изначення складу злочину шляхом встановлення в законі його об'єктивних і суб'єктивних ознак є однією з найважливіших гарантій обґрунтованого притягнення особи до кримінальної відповідальності.Юридичний аналіз складу хуліганства, як і будь-якого іншого злочину, здійснюється, виходячи із законодавчої характеристики його делікту. Диспозиція частини 1 статті 296 Кримінального кодексу України визначає цей злочин наступним чином: «Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом».1.1 Об'єкт хуліганстваПравильне вирішення питання про об'єкт злочину має важливе теоретичне і практичне значення. Саме об'єкт дає змогу визначити соціальну сутність злочину, з'ясувати його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільно небезпечних посягань. Об'єкт має істотне значення також для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст його об'єктивних і суб'єктивних ознак, є вихідним при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини КК. Усе це дозволяє зробити висновок про те, що проблема об'єкта злочину є однією з основних у науці кримінального права. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін та ін.; За ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. С.96.Перед тим, як розкривати поняття об'єкта хуліганства, необхідно розкрити зміст взагалі об'єкта посягання.Об'єктом злочину прийнято вважати те, на що посягає злочин. В науковому розумінні об'єктом злочину є суспільні відносини, на які посягає злочин, яким він спричинює шкоду, наносить збитки і які захищаються нормами кримінального закону. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск: «Пороги». 1992. С.31. Однак, як зазначає Є.Л.Стрельцов, визнання суспільних відносин об'єктом злочинного посягання ще не дає підстав вважати дану проблему до кінця вирішеною. Проблема об'єкта злочину не є новою в теорії кримінального права, і особливо останнім часом, у підручниках та інших роботах з кримінального права дедалі частіше висловлюються сумніви в тому, що об'єктом злочину дійсно у всіх випадках є суспільні відносини. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. редактор Е.Л.Стрельцов. - Х.: ООО «Одиссей», 2006. С.69. Так, А.В.Наумов стверджує, що в ряді випадків теорія об'єкта злочину як суспільних відносин не спрацьовує. Об'єктом злочину, на його думку, слід визнати ті блага, інтереси, на які посягає злочинне діяння і які охороняються кримінальним законом. Словарь по уголовному праву / Отв. ред. проф. А.В.Наумов, - М.: Изд-во «БЕК», 1997. С.702.Проте, спроба відходу від визнання об'єктом злочину суспільних відносин поки що не втілилась у розгорнуту нову теорію об'єкта злочину. Тому, саме на положеннях про те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, побудовані позиції практично всіх вчених України. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Відп. ре-дактор Кондратьев Я.Ю., наук. ред. Клименко В.А., Мельник М.І. - К.: Правові джерела, 2002. С.96.В науці кримінального права розроблена класифікація об'єктів злочинів на загальний, родовий і безпосередній. Така класифікація має не тільки пізнавальне, але й кодифікаційне і правозастосовне значення.Загальним об'єктом злочину виступають всі суспільні відносини, які охороняються нормами кримінального закону. Цей об'єкт є сталим, але до тих пір, поки не зміниться сам кримінальний закон (криміналізація, декриміналізація). Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. Днепропетровск: «Пороги». 1992. С.31.Родовий об'єкт - це група схожих (однорідних) суспільних відносин та соціальних благ, на які посягає відповідна група злочинів. Розміщення злочинів у розділах в Особливій частині КК провадиться, як правило, саме за родовим об'єктом. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Атіка, 2003. С.12. Родовий об'єкт більш детально конкретизує об'єкт посягання, він є частиною загального об'єкту.В правовій літературі питання про родовий об'єкт хуліганства є спірним. Ряд авторів визнають родовим об'єктом хуліганства суспільний порядок. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юрид. лит. 1973. С.18.На думку ж авторів одного з підручників Особливої частини кримінального права, родовим об'єктом злочинів, об'єднаних тоді ще в десятій главі Кримінального кодексу України 1960 року, є сукупність близьких між собою суспільних відносин, що складають зміст громадського порядку, громадської безпеки і здоров'я населення. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юрид. лит. 1988. С.494.Професор В.О.Навроцький з даного приводу зазначає, що в теорії кримінального права намітилися принаймні три підходи до вирішення цього питання.Перший зводився до того, що визнавалася наявність єдиного родового об'єкта, який охоронявся нормами глави Х Особливої частини КК - суспільних відносин, що складалися з приводу громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я.Другий - що в главі «Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я» об'єднані посягання на три самостійних родових об'єкти:- громадський порядок;- громадську безпеку;- народне здоров'я.Третій полягав у визнанні наявності ще більшої кількості родових об'єктів, які охоронялися нормами тоді чинної глави Х Особливої частини КК. Крім трьох вказаних вище серед них виділяли:- інтереси сім'ї та молоді;- відносини, що складалися з приводу обов'язку громадян займатися суспільно корисною працею;- безпеку виробництва;- безпеку транспорту;- відносини з приводу обороту предметів, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих. Навроцький В.О. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я: Лекції для студ. юрид.фак. - Львів, 1997. С.6.Суспільна небезпечність діянь, зазначених в розділі ХІІ Особливої КК України «Злочини проти громадського порядку та моральності», полягає в тому, що вони завдають або ставлять під загрозу заподіяння істотної шкоди громадському порядку і моральним основам життя суспільства.Громадський порядок - це сукупність суспільних відносин, що забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, відпочинку, побуту і нормальної діяльності підприємств, організацій, установ у цій сфері. Суспільна мораль - це система етичних норм, правил поведінки, які склалися в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов'язок, совість, справедливість, що визначають умови нормального громадського життя людей. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін та ін.; За ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. С.359.Оцінюючи думки, висловлені з приводу родового об'єкта в кримінально-правовій літературі, слід відзначити наступне. Існують фактори, які об'єднують суспільні відносини, вказані у назві розділу ХІІ Особливої частини КК України, водночас є ознаки, які дозволяють їх досить чітко розмежувати. Вбачається, що жодний зі злочинів, передбачених даним розділом Особливої частини КК України, не посягає одночасно і на громадський порядок, і на суспільну мораль. Тому, мені видається необґрунтованим констатувати наявність єдиного родового об'єкта для всіх таких посягань. Тому, на мою думку, найбільш зручною видається позиція, за якою визнається, що в розділі ХІІ Особливої частини КК України передбачена кримінально-правова охорона двох самостійних родових об'єктів, які вказані в назві цього розділу.На мою думку, найбільш обґрунтованою є позиція авторів, що визнають родовим об'єктом хуліганства громадський порядок. Ця позиція базується, по-перше, на тому, що громадський порядок і суспільна моральність - поняття не тотожні і навіть не однорідні, хоча близькі і взаємообумовлені. По-друге, в дійсності ні один із злочинів, передбачених розділом ХІІ, не посягає одночасно і на громадський порядок, і на суспільну моральність.Виходячи з особливостей безпосередніх об'єктів, ці злочини можуть бути поділені на два види: 1) злочини проти громадського порядку (групове порушення громадського порядку - ст.293 КК; масові заворушення - ст.294 КК; заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку, - ст.295 КК; хуліганство - ст. 296 КК); 2) злочини проти суспільної моральності (наруга над могилою - ст.297 КК; знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці - ст.298 КК; знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду - ст.2981 КК; жорстоке поводження з тваринами - ст.299 КК; ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, - ст.300 КК; ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів - ст.301 КК; створення або утримання місць розпусти і звідництво - ст.302 КК; сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією - ст.303 КК; втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність - ст.304 КК). Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, В.І.Тютюгін та ін.; За ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. С.с.359-360.Таким чином, на мою думку, родовим об'єктом хуліганства слід вважати лише громадський порядок.Для правильного застосування ст. 296 КК України треба чітко зрозуміти, що ж охоплюється поняттям «громадський порядок». Законодавець не дав з цього приводу чіткого визначення. Воно розроблене в наукових працях вчених-юристів, і існує багато різних визначень громадського порядку.Всю сукупність визначень І.М.Даньшин розподіляє на три групи:а) поняття громадського порядку в широкому розумінні;б) поняття громадського порядку у вузькому розумінні;в) тлумачення громадського порядку за допомогою інших або описання його з допомогою однієї, і до того ж не головної ознаки. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юрид. лит. 1973. С.16.Що стосується поняття громадського порядку в широкому розумінні, то тут також немає одностайності серед вчених. Так, наприклад, О.М.Горбунова розуміє під громадським порядком в широкому розумінні весь лад, всю систему громадських відносин, існуючих в суспільстві, що організовується і підтримується в державі. Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в советской науке административного права. Инструк.: МГУ. 1967. С.с.17-18. В.І.Ткаченко вважає, що громадський порядок - це сукупність відносин, що регулюються правом, нормами і правилами співжиття. Советское уголовное право. Особенная часть. М.: Юрид. лит. 1988. С.496. М.Л.Наклович висловлює думку, що під громадським порядком в широкому розумінні потрібно розуміти врегульовану юридичними нормами і правилами співжиття сукупність громадських відносин, що склалися в державі і ставлять своєю метою подальший розвиток і укріплення цих відносин. Наклович М.Л. Кримінально-правова боротьба з хуліганством. Л.: Вища школа. 1974. С.23. Висловлюються й інші визначення. Але їх аналіз зводиться, в загальному, до того, що прихильники погляду на громадський порядок у широкому розумінні вважають, що він складається при здійсненні не тільки правових норм, але й інших правил поведінки - правил співжиття, норм моралі і т.п.Визначення громадського порядку у широкому розумінні є неконкретним. І.М.Даньшин вважає, що у широкому розумінні поняття громадського порядку носить надто загальний характер, з нього не видно, які ж сторони суспільного життя, який порядок відносин між людьми потрібно захищати. Більш вузьке розуміння громадського порядку має певні теоретичні переваги, бо дозволяє виокремити окремі елементи, сторони громадського порядку, які в своїй сукупності дають можливість визначити коло суспільних відносин, які його складають. Даньшин И.Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. М.: Юрид. лит. 1973. С.19.Визначення громадського порядку у вузькому розумінні вчені також трактують по-різному. Так, наприклад, О.М.Горбунова розуміє під ним відносини, що створюють в державі стан спокою і безпеки, складають систему вольових суспільних відносин, сукупність яких можна назвати громадським порядком у вузькому змісті слова. Горбунова О.Н. К вопросу об определении понятия общественный порядок в советской науке административного права. Инструк.: МГУ. 1967. С.18. М.Єфремов говорить про громадський порядок як про систему взаємовідносин, які встановились в суспільстві між громадянами, що регламентується не лише нормами права, але й нормами моралі, і які забезпечують здійснення державними і громадськими організаціями та всіма громадянами своїх прав, захист їх законних інтересів і виконання ними своїх обов'язків. Але, частіше за все, криміналісти під громадським порядком у вузькому значенні розуміють врегульовану юридичними нормами і правилами співжиття сукупність лише тих суспільних відносин, які мають забезпечувати нормальне функціонування державних і громадських установ, підприємств і організацій, цілісність майна громадян, безпеку, честь і гідність людей, а також нормальні умови для їх роботи, побуту і відпочинку. І це визначення, на мій погляд, найбільш правильне.Загалом, для з'ясування поняття «громадський порядок» слід з'ясувати значення термінів «громадський» та «порядок», які його утворюють.Під порядком розуміють:1) стан урегульованості суспільних відносин нормами права, моралі, звичаями, правилами співжиття, нормами громадських організацій. Таким чином, упорядкованість суспільних відносин означає їх закріплення правовими та іншими нормами;2) результат дотримання членами суспільства встановлених правил і норм поведінки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
|