послуг, які можуть виконувати аудитори (відновлення обліку, проведення
семінарів з працівниками замовника, запровадження нової або удосконалення
діючої первинної документації);
20. №20 “Вартість аудиторських робіт” – викладено основи методики
розрахунку вартості аудиторських робіт за їх видами, змістом, обсягом, а
також строками виконання. Норматив використовується на організаційній
стадії аудиторського процесу (13(.
З поданого переліку національних норм аудиту, їх змісту і
використання при проведенні аудиторських робіт видно, що вони мають певну
відмінність від Міжнародних нормативів аудиту, обумовлену законодавством
України та чинними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського
обліку і звітності, фінансово-господарського контролю і аудиту. Значна
частина національних норм аудиту затверджена до застосування Аудиторською
палатою України, інші — на стадії завершення розробки і апробації. За
структурою побудови вони відповідають Міжнародним нормативам аудиту, що
сприяє використанню зарубіжного досвіду в аудиторській діяльності.
Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських
робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних
прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають
законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у практиці
аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчизняному аудиті цих норм
здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються
конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому
дослідженню питань, поставлених на вирішення аудиту. Методичними
рекомендаціями розкривається зміст повноти перевірки первинних документів
аудитом, відображення їх у облікових регістрах; адекватність показників
аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, головної книги, балансу
і фінансової звітності на певні звітні періоди, які правдиво відображають
фінансово-господарську діяльність суб'єкта підприємництва, повноту і
своєчасність сплати державних і муніципальних податків, ліквідність і
платоспроможність його, гарантії від банкрутства.
Отже, застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів)
сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів
підприємництва та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і
звітності.
Висновок
Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку,
первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської
діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх
звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та
встановленим нормативам.
Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму
розвитку такий еволюційний шлях:
1. аудит як знаряддя перевірки і підтвердження достовірності
бухгалтерських документів і звітів;
2. системна орієнтація аудиту на активізацію економічної діяльності,
на підвищення ефективності системи управління підприємством і передусім
системи внутрішнього контролю;
3. орієнтація аудиту на запобігання можливому ризику під час
проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику.
За організаційними ознаками аудит поділяють на:
1. регламентований, якому підлягають відкриті акціонерні товариства,
підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди і компанії,
небанківські фінансові установи, які залучають кошти громадян або
здійснюють торгівлю цінними паперами, біржі, страхові компанії, кредитні
спілки, недержавні пенсійні фонди для підтвердження достовірності та
повноти річного балансу і звітності; суб'єкти господарювання, що
ліквідуються для підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного
балансу; засновники відкритих акціонерних товариств при їх створенні для
перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити відповідні внески
до статутного фонду; комерційні банки для підтвердження достовірності
поданих до Національного банку України балансових даних юридичних осіб-
акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі
для здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених
установчими документами; засновники комерційних банків, які мають частку в
загальному оголошеному статутному фонді не менше п'яти відсотків;
2. договірний, який проводиться з власної ініціативи замовника;
3. внутрішній;
4. державний, який проводять аудиторські підрозділи державних
податкових адміністрацій.
За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських
організацій, аудит поділяють на:
1. однопредметний - досліджуються питання одного виду;
2. багатопредметний - провадиться фахівцями різних спеціальностей, а
також різних аудиторських організацій;
3. комісійний - провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей,
але однієї аудиторської організації.
За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністю
аудит поділяють на:
1. запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям
у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх;
2. перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-
господарської діяльності підприємства;
3. ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських
операцій здебільшого за минулий рік.
До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми,
відносяться:
1. обов'язковий і добровільний аудит;
2. оглядова перевірка;
3. тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку;
4. трансформація бухгалтерського обліку;
5. ведення обліку підприємства;
6. відновлення обліку;
7. виправлення помилок;
8. автоматизація обліку;
9. планування;
10. аналіз;
11. надання консультацій.
Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є
незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню
та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити
систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який
би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців,
сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству,
забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та
одночасно оберігав інтереси держави.
До повноважень Аудиторської палати України належать:
1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися
аудиторською діяльністю;
2. затвердження норм і стандартів аудиту, програм підготовки
аудиторів;
3. ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово
надають аудиторські послуги, і оприлюднення його даних;
4. створення на території Україні регіональних відділень, визначення
їх повноважень і контроль за їх діяльністю;
5. встановлення розміру плати за проведення сертифікації осіб, які
претендують на отримання сертифікату;
6. розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм
з питань її компетенції;
7. застосування до аудиторів стягнень за неналежне виконання своїх
професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та
ліцензії на строк до одного року або їх повне анулювання ;
8. сприяння виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з
питань аудиторської діяльності;
9. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та
винесення їх на розгляд відповідних інстанцій;
10. участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту;
11. визначення порядку оформлення офіційних документів за наслідками
надання аудиторських послуг.
Із членів Аудиторської палати формується Спостережна Рада, яка виконує
такі повноваження:
1. контроль за виконанням рішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що
скликаються АПУ;
2. представництво АПУ в державних, міжнародних та інших органах;
3. організація зв'язку з громадськістю;
4. підготовка та організація роботи з’їздів аудиторів України, що
скликаються АПУ, здійснення розробки та пропонування на затвердження АПУ
строків та порядку денного з'їздів аудиторів України, підготовка звіту АПУ
до з'їзду;
5. контроль ведення та оприлюднення реєстру аудиторів та аудиторських
фірм;
6. підготовка та внесення на затвердження АПУ планів роботи та
звітування про їх виконання;
7. пропонування на затвердження АПУ кошторису витрат, штатного
розкладу та заробітної плати експертів та інших працівників, які виконують
роботу в АПУ за договорами;
8. контроль використання фінансів секретаріатом АПУ;
9. контроль за діяльністю секретаріату по виконанню відповідних
рішень АПУ;
10. контроль за діяльністю регіональних відділень, за їх ротацією,
доцільністю формування, функціонування та фінансовим станом;
11. має право призупинять діяльність регіональних відділень до
прийняття рішення АПУ на найближчому засіданні;
12. пропонування на розгляд АПУ пропозиції щодо призупинення
повноважень окремих членів АПУ та порушення клопотання про їх заміну;
13. внесення пропозиції щодо підготовки та перепідготовки аудиторів;
14. внесення на розгляд АПУ структури та особистого складу
секретаріату;
15. прийняття рішення про залучення до роботи в АПУ експертів та
інших працюючих за договорами;
16. розробка та затвердження порядку денного засідань АПУ.
Аудиторська палата України може створювати свої регіональні відділення
в Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополь. На регіональне
відділення покладаються такі повноваження:
1. здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися
аудиторською діяльністю;
2. ведення регіонального реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що
самостійно надають аудиторські послуги, а також філій, відділень та
представництв аудиторських фірм з інших регіонів, зареєстрованих на
території регіону;
3. подання даних реєстру до АПУ і оприлюднення його в пресі;
4. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та
винесення їх на розгляд АПУ.
Професійна етика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний
характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній
діяльності. Аудитор зобов'язаний дотримуватися наступних фундаментальних
засад етики:
1. чесність - аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних
обов'язків;
2. об'єктивність - аудитор повинен бути справедливим і не
допускати, щоб забобони, упередженість та інші чинники впливали на
його об'єктивність;
3. конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта
розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході перевірки, а
також використовувати її у своїх цілях;
4. професійна поведінка - аудитор повинен створювати і
підтримувати добру репутацію, утримуючись від будь-яких дій, що
дискредитують її;
5. доброзичливість - аудитор зобов'язаний виконувати з належною
турботою й увагою інструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони
не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно
ставитися до критичних зауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти
їх на підставі доказів, вносити в разі потреби зміни та доповнення.
Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід
організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами
власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які виконують
функції стандартів. Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для
допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фінансової звітності.
У них подано професійні вимоги до якості аудитора та якості аудиторських
висновків і доказів. Метою стандартів аудиту є встановлення загальних
правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення.
В Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту,
зокрема планування, контроль, і фіксацію результатів виконаної роботи. При
цьому зазначається, що аудитор має вивчити систему обліку і оцінити її
придатність для складання достовірної звітності.
Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку
проведення аудиту та виконання аудиторських послуг розробляє і частково
завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на
законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах
аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.
Національні нормативи аудиту передбачають основні принципи виконання
аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування
методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не
мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у
практиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчизняному аудиті
цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються
конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому
дослідженню питань, поставлених на вирішення аудиту.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|