реферат
реферат

Меню

реферат
реферат реферат реферат
реферат

Правове регулювання створюваних в інноваційних проектах результатів досліджень і розробок

реферат
азова інтелектуальна власність стає вільно доступною іншим учасникам протягом реалізації проекту для здійснення його цілей. Однак учасники хочуть бути впевненими в тому, що взамін вони одержать справедливу віддачу за результат попередньої інтелектуальної діяльності, реалізований в будь-якому комерційному продукті або процесі. Своєю чергою, всі учасники хочуть бути певними в тому, що вони одержать справедливу віддачу від подальшої промислової експлуатації інтелектуальної власності пропорційно внескові кожного учасника. Зі свого боку, учасники науково-дослідної бази хочуть мати загальне право на використання результатів проекту для наступних некомерційних, не дохідних наукових цілей. Вони також хочуть мати право на публікацію результатів наукових досліджень, що підпадають під вимогу про комерційну таємницю.

Зокрема, в Російській Федерації було проаналізовано 86 інноваційно-орієнтованих проектів. Перші результати аналізу виявили істотні недоробки при узгодженні дій учасників, врахуванні їхніх внесків, плануванні спільної роботи, забезпеченні відповідальності за взяті зобов'язання. Насамперед відзначимо, що тільки 54 з 86 проектів на початку спільної роботи мають угоди про регулювання питань інтелектуальної власності та про розподіл майбутніх доходів від реалізації інноваційної продукції. Якщо проаналізувати ці 54 договори, то можна зробити такі висновки:

Базова інтелектуальна власність не уточнена в жодному договорі. Тобто учасники всіх проектів не дають переліку конкретних результатів їхньої попередньої інтелектуальної діяльності, на базі яких засновано проект. У шести договорах учасники проектів прямо вказують, що вони взагалі ніякої інтелектуальної власності не вкладають. Зрештою, про взаємний обмін інтелектуальною власністю на старті проекту домовилися учасники лише 15 проектів. Про передачу результатів інтелектуальної діяльності на умовах конфіденційності сказано в трьох договорах, причому без уточнення, про які конкретні результати йдеться. В одному договорі сказано про необхідність укласти ліцензійний договір про передачу інтелектуальної власності малому підприємству. Самого договору не представлено.

Про права учасників проектів на проектну інтелектуальну власність сказано тільки в 35 з 54 договорів. Спільне використання результатів роботи планується в 16 проектах. У шести проектах права на розроблювальну продукцію вирішено закріпити за НДІ. Крім того, в одному договорі уточнено, що п'ять зразків розроблювального нового обладнання буде передано в НДІ. У трьох проектах права на розроблювальну продукцію вирішено закріпити за малим підприємством. Ще в трьох проектах учасники вирішили передати малому підприємству права тільки на створюване відповідно до проекту нове обладнання. У шести проектах учасники домовилися укласти угоду про розподіл прав надалі, причому в двох проектах цей термін намічений після закінчення проекту.

Про розподіл доходу від реалізації нової продукції, що розробляється за новим проектом, зазначено в 20 з 54 договорів. У 12 проектах учасники домовилися про рівні права на розподіл доходів. У чотирьох договорах вирішено прибуток розділити пропорційно внескові учасників без уточнення самих внесків. У двох договорах вирішили укласти спеціальну угоду про розподіл доходу від реалізації нової продукції, що розроблятиметься за проектом у майбутньому. В одному договорі зазначено, що НДІ одержить 20% прибутку малого підприємства, в іншому договорі вирішено цей прибуток розділити навпіл. Тільки в двох договорах згадується необхідність виплатити авторам винагороду, що передбачено законодавством, без зазначення розмірів виплат.

У результаті проведеного аналізу договірних відносин учасників інноваційно-орієнтованих проектів, що були укладені на початку спільної діяльності, можна з певністю сказати, що договори складено формально, в них не продумано реальних наслідків для учасників. У наявному вигляді договірні відносини істотно підвищують ризики розвитку конфліктів між учасниками та недосягнення цілей проекту. Без навчання учасників проекту, видачі їм конкретних рекомендацій, спеціального роз'яснення керівники проектів ці питання самостійно вирішити не зможуть.

Отже, учасники інноваційного проекту повинні детально прописувати в договорі свої права на майбутні плановані результати досліджень і розробок. Фактично може бути один із трьох варіантів:

отримані результати можуть бути спільною власністю інвестора та розроблювана;

отримані результати можуть бути власністю інвестора;

отримані результати можуть бути власністю розроблювача. Варіант спільної власності можна розглядати як проміжний.

Права потрібні тільки для комерційного використання науково-технічних результатів. Якщо обидві сторони не мають ясності з цього приводу, то тимчасово вони можуть домовитися про спільне володіння, щоб той, хто перший визначиться з використанням, міг викупити частку іншої сторони. Як не можна ефективно керувати автомобілем, якщо кермо тримають одночасно два водії, так і розпоряджатися правами на інтелектуальну власність доцільно одному власникові.

Другий або третій варіанти обирають залежно від багатьох чинників. їх кількість і зміст уточнюють у кожному конкретному випадку учасники інноваційного проекту, щоб при розподілі прав врахувати економічний, науковий і технологічний внески кожної сторони в створення інтелектуальної власності. До числа чинників відносять такі:

умови фінансування інноваційного проекту: внески сторін, зокрема й ціна внесеної інтелектуальної власності, стадія проекту, до якої зобов'язується фінансувати інвестор тощо;

структура та перспектива взаємин інвестора й розробника проекту;

значущість внесеної для виконання проекту інформації інвестора;

реальність інтересів інвестора щодо масштабів комерційного використання результатів, отриманих у проекті;

стадія розроблення технології на початок інноваційного проекту;

стан знань у галузі, до якої належить проект, особливості галузі промисловості;

наміри, зобов'язання та можливості сторін захищати інтелектуальну власність, зокрема й здійснювати закордонне патентування;

права однієї сторони, якщо інша не виконає своїх зобов'язань з охорони інтелектуальної власності;

права на конфіденційність одержуваної інформації: розмір "віконця" для можливості ознайомлення третіх осіб, наприклад, для патентування, умови та порядок передання, публікацій, демонстрації на виставках тощо;

порядок виплати винагороди авторам стороною, що одержує дохід від використання інтелектуальної власності.

При виконанні інноваційного проекту між сторонами-учасницями проекту можуть укладати договори різних видів. У цих Договорах однією з істотних умов повинна бути норма розподілу Прав на результати інтелектуальної діяльності.

У контрактах на виконання НДДКР творчий внесок у кінцевий результат вносить тільки одна сторона, що виконує роботу за кошти іншої сторони. Для таких договорів характерне превалювання майнових прав замовника на результати робіт.

В угодах про спільну науково-технічну діяльність передбачається зобов'язання їхніх учасників з'єднати свої внески, зокрема й гроші, інше майно, професійні знання, навички й уміння, а також ділову репутацію та ділові зв'язки і спільно діяти, використовуючи їх для одержання науково-технічних результатів. Для таких угод характерні виникнення й реалізація загальних часткових прав учасників.

Самостійну роль відіграють договори про платне надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язаний за завданням замовника зробити консультаційні, інформаційні, освітні й інші послуги, а замовник зобов'язаний ці послуги оплатити. У таких договорах під наданням послуги розуміється здійснення виконавцем визначених дій або здійснення їм визначеної діяльності, не пов'язаних з виконанням науково-технічних робіт і які не породжують яких-небудь нових прав, зокрема й право на інтелектуальну власність.

Під час поділу прав на майбутні ще не отримано результатів, значна увага приділяється процедурним питанням. Інвесторові пропонується право перегляду рукописів розроблювачів перед їхньою публікацією або усною презентацією. Це робиться для перевірки на наявність конфіденційної інформації.

Якщо власником отриманих результатів є замовник, то в умовах угоди на дослідження вказуються термін повідомлення інвестора про патентоздатні результати та термін прийняття інвестором рішення про патентування, а також зобов'язання вчасно інформувати інвестора про діловодство за заявками, погоджувати позиції, що мають для нього комерційну значущість. Право перевіряти й робити критичні зауваження за змістом і процедурою подачі заявки на об'єкт права інтелектуальної власності інвестор має, якщо він несе витрати на патентування. Ці засоби розглядаються як кредит стосовно майбутніх виплат за передачу прав.

У разі, якщо в інвестора й розроблювача спільна власність, вони повинні заздалегідь вирішити, яка зі сторін подає заявку та веде діловодство при контролі іншої сторони за документацією. Витрати звичайно розподіляються між партнерами.

Процедури з передачі конфіденційної інформації передбачають зазначення терміну, протягом якого сторони не розкриватимуть третій стороні без попередньої письмової консультації з іншою стороною договору будь-яких отриманих за ним результатів. Про це може бути укладена додаткова угода.

Під час обміну інформацією в перебігу виконання спільних робіт, під час ознайомлення інвестора з проміжними результатами та ПІД час одержання розроблювачами уточнювальних даних, особливого значення набувають умови такого обміну. Якщо при цьому не обумовлена конфіденційність, то обмін інформацією може розглядатися як її публічне розкриття.

Сторони домовляються, що сторона-одержувач не матиме зобов'язань стосовно будь-якої конфіденційної інформації, якщо ця інформація відповідає таким вимогам:

на цей час або пізніше стає загальнодоступною в результаті використання, публікації або подібних дій не з вини сторони-одержувача;

отримана без зобов'язань конфіденційності від третьої сторони, що, своєю чергою, має легальне право на розкриття інформації стороні, що приймає;

вже є надбанням сторони, яка приймає, що випливає з її звітів, письмових документів, котрі передують одержанню інформації від сторони, що розкриває;

отримана стороною-одержувачем незалежно, без посилання на конфіденційну інформацію сторони, що розкриває;

має бути розкрита за законом.

Крім того, сторони домовляються, що не розкриватимуть один одному будь-яку інформацію, яка є конфіденційною або є власністю сторони, що розкриває, або будь-якої третьої сторони, крім випадків, коли це необхідно стороні, що розкриває, для виконання зобов'язань за угодою,

В угодах про співпрацю рекомендується велику увагу приділяти питанням щодо розподілу прав на проміжні результати роботи. Кожна сторона має Право на необмежене використання таких результатів на території своєї країни. Для передачі таких результатів у треті країни потрібна згода учасників співпраці. Доходи при цьому розподіляються між сторонами пропорційно до зафіксованої в угоді частки участі.

Рекомендується в тексті угоди про співпрацю обговорити дії партнерів, якщо передача проміжних результатів зачіпає інтереси іншої сторони. Для цієї мети передбачається процедура попереднього інформування про намір передати будь-які результати, що завжди є частиною кінцевого результату угоди. Під час передачі результату іншій стороні уточнюється мета його використання: або тільки для досягнення цілей співробітництва, або для необмеженого застосування в комерційній діяльності на території партнера.

Проблема запобігання конфліктам між замовником і виконавцем при створенні науково-технічної продукції з приводу прав на неї актуальна в усьому світі. Цінність інформації зростає в зв'язку зі скороченням термінів морального старіння технологій і збільшенням наукомісткості використовуваного устаткування. Тому в усіх країнах визнана доцільність регулювання питань інтелектуальної власності на ранній стадії, коли ще тільки складається угода про роботу з одержання результатів, які повинні мати правову охорону.

Коли сторони мають достатню впевненість щодо ймовірності появи інтелектуальної власності в процесі виконання досліджень і її комерційного значення, доцільно передбачати в додатку до договору ліцензійну угоду. Всі умови передачі прав на дослідження обумовлюють заздалегідь.

Виняткова ліцензія особливо важлива в таких галузях промисловості, як фармацевтична, біотехнологічна, хімічна. Там, як правило, технологія комплексна і цілком контролює одержання кінцевого продукту. В електроніці, машинобудуванні розроблення частіше має обмежений обсяг і є частиною усього виробничого процесу. У цих галузях нерідко обмежуються невинятковими ліцензіями.

Звичайно в умовах, що стосуються роялті, обговорюється інтервал, на який відкладається визначення розміру винагороди за ліцензійною згодою. База роялті, як відомо, може бути побудована на доході з продажів, вартості одиниці виробів, додаткової вартості та прибутку. Тому в угоді обговорюється можливість уточнення найприйнятнішого варіанта для сторін.

Найважливішою умовою є сфера застосування. Труднощі визначення взаємовигідних формулювань пов'язані з можливістю багатоцільового використання результатів досліджень. Наприклад, придбали права для одних цілей, а виявилося, що вигідніше їх використовувати для інших, про що в ліцензійному договорі не зазначалося, тому відрахування ліцензіарові договором не передбачено. Крім того, пізніші досягнення в інших галузях техніки відкривають зовсім нові можливості комерціалізації переданих раніше прав. Наприклад, виявилося, що можливість використовувати хімічну сполуку в медичних цілях може принести значний прибуток, але при передачі прав на хімічну сполуку таке його застосування в ліцензійних переговорах не розглядалося.

Водночас частіше виникає не нова сфера застосування, а виявляються невигідними обговорені умови ліцензійної угоди. Інвестор виправдано вважає занадто ризикованим брати на себе зобов'язання за ліцензійним договором на використання результатів ще не проведених досліджень. Тому в договорі на дослідження права інвестора вказують частіше не у формі ліцензії, а в формі опціону. Це знижує ризики інвестора.

Однак навіть варіант опціону може виявитися занадто ризикованим для інвестора, і тоді оформляється право першого вибору. Мається на увазі здатність розроблювачів досягти домовленості з третьою стороною, причому на вигідніших, ніж було запропоновано інвесторові, умовах. Тоді перед виданням ліцензії третій стороні інвестор одержує право на таку ліцензію замість неї. Володіння цим правом дає інвесторові додаткову впевненість у виправданості фінансування досліджень. Однак розроблювачі бачать при цьому труднощі в зацікавленні інших партнерів.

Страницы: 1, 2


реферат реферат реферат
реферат

НОВОСТИ

реферат
реферат реферат реферат
реферат
Вход
реферат
реферат
© 2000-2013
Рефераты, доклады, курсовые работы, рефераты релиния, рефераты анатомия, рефераты маркетинг, рефераты бесплатно, реферат, рефераты скачать, научные работы, рефераты литература, рефераты кулинария, рефераты медицина, рефераты биология, рефераты социология, большая бибилиотека рефератов, реферат бесплатно, рефераты право, рефераты авиация, рефераты психология, рефераты математика, курсовые работы, реферат, доклады, рефераты, рефераты скачать, рефераты на тему, сочинения, курсовые, рефераты логистика, дипломы, рефераты менеджемент и многое другое.
Все права защищены.