| |звітності, необхідний для |діяльності підрозділів |

| |забезпечення її зрозумілості |підприємства, тощо |

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та

зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності

підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам,

П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

• підприємство;

• дату звітності та звітний період;

• валюту звітності та одиницю її виміру;

• відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

• облікову політику підприємства та її зміни;

• аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

• консолідацію фінансових звітів;

• припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

• обмеження щодо володіння активами;

• участь у спільних підприємствах;

• виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

• переоцінку статей фінансових звітів;

• іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень

користувачами та своєчасністю.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у

певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної

затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою

доречність. За МСБО 1 (переглянутим у 1997 році) термін подання фінансових

звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня

звітного року — календарного чи фінансового).

Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація.

Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних

(упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так

надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для

інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий

результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності

фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації,

як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними

підприємствами. Застосування вимог П(С)БО до структури фінансової

звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.

За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути

розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді,

якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути

також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати,

пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не

обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний

капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають

інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до

окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для

користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу,

наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в

фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів:

1) принцип автономності підприємства. Під час підготовки фінансової

звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що

відокремлена від власників — фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та

зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності

підприємства.

2) принцип безперервності діяльності підприємства - тобто

підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво

зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому

(принаймні протягом наступного звітного періоду). За протилежних обставин

якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити

свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може

використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів

(п.18 П(С)БО 6).

3) принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на

певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік.

4) принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських

операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються

або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку

та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому

користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з

виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити

грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у

майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для

прийняття користувачами економічних рішень.

5) принцип послідовності – полягає у наданні користувачам інформації

про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно

використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у

цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів.

Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже

користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик

бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які

використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами

протягом певних звітних періодів.

6) принцип єдиного грошового вимірника - передбачає вимірювання та

узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися

збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних

характеристик фінансової звітності.

2. Баланс

2.1. Призначення балансу та його структура

Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на

певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його

статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2

"Баланс".

Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів

підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім

банків та бюджетних установ.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та

неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок,

основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

• назва підприємства, його організаційно-правова форма та

місцезнаходження;

• назва звіту;

• дата, на яку складено звіт;

• валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про

економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру,

ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін

середовища, в якому воно функціонує.

Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством

і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення

спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у

майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при

прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу

майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників

підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у

майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства

є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати

свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових

коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань

даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу

для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про

платоспроможність підприємства.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням

фінансового стану підприємства та змін в ньому, є:

• активи;

• зобов'язання; та

• власний капітал.

Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків,

передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та

власного капіталу.

2.2 Актив балансу: визначення, оцінка та класифікація активів

АКТИВИ (Згідно з П(С)БО 2 "Баланс", п. 4):— це ресурси, контрольовані

підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується,

призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу,

згідно з національною обліковою теорією, є право власності на них без будь-

якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використання

активу у майбутньому. Воно має три форми свого прояву—право володіння,

право користування і право розпорядження. Визначальним є право

розпорядження. На практиці ж, при складанні балансу, згідно з Інструкцією

про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства,

право власності на майно реалізується не в усіх притаманних йому формах.

Так, за статтею "Основні засоби" орендні підприємства відображають як

власні, так і взяті в оренду цілісні майнові комплекси державних

підприємств або їх структурних підрозділів, а також взяті у фінансову

оренду основні засоби. Звичайно, орендні підприємства мають право володіти

та користуватися орендованим майном, але не мають права вільно

розпоряджатися ним. Проте, навіть це неповне право дає суб'єктам власності

можливість реалізувати її економічну сутність—здійснювати привласнення

результатів, пов'язаних з використанням майна. В той же час, Комітет з

Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку відзначає, що право власності

не є істотним при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємство

контролює вигоди, отримані від використання цього майна, та переймає

ризики, пов'язані з активом.

Актив відображається у балансі за умови, що:

• оцінка його може бути достовірно визначена та

• очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов'язаних з

його використанням.

Витрати на придбання та створення активу, які не відповідають

зазначеним умовам, не можуть бути відображені в балансі і включаються до

складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Отже, ресурс не визнається активом і не відображається у балансі, якщо

були здійснені витрати, за якими надходження майбутніх економічних вигод на

підприємство вважається малоймовірним після завершення поточного облікового

періоду.

Активи мають визнаватись і відображатись в балансі у грошовому виразі

з використанням певної бази оцінки, а саме:

1. Історичної собівартості. Активи відображаються за сумою сплачених

грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю

компенсації, виданої, щоб придбати їх, на момент придбання;

2. Поточної собівартості. Активи відображаються за сумою грошових

коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж

або еквівалентного активу на поточний момент;

3. Вартості реалізації. Актив відображається за сумою грошових коштів

або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом

продажу активу в ході звичайної реалізації;

4. Теперішньої вартості. Активи відображаються за теперішньою

дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, як

очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності

підприємства.

З метою задоволення інформаційних потреб широкого кола користувачів,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9