на відрядну роботу, який може бути індивідуальним або бригадним; маршрутний

лист та інші. У наряді вказується обсяг вироблених робіт, сума заробітної

плати, склад членів бригади, відпрацьований кожним час, розраховується

коефіцієнт трудової участі у відповідності з яким розраховується премія

робочим. Наряд закривається по мірі виконання завдання: він підписується

бригадиром. Акордний наряд застосовується в бригадах «кінцевої продукції».

Заробітна плата визначається відповідно до калькуляції.

Недоліком наряду є те, що неможливо встановити. хто винен у

виготовленні бракованих виробів. Усі недоліки наряду усуваються у

маршрутному листі; там вказується весь технологічний ланцюг і можливо

прослідити. на який операції був зроблений брак.

Погодинна заробітна плата — форма оплати праці, коли обсяг виконаної

роботи не піддається обліку та нарахуванню. Відомі дві форми погодинна

оплати праці — проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з

кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника. Робітникам з

погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з

годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин.

Основним напрямами соціальної політики України передбачений поступовий

перехід (починаючи з 1999 року) на погодинну оплату праці із застосуванням

мінімального розміру погодинної заробітної плати. Доцільно застосовувати

таку систему оплати праці на підприємствах і в організаціях виробничої

сфери, для яких основним критерієм ефективності виробництва є вимоги якості

продукції при обмеженій її кількості. Впровадження погодинної оплати праці

відповідає інтересам певних верств населення. Не зайнятого на постійній

основі, такого як: жінки з малолітніми дітьми, молодь, яка суміщає роботу з

навчанням, інваліди, немолоді працівники, які мають обмежену працездатність

і зацікавлені в роботі на умовах неповного робочого часу.

Погодинна оплата праці передбачає проведення нарахування заробітної

плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється

за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості

відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за

якісне та своєчасне виконання завдань. Обов’язковою умовою преміювання є

виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робочих

місць, а також відсутність браку та простою машин та обладнання. Премії

таким робочим нараховуються по місячним результатах роботи пропорційно

відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70%

заробітку по тарифних ставках.

Документом по обліку відпрацьованого часу робітниками з погодинною

заробітною платою є табель. Табель служить для обліку та контролю робочого

часу, нарахування заробітної плати при погодинній формі оплати праці,

складання звітності про чисельність і склад працівників.

Існує основна та додаткова заробітної плати:

При нарахуванні основної заробітної плати робітникам, яким установлена

підрядна оплата праці, крім табелю необхідно мати відомості про виробітку

та розцінки за виконану роботу.

Додаткова заробітна плата — ст. 105 КЗпП передбачено, що працівниками,

які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі

своєю основною роботою, зумовленою трудовим договором, додаткову роботу за

іншою професією або обов’язок тимчасово відсутнього працівника без

увільнення від своєї основної роботи, здійснюється доплата за поєднання

професій або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри

доплат за поєднання професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово

відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у

колективному договорі.

При розрахунку заробітної плати робітників по тарифу годинну тарифну

ставку потрібно помножити на кількість годин зміни. Розподіл заробітної

плати при підрядній оплаті праці здійснюється трьома засобами: по

коефіцієнту виробітку; по відпрацьованому часу, приведеного до першого

розряду; по коефіцієнту трудової участі (КТУ).

Колективно-відрядна система оплати праці (бригадна) — це коли ту чи

іншу роботу, виробництво продукції або надання послуг, за якими визначено

відрядні розцінки, норми часу та виробітку, здійснює колектив (бригада). У

зв’язку з чим заробіток окремого кожного працівника, члена такого колективу

(бригади) залежить від результатів роботи всього колективу (бригади) та

його особистого внеску в результат такої роботи. Розподіл заробітку

колективу (бригади) між його членами (працівниками) здійснюється, як

правило, пропорційно відпрацьованому часу, кваліфікації працівників,

коефіцієнту трудової участі (КТУ) та, можливо іншим показникам. Конкретний

порядок розподілу заробітку між членами колективу (бригади) визначається у

колективному договорі.

На підприємстві застосовують оплату праці по трудових угодах. Трудова

угода укладається між підприємством та робітником, який залучається зі

сторони, для виконання конкретної роботи, якщо її неможливо виконати силами

підприємства, або на договірних началах з відповідними підприємствами та

організаціями. Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по

контракту, який заключається у домовленості сторін та пов’язується з

виконанням умов контракту.

У випадках найма працівника по контракту, власник або уповноважений ним

орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які

визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.

Розподіл заробітної плати на системи, форми та види оплати та види

заробітної плати має важливе значення для бухгалтерії, оскільки в

залежності від цього визначається синтетичний облік, на який відносяться

витрати по нарахуванню заробітної плати.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день(частина

четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

. відрядникам за подвійним відрядними розцінками;

. працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками — в

розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

. працівникам, які отримують місячний оклад, — у розмірі одинарної

погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася

в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної

погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася

понад місячну норму.

Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично

відпрацьовані у святковий і неробочий день.

За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день,

йому може бути надано інший день відпочинку.

Робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що

встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і

колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки

(окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Оплата праці за незавершеним відрядним нарядом відповідно до ст. 109

КЗпП, у разі якщо працівник залишає відрядний наряд незавершеним з

незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за

оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і

розцінок.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата здійснюється

за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може

бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду

(окладу).

При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється

відповідно до виконаної роботи (ст.111 КЗпП).

Оплата часу освоєння нового виробництва (продукції)— на час освоєння

нового виробництва (продукції) (ст.113 КЗпП) власник підприємства або

уповноважений ним орган може здійснювати оплату праці працівникам, які

освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок

якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток

може зберігатися не більше шести місяців.

Збереження заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і

при переміщенні — за працівником зберігається середній заробіток,

розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній

заробіток може зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення. Якщо

внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних

від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в

розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається

протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

Форми оплати праці робітників

Вибір системи оплати цілком і повністю є прерогативою роботодавця, але

повинен бути оговорений з робітником у встановленому законодавством

порядку. Адміністрація підприємства, виходячи із задач по випуску

продукції, її якості і строкам постачання, можливостей впливу робітників на

реалізацію наявних резервів виробництва з урахуванням їх статевих, вікових,

професійно-кваліфікаційних та інших особливостей, розробляє конкретні

системи оплати і пропонує їх до включення в колективний договір. Профспілка

або інший, уповноважений трудовим колективом на переговори, орган може не

погодитися із запропонованими системами тільки у разі, якщо вони потребують

надмірної інтенсивності праці і погрожують нанести шкоду здоров’ю робочого.

За засобом виміру кількості праці системи оплати класифікуються на відрядні

(де кількість праці вимірюється кількістю виготовленої робітником продукції

або виконаної роботи), погодинні (де кількість праці вимірюється кількістю

відпрацьованого робітником часу) і акордні (де кількість праці вимірюється

відповідним результатом виконання робот). Крім того, може бути застосована

система участі робітника в розподілі чистого доходу підприємства, але при

умові, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.

1.3. Нормативні документи, регламентуючі питання оплати праці

Основним законодавчим актом є Конституція України, на якому базується

все законодавство, у тому числі і законодавство про працю.

У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на

відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на

заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що

кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю

і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна

створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

Для регулювання питань оплати праці використовують наступні закони,

нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які

затверджуються Кабінетом Міністрів України:

Закон України про оплату праці, який введено в дію з 1 травня 1995 р.

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати

праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі

трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та

господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та

стимулюючої функції заробітної плати. В цьому законі даються визначення

«заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата».

Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір

заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може

провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні

гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.

За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягуються до

дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної

відповідальності згідно з законодавством.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві

здійснюється: Міністерством праці України та його органами; фінансовими

органами; органами Державної податкової інспекції; професійними спілками та

іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5