки є розробка, експериментальна
перевірка і застосування на практиці наукових підходів, принципів і
методів, що забезпечують стійку, надійну, перспективну і ефективну
роботу колективу (індивідуума) шляхом випуску конкурентноздатного
товару.
У той же час кінцевою метою менеджменту як практики ефективного
управління є забезпечення прибутковості підприємства шляхом
раціональної організації виробничого (торгового) процесу, включаючи
управління виробництвом (комерцією) і розвиток техніко-технологічної
бази.
Виходячи з цього найважливішою задачею менеджменту є організація
виробництва товарів і послуг з урахуванням попиту споживачів на
основі ресурсів, що є. При цьому до задач менеджменту також
відносяться:
V перехід до використання працівників, що володіють високою
кваліфікацією;
V стимулювання співробітників організації шляхом створення для них
відповідних умов праці і системи її сплати;
V визначення необхідних ресурсів і джерел їх забезпечення;
V розробка стратегії розвитку організації і реалізація;
V визначення конкретних цілей розвитку організації;
V постійний пошук і освоєння нових ринків;
V вироблення системи заходів для досягнення намічених цілей;
V здійснення контролю за ефективністю діяльності організації, за
виконанням поставлених задач.
Задачі менеджменту безперервно ускладнюються по мірі зростання
масштабів і розвитку виробництва і комерції. Виконані задачі і
досягнуті намічені цілі оцінюються на ринку.
Розвиток теорії управління, розробка економіко-математичних
методів дозволили багато які якісні рішення задач доповнити або
замінити точними кількісними оцінками або рішеннями, а розвиток коштів
обчислювальної техніки і комунікацій сприяв підвищенню ефективності
управління. Багато які задачі, які раніше не могли вирішуватися в
реальній або допустимій мірі часу за трудомісткості розрахунків,
стали повсякденною реальністю.
У сучасному менеджменті існують різні способи рішення задач:
конкретні методи рішення задач управління, моделювання управлінських
процесів, інформаційне і технічне забезпечення прийняття рішень і
ін.
В Україні теоретична і прикладна статистика, економіко-математичні
моделі рішення задач, інженерних розрахунків і т.п. розроблені досить
добре. Менш розвинена автоматизація процесів обробки інформації,
управління виробництвом, прийняття рішень.
Однак ефективність управління залежить не тільки від способів
рішення задач, але у величезній мірі і від господарського механізму і
системи державного регулювання. Тому багато які моделі управління
(стратегічного і оперативного), що успішно використовуються за
рубежем, не завжди можуть бути ефективно застосовані в Україні, що
пояснюється різною мірою зрілості ринкових відносин.
Якщо розглядати способи менеджменту з позицій макроекономіки
управління організаціями, то можна помітити, що передові методи
управління найбільш активне впроваджуються в рамках діючого і
господарського механізму, що змінюється.
Сучасний менеджмент, враховуючи досягнення всіх шкіл і
напрямів, інтегрує їх в процесі управління.
Сучасний менеджмент характеризують наступні положення: відмова
від пріоритету класичних принципів шкіл менеджменту, згідно з якими успіх
підприємства визначається передусім раціональною організацією виробництва
продукції, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом
управління на внутрішні чинники виробництва. Замість цього першорядною
стає проблема гнучкості і адаптованості до постійних змін зовнішнього
середовища. Значення чинників зовнішнього середовища різко підвищується
в зв'язку з ускладненням всієї системи суспільних відносин (в тому числі
політичних, соціальних, економічних), що складають середовище менеджменту
організації.
Використання в управлінні теорії систем, що полегшує задачу
розгляду організації в єдності її складових частин, які нерозривно
пов'язані із зовнішнім світом. Головні передумови успіху підприємства
знаходяться у зовнішній середовищі, причому кордони з нею є відкритими,
тобто підприємство залежить в своїй діяльності від енергії,
інформації і інших ресурсів, що поступає ззовні. Щоб функціонувати,
система повинна пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі.
Застосування до управління ситуаційного підходу, згідно з яким
функціонування підприємства обумовлюється реакціями на різні за
своїй природою впливи ззовні. Центральний момент тут - ситуація, тобто
конкретний набір обставин, які впливають істотний чином на роботу
організації в даний період часу. Звідси витікає визнання важливості
специфічних прийомів виділення найбільш значущих чинників, впливаючи на
які, можна ефективно досягати мети.
Нова управлінська парадигма приділяє величезну увагу таким
чинникам, як лідерство і стиль керівництва, кваліфікацію і культуру
працюючих, мотивація поведінки, взаємовідношення в колективі і реакція
людей на зміни.
Орієнтація на нові умови і чинники розвитку знайшла відображення в
принципах менеджменту, формулювання яких показує роль людини, що зросла,
його професіоналізму, особистих якостей, а також всієї системи
взаємовідносин людей в організаціях. Наприклад, в складі найважливіших
принципів, якими рекомендується користуватися менеджерам в останньому
десятиріччі потокового віку, нерідко називаються наступні:
> доброзичливе відношення менеджерів до всіх працюючих в організації;
> відповідальність менеджерів всіх рівнів за успішну діяльність
організації;
> комунікації (горизонтальні і вертикальні) як всередині, так і за
межами організації;
> створення атмосфери відвертості, чесності, довір'я людям;
> сприяння реалізації їх талантів і прагнення до постійного
вдосконалення, як особистої роботи, так і роботи організації.
Практичне втілення нових принципів управління вельми складне і
вимагає радикального перегляду всієї філософії бізнесу, зміни
психології працюючих (в тому числі менеджерів), підвищення їх
кваліфікації і зростання особистого потенціалу.
Теорію управління прийнято розглядати як комплексну науку або
науковий напрям, що спирається на багато які теоретичні і практичні
знання. Це пояснюється багатогранністю проблеми управління і
багатооаспектністю управлінської діяльності, заснованою на свідомому
використанні економічних, природно - технічних організаційних, соціально
- психологічних законів і закономірностей, властивих об'єкту
управління. Теорія управління очевидно повинна бути орієнтована на
рішення практичних задач.
Елементами управління як загального вигляду людської діяльності
є мета управління і спосіб досягнення мети, об'єкт і суб'єкт управління,
взаємодіюча в певному навколишньому середовищі.
Предметом розгляду теорії управління є управлінські
(організаційно - управлінські, організаційно - економічні) відносини, що
реалізовуються як інформаційні зв'язки при організації виробництва і
управлінні ними.
Процес управління включає збір, переробку і передачу інформації
(предмет управлінської праці), що використовується для вироблення рішень
(продукт управлінської праці).
Ціна роботи в управлінській діяльності - методи і засоби
обробки і аналізу інформації і прийняття на цій основі конкретних
рішень.
Зміст управлінської роботи розкривається в процесі управління, що
складається з циклічного повторення функцій управління або
конкретних видів управлінських робіт, що виконуються у всіх видах
виробничої діяльності:
* науково - технічної;
* технологічної;
* облікової;
* фінансової;
* та інше.
Технологія управління - це прийоми, способи і порядок
(послідовність, регламент) виконання процесу управління загалом і
складаючих його функцій. У процесі будь-якої технології предмет
роботи перетворюється в продукт роботи.
Підприємство кероване, якщо вироблення і прийняття всіх управлінських
рішень здійсняться раніше, ніж закінчаться виникаючі в даний момент
процеси, що реалізовують раніше прийняті управлінські рішення.
Технологія управління повинна враховувати час управлінських
циклів і їх раціональну взаємодію з виробничими циклами і життєвими
циклами товарів.
Технологія управління повинна відповідати технології виробництва і
реалізаціям товарів (послуг), забезпечуючи безперервність і
керованість їх процесів.
Послідовність виконання взаємопов'язаних функцій управління - це
суть, технологія управлінської роботи.
2. Структура управління організацією
2.1. Визначення поняття і принципи побудови організації
Під структурою управління організацією розуміється упорядкована
сукупність взаємопов'язаних елементів, які знаходяться між собою в сталих
відношеннях, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного
цілого. Елементами структури є окремі робітники, служби та інші ланки
апарату управління, а відношення між ними підтримуються завдяки зв'язкам,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|