Рахункова палата виконує такі функції:

1) здійснює контроль за виконанням законів України та прийнятих Верховною Радою України постанов, виконанням Державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм у частині, що стосується використання коштів Державного бюджету України;

2) за дорученням Верховної Ради України контролює виконання Державного бюджету України за поквартальним розподілом доходів і видатків відповідно до показників цього бюджету, в тому числі видатків на обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу України, витрачання коштів цільових фондів;

3) перевіряє за дорученням комітетів Верховної Ради України використання за призначенням органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів і подає за наслідками перевірки Верховній Раді України висновки щодо можливостей скорочення видатків за кожним фондом окремо та доцільності спрямування вилучених коштів на фінансування інших видатків Державного бюджету України;

4) контролює ефективність управління коштами Державного бюджету України Державним казначейством України, законність і своєчасність руху коштів Державного бюджету України, в тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів у Національному банку України, уповноважених банках та кредитних установах України;

5) надає консультації органам і посадовим особам, які обираються, затверджуються або призначаються Верховною Радою України, з питань витрачання коштів Державного бюджету України. У ході перевірок та аналізу стану економіки розробляє заходи щодо виявлення можливостей і нових джерел залучення додаткових надходжень до Державного бюджету України і вносить відповідні пропозиції Міністерству фінансів України;

6) здійснює за дорученням Верховної Ради України, комітетів Верховної Ради України контрольні функції щодо фінансування загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля та інших програм, що затверджуються Верховною Радою України;

7) контролює інвестиційну діяльність органів виконавчої влади, перевіряє законність та ефективність використання фінансових ресурсів, що виділяються з Державного бюджету України на виконання загальнодержавних програм;

8) проводить попередній аналіз до розгляду на засіданнях комітетів та Верховної Ради України звітів Антимонопольного комітету України про здійснення ним державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, а також звітів Фонду державного майна України та посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України, щодо ефективного управління майном, яке є основним національним багатством, власністю українського народу;

9) здійснює контроль за виконанням рішень Верховної Ради України про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України, за касовим виконанням Державного бюджету України Національним банком України та уповноваженими банками;

10) перевіряє за дорученням Верховної Ради України відповідно до свого статусу кошторис витрат, пов'язаних з діяльністю Верховної Ради України та її апарату, допоміжних органів і служб Президента України та апарату Кабінету Міністрів України, а також витрачання коштів державними установами та організаціями, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок Державного бюджету України;

11) готує і дає висновки та відповіді на звернення органів виконавчої влади, органів прокуратури і суду з питань, що належать до її відання;

12) здійснює зв'язки з контрольними органами іноземних держав та відповідними міжнародними організаціями, укладає з ними угоди про співробітництво.

Рахункова палата для виконання поставлених перед нею завдань має повноваження:

1) здійснювати експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм;

2) проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді України органах, а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності у тій частині їхньої діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України;

3) перевіряти в органах і на об'єктах, зазначених вище у пункті 2, грошові документи, бухгалтерські книги, звіти, плани, кошториси витрат та іншу документацію щодо фінансово-господарської діяльності, а також здійснювати перевірку касових операцій з готівкою та цінними паперами, матеріальних цінностей, їх обліку, зберігання і витрачання;

4) отримувати від керівників установ та організацій, що перевіряються, всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність;

5) отримувати від Національного банку України, уповноважених банків та інших кредитних установ необхідні відомості про здійснювані ними операції та стан рахунків установ і організацій, які перевіряються, від інших підприємств і організацій -- довідки, копії документів щодо операцій і рахунків цих підприємств та організацій;

6) організовувати і проводити оперативний контроль за використанням коштів Державного бюджету України за звітний період;

7) проводити комплексні ревізії і тематичні перевірки окремих розділів і статей Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів;

8) проводити експертизу проектів Державного бюджету України, а також проектів законів та інших нормативних актів, міжнародних договорів України, загальнодержавних програм та інших документів, що стосуються питань Державного бюджету і фінансів України;

9) здійснювати аналіз і дослідження порушень і відхилень бюджетного процесу, готувати і вносити до Верховної Ради України пропозиції щодо їх усунення, а також щодо удосконалення бюджетного законодавства в цілому;

10) готувати і подавати висновки до Верховної Ради України та її комітетів щодо виконання Державного бюджету України, у тому числі доходів і видатків загальнодержавних цільових фондів, фінансування загальнодержавних програм за звітний рік;

11) направляти матеріали перевірок, ревізій та обстежень Кабінету Міністрів України, відповідним центральним органам виконавчої влади, Національному банку України, Фонду державного майна України, підприємствам, установам і організаціям для розгляду і вжиття необхідних заходів;

12) порушувати перед Верховною Радою України, Президентом України, а також органами виконавчої влади клопотання про притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні вимог чинного законодавства України, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди державі;

13) залучати до проведення перевірок, ревізій та обстежень на договірних засадах кваліфікованих спеціалістів і фахівців-експертів з інших установ і організацій, а також працівників інших державних контрольних, податкових і правоохоронних органів з оплатою їх праці в необхідних випадках за рахунок власних коштів;

14) у разі виявлення під час перевірок, ревізій та обстежень фактів привласнення грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань передавати матеріали перевірок, ревізій та обстежень до правоохоронних органів з інформуванням про це Верховної Ради України.

Щоб в більшому обсязі зрозуміти перераховані повноваження, розглянемо, наприклад, п.10 повноважень Рахункової палати України. Оскільки Верховна Рада України щорічно приймає державний бюджет, а отже і звіт про виконання попереднього бюджету. Однак, звіт про виконання бюджету розглядається без попереднього заслуховування кожного контролера Рахункової палати, за яким закріплені конкретні статті державного бюджету. Зі звітом, як правило, може виступити Голова Рахункової палати, що не здійснює контрольних заходів з перевірки формування та виконання державного бюджету. Саме головні контролери - директори департаментів Рахункової палати -- вправі здійснювати контроль виконання конкретних статей бюджету. Але вони теж не проводять конкретної перевірки виконання окремих статей державного бюджету, незважаючи на те, що саме вони несуть відповідальність за діяльність очолюваних ними напрямів [1;ст. 14 ]. До речі, з метою реалізації поставлених перед Рахунковою палатою завдань в її складі діють наступні департаменти, що забезпечують такі напрями діяльності: (контроль видатків на державне управління та національну безпеку; контроль видатків на економічну діяльність держави; контроль використання коштів Пенсійного фонду, державних цільових бюджетних та позабюджетних фондів; контроль видатків на соціальну сферу; контроль та аналіз бюджетного процесу; контроль та аналіз видатків бюджетів; контроль банківських та міждержавних фінансово-економічних операцій; контроль видатків промисловості та енергетики; правове забезпечення діяльності Рахункової палати).

Перевірку виконання окремих статей державного бюджету здійснюють інспектори Рахункової палати. Тільки вони виходять на місце з посвідченням на право перевірки і програмою контрольних заходів, яка затверджена головним контролером. Враховуючи це, слід акцентувати, що така практика знеособлює державний фінансовий контроль, породжує безвідповідальність посадових осіб. Лише конкретне законодавче щорічне закріплення розділів державного бюджету за кожним контролером Рахункової палати розв'яже цю проблему.

Вимоги керівників Рахункової палати та посадових осіб її апарату, пов'язані з виконанням ними своїх службових обов'язків, є обов'язковими для всіх державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкованості.

Отже, можна зробити висновки ,що Рахункова палата України виконуючи покладені на неї функції, користуючись для цього наданими владними повноваженнями , виконує свою роботу. Проте не слід забувати про людський чинник , і як було сказано вище потрібно «щорічне закріплення розділів державного бюджету за кожним контролером Рахункової палати» щоб покращити фінансовий контроль та унеможливити питання свавілля в усіх сферах цього контролю.

Розділ 4: Нормативно-правові акти Рахункової Палати

З метою створення належних умов для здійснення Рахунковою палатою своїх функцій, Закон „Про Рахункову палату” передбачав надання їй ряду повноважень імперативного характеру. Зокрема, статтею 12 Закону передбачалось надання Рахунковій палаті права вилучати документи на об'єктах, що перевіряються - у разі виявлення в ході перевірки підлогів, підробок, привласнень або зловживань (аналогічними повноваженнями законодавство України наділяло органи дізнання та попереднього слідства); відповідно до статті 31 Закону Рахункова палата мала право давати керівникам об'єктів, що перевіряються, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень у сфері фінансово-господарської діяльності об'єкта перевірки; а у разі невиконання відповідних приписів - приймати рішення про зупинення операцій на рахунках об'єктів перевірок.

Проте варто відзначити, що розгляд законопроекту „Про Рахункову палату” відбувався паралельно з розглядом проекту нової Конституції, при цьому у кінцевому варіанті Основного Закону, підписаного Президентом, не було враховано положення Закону „Про Рахункову палату”. Так, у статті 98 Конституції передбачалось, що Рахункова палата є органом, який здійснює контроль лише за витрачанням (а не надходженням) коштів, причому - витрачанням коштів лише Державного бюджету, а не тих коштів, які перебувають поза межами коштів Державного бюджету (коштів Пенсійного та інших фондів, коштів органів місцевого самоврядування, отриманих як субвенції з Державного бюджету тощо).

Неузгодженість майже одночасно прийнятих Конституції та Закону „Про Рахункову палату” в подальшому дала підстави Президенту звернутись до Конституційного Суду України з поданням про невідповідність Конституції України низки положень Закону „Про Рахункову палату”.

Конституційний Суд України визнав неконституційними ті положення Закону, які закріплювали за Рахунковою палатою владно-розпорядчі повноваження - право давати обов'язкові до виконання об'єктами перевірок приписи, а також зупиняти рух коштів на рахунках об'єктів перевірок у разі невиконання цих приписів. Свою позицію орган конституційної юрисдикції аргументував тим, що здійснення Рахунковою палатою - органом, який має похідні від парламенту функції - владно-розпорядчих повноважень суперечить принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Такий висновок Конституційного Суду гостро поставив питання щодо того, яким чином Рахункова палата зможе реалізовувати покладені на неї функції та чи не будуть ті організації з приводу яких буде проводитись перевірка ігнорувати висновки діяльності Рахункової палати. На теперішній час, Рахункова палата України може видавати такі нормативно-правові акти:

1. Постанови

2. Висновки

3. Узагальнення

4. Пропозиції

5. Звіти(перед Верховною Радою України)

Відповідно до ст.29 Закону України «Про Рахункову Палату» Рахункова палата за результатами проведених контрольних заходів направляє органам виконавчої влади, керівникам підприємств, установ і організацій, банків і кредитних установ, які перевірялись, постанови та висновки, затверджені Колегією Рахункової палати, для відповідного реагування і вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, відшкодування збитків, завданих державі, поновлення правового режиму загальнодержавної власності та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у порушенні законодавства України, безгосподарності та марнотратстві.

Постанови та висновки Колегії Рахункової палати повинні бути розглянуті у встановлений нею термін, але не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня їх отримання.

Про заходи реагування на отримані постанови і висновки Колегії Рахункової палати вона повідомляється негайно. В необхідних випадках Рахункова палата може надавати консультації та роз'яснення з питань застосування норм чинного законодавства України щодо об'єктів, на яких проводився контроль.

У разі виявлення в процесі перевірок і ревізій привласнення грошових або матеріальних ресурсів, а також виявлення фактів корупції та інших зловживань Рахункова палата зобов'язана негайно за рішенням її Колегії передати матеріали перевірок або ревізій до правоохоронних органів та повідомити про це Верховну Раду України.

Рахункова палата систематично аналізує підсумки планових і поточних контрольних заходів, узагальнює та досліджує причини і наслідки виявлених відхилень і порушень у процесі формування доходів та витрачання коштів Державного бюджету України, зберігання та використання майна, що є об'єктами права державної власності, надання валютних і кредитно-фінансових ресурсів за їх цільовим призначенням.

У ході аналізу і узагальнення інформації, яку отримує Рахункова палата під час здійснення перевірок, ревізій та обслідувань, вона розробляє і подає Верховній Раді України пропозиції про удосконалення законодавчих актів, що регулюють бюджетні, фінансово-кредитні, цивільно-правові та інші відносини.[1;ст.29,30]

Що ж стосується звітів перед Верховною Радою, то Рахункова палата звітує перед парламентом про свою діяльність трьома основними способами:

а) шляхом надсилання народним депутатам України бюлетенів із висновками про результати проведених перевірок і ревізій, матеріалів перевірок;

б) шляхом подання на розгляд парламенту щорічного Звіту про свою діяльність;

в) шляхом надання відповідей на запити народних депутатів України, направлених Рахунковій палаті.

Щорічні звіти Рахункової палати, як правило, мають однакову структуру, яка включає:

а) узагальнення результатів контрольної діяльності Рахункової палати;

б) результати реагування на висновки і рекомендації з боку підконтрольних об'єктів;

в) інформацію про організаційне, матеріальне та кадрове забезпечення Палати у звітному році.

Закон „Про Рахункову палату” не встановлює чітких строків подання щорічних звітів та форм реагування парламенту на інформацію, викладену у звітах. Тому з 1998 року парламент не ухвалював жодних рішень за результатами розгляду звітів РП. Також слід відзначити, що в окремі роки „повноцінні” звіти Палатою взагалі не подавались. Зокрема, у 1998 році РП підготувала лише прес-реліз з викладом основних результатів своєї діяльності, у 2006 році вона прозвітувала лише про використання бюджетних коштів, виділених на її утримання у 2005 році (Звіт про діяльність РП за 2005 рік на розгляд парламенту внесений не був). Не висока ефективність в роботі з Верховною Радою пояснюється тим, що на відміну від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, в структурі Рахункової палати відсутній структурний підрозділ, відповідальний за взаємодію з парламентом на політичному рівні. Як правило, взаємовідносини Рахункової палати з парламентськими комітетами, керівництвом парламенту та фракціями здійснюються або на рівні керівництва РП і відповідних органів, або ж на рівні спеціалістів РП, які беруть участь у засіданнях парламентських комітетів під час обговорення законопроектів, по яких Рахунковою палатою підготовлено експертні висновки. Разом з тим, Голова РП наділений значним обсягом повноважень по забезпеченню діяльності РП, що не дозволяє йому постійно відволікатись на формальні та неформальні візити до керівників фракцій і груп, комітетів, окремих народних депутатів.

Отже, підсумовуючи все вищесказане можна зробити висновок, що юридична сила нормативно-правових актів, які являють результатом діяльності Рахункової палати на місцях перевірок з початку створення була більшою за теперішню. Зокрема можна зауважити ,що своїм рішення Конституційний Суд України виніс досить інтересну тему для полеміки з приводу того чи можливе якісне реагування відповідних об'єктів перевірок на висновки Рахункової палати. Проте не потрібно забувати про те, що все ж засоби впливу у Рахункової палати залишились, а отже її робота повинна бути високо професіональною та суворо відповідати вимогам закону.

Висновки:

Виконавши курсову роботу, та дізнавшись основні аспекти створення, організації і діяльності Рахункової палати України, можна підвести підсумки, що Рахункова палата займає особливе місце в системі контролюючих органів держави, оскільки її діяльність не залежить від виконавчих органів влади і їм не підпорядкована. Що вона має свою структуру та її діяльність(а також принципи діяльності) чітко передбачені законом. Причому слід зауважити про соціальну захищеність працівників Рахункової палати, яка в наш час має дуже велике значення. [11]

Виконуючи покладені на неї функції, користуючись для цього наданими владними повноваженнями, виконує свою роботу лише за законом. Про якість роботи Рахункової палати України можна сказати багато, проте ще сім років тому, в ході проведених фахівцями Рахункової палати(2001 р.) контрольних заходів виявлено незаконне (в тому числі нецільове) й неефективне використання коштів Державного бюджету України та загальнодержавних позабюджетних фондів на загальну суму 3432,4 млн. грн. та 17,8 млн. дол. США. З цієї суми незаконно, в тому числі, за нецільовим призначенням використовувались 2141,3 млн. грн. та 4,7 млн. дол. США, а неефективно - 1291,1 млн. грн. та 13,1 млн. дол. США. [6]

У своїй діяльності Рахункова палата видає нормативно-правові акти , причому слід зауважити, що на початку свого створення юридична сила цих актів була більшою за теперішню(рішенням Конституційного Суду надання Рахунковою Палатою приписів забиралось з її компетенції), що може вплинути на сумлінність виконання цих рішень суб'єктами нагляду.

Постає проблема щодо територіальних представництв по Україні(нагадаю, що з 10 їх було відкрито лише 5);щодо не відпрацьованості механізму звітування у Верховній Раді;щодо не закріпленості розділів державного бюджету за кожним контролером, тощо. Всі ці чинники наочно показують сьогоднішню проблематику діяльності Рахункової палати.

Отож, як бачимо, творіння України - вищий орган державного фінансового контролю Рахункова палата ствердився. Незважаючи на всі проблеми і труднощі, Рахункова палата України день за днем доводить свою дієздатність, щоразу демонструючи значні результати.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про Рахункову палату» від 11 липня 1996 року, №315/96-ВР

2. Опришко В.Ф., Шульженко Ф.П. Правознавство. 767 с.

3. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. 312с.

4. Савченко В. Я. Аудит. 322 с.

5. Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних організаціях. 380 с.

6. Мазур Т. Рахункова палата України. Проблеми вдосконалення правового статусу//Юридичний Журнал #8/2003

7. Постанова Верховної Ради України „Про створення територіальних представництв Рахункової палати” від 15 червня 2004 року //

8. Постанова Кабінету Міністрів України „Питання створення територіальних представництв Рахункової палати” від 18 листопада 2004 року № 1577//

9. Ю.Сколятний. Навколозакупівельний бедлам // Дзеркало тижня. - 2006. - № 14 (593).

10. КМУ „Про оплату праці Голови, заступників Голови та членів Рахункової палати”, №519 від 30 червня 2005р.

11. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування с.70

12. Звіт Рахункової палати за 2001 р.// затверджений постановою Колегії Рахункової палати від 29 січня 2002 р., № 2-1

Страницы: 1, 2, 3