Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.

Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців. Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, передане учасникам товариства тільки для користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Учасника повного товариства, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому установчими документами [11, с. 355].

Повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника товариства таким, що вибув із його складу, у разі:

· смерті учасника або оголошення його померлим - за відсутності спадкоємців;

· ліквідації юридичної особи - учасника товариства, в тому числі у зв'язку з визнанням її банкрутом;

· визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;

· призначення за рішенням суду примусової реорганізації юридичної особи - учасника товариства, зокрема у зв'язку з її неплатоспроможністю;

· звернення стягнення на частину майна повного товариства, що відповідає частці учасника у складеному капіталі товариства [13, с. 156-159].

Передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників. З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.

При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників. Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами.

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника (спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації (смерті) учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства, вказаний в засновницькому договорі [13, с. 165-167].

3.5 Командитне товариство

Командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків , пов'язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. Правовий статус повних учасників командитного товариства повністю відповідає статусу учасників повного товариства, із правами на керування та ведення. Також слід зазначити, що особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути учасником повного товариства, а також вкладником цього товариства [7, с. 501].

Управління діяльністю командитним товариством здійснюється повними учасниками. Повні учасники командитного товариства діють від імені товариства, за винятком випадків коли установчим договором не визначено, що всі учасники ведуть справи спільно. Ведення справ спільно, означає представництво товариства в цивільному обороті, тобто здійснення юридично значимих дій У випадку загального ведення справ учасниками товариства для здійснення кожної дії в інтересах товариства необхідна згода всіх учасників товариства.

Якщо ведення справ доручається окремому учаснику товариства, йому видається доручення. Це доручення повинно бути видане учасниками, які доручають ведення справ товариства [7, с. 534-535].

Доручення може бути видане не тільки повному учаснику, але і вкладнику, але це не означає, що вкладник здобуває право на ведення справ товариства.

Щодо вкладників, то вони не мають право брати участь в управлінні діяльністю товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Вкладники можуть діяти від імені товариства тільки за довіреністю.

Вкладник, незважаючи на наявність у нього доручення, повинен діяти за вказівками повних учасників, уповноважених вести справи товариства, не приймаючи ніяких самостійних рішень. У противному разі він втрачає статус вкладника, тому що не має права брати участь у підприємницькій діяльності товариства. Також вкладники позбавлені права втручання в процес прийняття комерційних та організаційних рішень у відносинах з третіми особами. Слід зазначити, що у випадку заподіяння збитків товариству з вини повних учасників, вкладники здобувають право вимагати від повних учасників відшкодування завданих їм збитків.

Вкладники командитного товариства зобов'язані зробити вклад до складеного капіталу. Внесення вкладів посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві [7, с. 602-605].

Якщо бажання викупити частку виявили декілька вкладників, то ця частка розподіляється між ними відповідно до їх часток у складеному капіталі товариства.

Вкладники командитного товариства мають право:

- одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складеному капіталі товариства, в порядку встановленому засновницьким договором;

- діяти від імені товариства у разі видачі йому довіреності;

- переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку або її частину в складеному капіталі товариства;

- вимагати першочергового повернення вкладу у разі ліквідації товариства;

- ознайомлюватись з річним звітом та балансами товариства;

- після закінчення фінансового року вийти з товариства та одержати свій вклад;

- передати свою частку у складеному капіталі іншому вкладнику або третій особі, повідомивши про це товариство [7, с. 735-737].

Передання вкладником усієї своєї частки іншій особі припиняє його участь у командитному товаристві.

Якщо вкладник командитного товариства вчиняє право чин від імені та в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разі схвалення його дій командитним товариством він звільняється від відповідальності перед кредиторами за вчинений правочин. Якщо схвалення командитного товариства не буде, то вкладник відповідає перед третіми особами за вчинений право чин усім своїм майном, на яке було звернено стягнення.

Вкладник, який не вніс передбаченого засновницьким договором вкладу, несе відповідальність перед товариством у порядку встановленому засновницьким договором [7, с. 741].

Висновки

Наведена класифікація господарських товариств є вичерпною. В даному випадку було б корисно перейняти досвід високорозвинених країн, законодавство і практика яких уже досить давно і вельми успішно вирішує більшість питань, пов'язаних з організацією і функціонуванням підприємств.

Хочеться звернути увагу вітчизняних підприємців на виключну важливість юридично грамотного оформлення установчих документів при створенні нових господарських товариств, адже від того, наскільки точно в них буде виражена воля сторін залежить стабільність і подальший розвиток підприємств. Вдосконалення правового регулювання діяльності господарських товариств пов'язане і з врегулюванням діяльності всіх суб'єктів підприємницької діяльності. На цю проблему також слід звернути увагу законодавцям, особливо в частині реєстрації товариств. Можна навести багато прикладів, коли недосконалістю нашого законодавства користуються недобросовісні бізнесмени. Проте вказані проблеми існують не лише в Україні.

Отже, зважуючи на важливість чіткого юридичного врегулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, вважаю за необхідне, з врахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду, створити такі закони, які з одного боку сприяли б вільному розвиткові економічних відносин, а з іншого - були б перешкодою для недобросовісних бізнесменів та інших любителів легкої наживи.

Господарські товариства мають право повноцінно вести свою діяльність та розвиватися, і перебувати під захистом закону, - так само, як людина має право жити.

Одним із найважливіших видів цивільних правовідносин є відносини, які виникають під час діяльності господарських товариств, ці відносини спрямовані на задоволення потреб учасників товариства.

Господарські товариства є юридичною особою, яка засновується на умовах засновницького договору, і діє на умовах установчих документів. Господарські товариства являють собою організоване в єдине ціле об'єднання декількох осіб для ведення господарської діяльності, виготовлення продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг, з метою отримання прибутку, тобто належать до господарських організацій корпоративного типу.

Участь у господарському товаристві є водночас обов'язком і правом його учасників. Майнова участь є обов'язковою, а особиста - правом, а в персональних товариствах (повному та командитному) - обов'язком.

Наступна ознака господарського товариства - наявність відокремленого майна. Відокремленість майна товариства від майна його засновників (учасників) і право власності на це майно дозволяє товариству самостійно вести господарську діяльність і відповідати за її результати.

Важливою ознакою також є поєднання в них особистих і майнових сил учасників. Майно, внесене учасниками товариства як їхні вклади (паї), належать товариству на праві власності. У той же час частина майна може бути передана товариству його засновниками (учасниками) на праві користування. Наприклад: право користування землею та іншими природними ресурсами, будинками, устаткуванням.

З наведеної класифікації випливає, що категорія господарюючих суб'єктів типу товариств включає в себе загальні для всіх видів товариств ознаки і особливі ознаки окремих їх видів, які відповідним чином закріплені в Законі „Про господарські товариства“.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді від свого імені. Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особами України, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

Основна мета господарських товариств - отримання прибутку, це досягається шляхом промислу - систематичного виконання на професійній основі господарської діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг) не для власних, а для чужих потреб.

Господарські товариства є юридичними особами. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи, тобто вони продовжують діяти як суб'єкти права.

Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Кожне з цих товариств має свої притаманні лише йому особливості та ознаки, які відрізняють їх одне від одного.

У першому розділі курсової роботи я проаналізував діяльність господарських товариств, порядок державної реєстрації товариств та умови за якими діють товариства, майно товариств та правовий статус учасників господарських товариств. У другому розділі я розкрив види господарських товариств, склавши характеристику кожного з них. У третьому розділі я детально охарактеризував кожен з видів господарських товариств, дав визначення поняттям майно та майнові права в господарському товаристві, розкрив методи управління в різних видах товариств.

Отже господарське товариство є не просто колективним об'єднанням, яке має свою мету, а об'єднанням яке має свою дієздатність та правоздатність, і своїми діями може задовольнити потреби, які виникають на шляху діяльності товариств.

Список використаних джерел:

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Господарський кодекс України, станом на 15 вересня 2004. - К.: ВЕЛЕС, 2004. - 164 с., глава 9.

3. Цивільний кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2004. - 352 с., глава 8 .

4. Закон України „Про акціонерні товариства“.

5. Закон України „Про господарські товариства“ //ВВР від 19 вересня 1991 р.

6. Закон України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців“ від 15.05.03. №755-IV.

7. Господарський кодекс України: Науково-практичний коментар / О. І. Харитонова, Є.О. Харитонов, В.М. Коссак; За ред. Харитонової - Х.: Одіссей, 2007. - 832 с.

8. Цивільний кодекс України: Науково - практичний коментар / за ред. Харитонова Є.О. - Видання третє - Х.: ТОВ „Одіссей“, 2007. - 1200 с.

9. Вінник О. М. - Господарське право: Курс лекцій - К.: Атака, 2004. - 624 с.

10. Гайворонський В.М, Жушман В.П. - Господарське право України: Підручник. - Харків: Право, 2005. - 384 с.

11. Жук Л.А, Жук І.А, Неживець О.М. - Господарське право: Навчальний посібник - К.: Кондор, 2003. - 400 с.

12. Шевченко Я.М. - Цивільне право України: Академічний курс: Том I Загальна частина - К.: Концерн „Видавничий Дім Ін Юре“, 2004. - 520 с.

13. Щербина В. С. - Господарське право: Підручник. - 3-тє вид. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 656 с.

14. http://zakon.rada.gov.ua

15. Баранцев П. Ліквідація підприємств: правове регулювання, оподаткування // Право України, 2000. - № 12.

16. Кучеренко І. Підстави для ліквідації юридичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право, 2001. - № 2.

17. Кравчук В. Вклади статутного капіталу господарського товариства // Право України, 2007. - № 7.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7