постачальнику. Причинами відхилень можуть бути запущеність обліку

розрахунків або зловживання.

У разі запущеності обліку ревізори мають право вимагати від керівництва

підприємства приведення обліку у відповідність з чинним законодавством,

установлювати строки виконання цієї роботи. Ревізори не повинні поновлювати

облік на підприємстві, яке підлягає ревізії, та проводити ревізію по

поновленому ними ж обліку.

Дані про стан заборгованості на звітні місячні, квартальні дати

узагальнюються в аналітичній таблиці, де така інформація систематизується

за видами заборгованості:

1) несплачена в строк (до 1 місяця, до 3 місяців, до 6 місяців, більше

року);

2) з простроченим терміном позовної давності;

3) спірна (суперечна);

4) безнадійна до погашення.

Особливо детально контролюються операції по заборгованості до 6-ти

місяців, до 1 року, спірної (суперечної), заборгованості з простроченим

терміном позовної давності (3 роки), порядок списання прострочених

дебіторської і кредиторської заборгованостей, установлений Законом України

«Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.06.97 (зі змінами і

доповненнями).

Відповідно до цього нормативного акта уряду дебіторська заборгованість,

відносно якої закінчився термін позовної давності, списується за рішенням

керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності.

Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника за рішенням суду не є

підставою для зміни заборгованості; вона повинна бути перенесена і

відображатися на позабалансовому рахунку протягом п'яти років, упродовж

яких здійснюється контроль майнового стану боржника на предмет виникнення

можливості погашення такого боргу.

Спосіб списання простроченої кредиторської заборгованості залежить від

форми власності підприємства-боржника: підприємства державної форми

власності повинні після закінчення терміну позовної давності віднести її на

розрахунки з бюджетом та до 10 числа наступного за цим місяця перерахувати

до місцевого бюджету.

Стан контролю з боку бухгалтерії підприємства оцінюється, виходячи з

аналізу організації розрахунково-фінансової роботи, матеріалів листування з

постачальниками, ефективності претензійної роботи, ужитих заходів щодо

зниження кредиторської і дебіторської заборгованості.

Контролюючи обґрунтованість бухгалтерських записів у журналі-ордері № 6,

треба спочатку перевірити достовірність первинних документів (рахунків-

фактур постачальників, товарно-транспортних накладних), дотримання цін і

тарифів, передбачених в угодах, правильність розрахунку загальної суми до

сплати.

Особливу увагу слід звернути на доцільність придбання, аналізуючи

взаємозв'язок з виробничою діяльністю, запасами на складі, діючими

ринковими цінами, а також використання ревізованим підприємством своїх прав

у випадку порушення умов угоди постачання.

Крім цього, потрібно впевнитися в повноті оприбуткування матеріальних

цінностей, одержаних від постачальників, порівнюючи з даними складського

обліку матеріалів, звітами про рух матеріалів (відомість № 10),

відображення в податковому обліку операцій з придбання матеріальних

цінностей.

Детальному вивченню підлягають операції, відображені в журналі-ордері на

основі довідки бухгалтерії про внесення коректив в інформацію за минулий

період у зв'язку з допущеними помилками в кореспонденції рахунків з точки

зору обґрунтованості таких записів документальними доказами. Факти

несвоєчасного відображення в бухгалтерському обліку операцій з надходження

матеріальних цінностей встановлюються порівнянням дати в первинних

документах про завершення операції з журналом-ордером за відповідний період

часу (рахунок-фактура постачальника за вересень повинен бути відображений у

журналі-ордері за вересень). Ця операція впливає на визначення валових

витрат звітного кварталу при оподаткуванні прибутку. Підприємства повинні

віднести таку заборгованість на позареалізаційні доходи. Строк позовної

давності по всіх видах заборгованості становить три роки, безнадійна до

відшкодування дебіторська заборгованість установлюється за рішенням

арбітражного суду.

Реальність стану заборгованості встановлюється методом зустрічної

перевірки розрахунків з окремими підприємствами через письмові запити про

звіряння даних за визначений період часу. У разі виникнення сумнівів у

достовірності можливі навіть безпосередні перевірки таких розрахунків у

бухгалтеріях взаємопов'язаних підприємств.

4. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ

До основних напрямів контролю належить перевірка:

1) реальності і правильності відображення в обліку заборгованості по

рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками»;

2) повноти і своєчасності розрахунків з покупцями за відвантажену,

прийняту ними продукцію, виконані роботи (послуги);

3) правильності визначення обсягів платежу покупцям в рахунку-фактурі

(вартість продукції, робіт, ПДВ, відповідність цін угоді);

4) обґрунтованості бухгалтерських записів по операціях за місяць у

відомості № 16, де ведеться аналітичний облік розрахунків, у журналах-

ордерах № 11 та № 2, податковому обліку продажу.

Для контролю реальності заборгованості окремих покупців застосовуються

методи зустрічної перевірки, аналізу даних інвентаризації розрахунків з

покупцями. Критеріями вибору інформації для такого контролю є

заборгованість понад місяць, особливо з перевищенням 3—б місяців, наявність

суперечної нез'ясованої заборгованості, збільшення обсягів заборгованості

покупців-боржників.

За актом інвентаризації розрахунків з покупцями та замовниками треба

дослідити заборгованість, відображену в балансах на окремі дати в цілому та

за окремими боржниками, у тому числі підтверджену ними і спірну

(непідтверджену), а також виявлену як прострочену.

Нормативна перевірка дотримання діючої методики обліку операцій на

рахунках бухгалтерського обліку дозволяє виявити не тільки помилки у

відображенні цих розрахункових операцій, але й викрити факти зловживань і

порушень (списання заборгованості, взаємозалік заборгованості одних

покупців за рахунок інших).

Методичні прийоми візуальної перевірки первинних документів дають змогу

виявити такі порушення: відсутність первинних документів, неналежне їх

оформлення, безтоварні операції. Розрахунки з покупцями та замовниками є

взаємопов'язаними з розрахунками по ПДВ у бюджет, тому ревізор повинен

зосередити увагу на визначенні впливу, правомірності операцій з точки зору

обґрунтованості подальшого оподаткування при бартерних операціях,

вексельних розрахунках, експорті.

5. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ З ІНШИМИ ДЕБІТОРАМИ І КРЕДИТОРАМИ

Перевірка розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами проводиться по

окремих субрахунках до рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і

кредиторами» (з орендодавцями і орендонаймачами, квартиронаймачами у

відомчих будинках і гуртожитках, з батьками по сплаті за утримання дітей у

дошкільних закладах і т. п.).

Основні напрями контролю — це перевірка:

1) реальності заборгованості, виходячи з даних аналітичного і

синтетичного обліку;

2) повноти і своєчасності нарахувань плати за вищевказані потуги протягом

ревізованого періоду;

3) обґрунтованості перерахунків, надання пільг, списання заборгованості

минулих періодів;

4) своєчасності та повноти погашення заборгованості в розрізі дебіторів.

У процесі контролю стану розрахунків з квартиронаймачами ефективними є

застосування прийомів зустрічної перевірки даних відомості обліку

розрахунків з мешканцями квартир і гуртожитків і касових звітів. Стосовно

боржників вибірково перевіряються дані квитанцій про оплату послуг, наявних

у них. Особлива увага звертається на дотримання діючих тарифів за послуги

при нарахуванні плати за звітний місяць, обґрунтованості перерахунків за

минулі періоди, коригуючи записи бухгалтерії щодо виправлення допущених

помилок в обліку, первинні документи, які надають право на пільгові тарифи

оплати, використання під оренду приміщень державних підприємств.

6. КОНТРОЛЬ РОЗРАХУНКІВ ПО ПРЕТЕНЗІЯХ ТА ВІДШКОДУВАННЮ МАТЕРІАЛЬНОЇ ШКОДИ

Основні напрями контролю — це перевірка:

1) обґрунтованості претензій за невиконання договірних зобов'язань;

2) правильності оформлення і своєчасності пред'явлення претензій;

3) обґрунтованості відображення в обліку операцій з виникнення,

пред'явлення та врегулювання претензій.

Види претензій:

до постачальників — за недопоставку товарно-матеріальних цінностей,

завищення цін, тарифів, невідповідність якості товарів, несвоєчасність

виконання робіт (послуг), а також простої з вини постачальників;

до транспортних організацій — за нестачу вантажів, що виникла при

транспортуванні, завищення тарифів за надані послуги;

по санкціях — за порушення умов договорів, визнаних платником, чи

ухвалених арбітражним судом штрафів, пені;

до банків — по сумах грошових коштів, які помилково списані з поточних,

валютних чи інших рахунків підприємства.

Претензії пред'являються після того, як підприємство встановило або

дізналося про порушення своїх майнових прав чи інтересів іншим

підприємством.

Документально претензії оформляються юристами підприємства як претензійні

листи.

Претензійні листи — це обґрунтування вимоги до постачальника чи покупця,

які виникли внаслідок порушення договірних зобов'язань.

Пред'явлення претензії є обов'язковою попередньою стадією перед поданням

позову до суду або арбітражу і засобом урегулювання розбіжностей на

добровільних засадах.

Строки подання претензії залежать від її виду. Так, претензію щодо якості

та кількості товарів пред'являють постачальнику не пізніше 10 днів після

складання комерційного акта. Постачальники повинні в 10-денний термін

розглянути одержану претензію і повідомити покупця про згоду задовольнити

претензію або про відмову із зазначенням її мотивів. Претензії до

транспортних організацій про відшкодування збитків за втрати, нестачу або

пошкодження вантажу подають протягом б місяців, а за повну втрату вантажу —

після ЗО діб з дня закінчення терміну за угодою постачання.

День подачі претензії визначається за датою розписки про вручення від

постачальника або при пересилці через пошту за поштовим штемпелем про

приймання листа відділенням зв'язку.

Джерелами інформації для контролю є дані Книги головних рахунків з

рахунку 63 «Розрахунки по претензіях» журналів-ордерів №№ 8, 6, 15,

претензійні листи, протоколи розгляду претензійних справ у арбітражному

суді, господарські угоди з постачальниками, покупцями, замовниками, по яких

виникли претензії, комерційні акти при нестачі вантажів, товарно-

транспортні документи, акти виконаних робіт, дані оперативного листування

між підприємствами щодо об'єкта претензій.

Аналіз даних про наявність спірної (суперечної) заборгованості з рахунків

60 і 62 дає можливість виявити порушення строків пред'явлення претензій,

адже їх недотримання часто використовується для приховування фактів

крадіжок матеріальних цінностей.

Візуальна та нормативна перевірки, техніко-економічні розрахунки з

обсягів збитків до подальшого відшкодування, перевірка оформлення

документів при пред'явленні претензії для розгляду в арбітражному суді

дозволяють установити причини відмови в задоволенні претензій при розгляді

в арбітражному суді і необґрунтовані збитки.

Правомірність відображення операції в обліку визначається методом

перевірки кореспонденції рахунків з даних журналу-ордеру по кредиту рахунку

63 «Розрахунки по претензіях» та дебету рахунків, на які списано

заборгованість з претензій, виходячи зі змісту первинного документа, який є

підставою для бухгалтерського запису. Особлива увага звертається на

списання претензії як необґрунтованої на витрати виробництва, збитки

підприємства або коригування обсягів претензії як помилкових Списів минулих

періодів.

При перевірці розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків

(шкоди) як джерела інформації використовують дані аналітичного обліку з

Страницы: 1, 2, 3