виробничих майданів невиробничих служб (складів, контор і т.д.) і

розміщення на них додаткової кількості устаткування.

Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у

галузевому розрізі. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази

промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.

Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться

на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка

сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному

господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній,

нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших

галузях).

Знос і амортизація основних фондів

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, поступово зношуються.

Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхній використання в

процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності. Непрацюючі

основні фонди зношуються, якщо піддаються впливу природних процесів

(атмосферних явищ, внутрішніх процесів, що відбуваються в будівлі металів і

інших матеріалів, із яких виготовлені основні фонди). У результаті такого

зносу суспільству завдаються великі збитки. Що стосується діючих основних

фондів, то їхній фізичний знос залежить від ряду факторів, у тому числі від

якості основних фондів (матеріалів, із яких вони виготовлені, від технічної

досконалості конструкцій, від якості будівництва і монтажу), від ступеня

навантаження (кількість змін і часів роботи в добу, тривалість роботи в

році, інтенсивність використання в кожну одиницю робочого часу), від

особливостей технологічного процесу і ступеня захисту основних фондів від

впливу зовнішніх умов, у тому числі агресивних серед (температура,

вологість і ін.), від якості відходу (своєчасність чищення, змащення,

фарбування, регулярність і якість ремонту), від кваліфікації робітників і

їхнього відношення до основних фондів.

Основні фонди, зазнаючи в процесі виробництва фізичному зносу, щорічно

втрачають частину своєї вартості, рівну тій її величині, що перенесена на

виготовлену протягом цього року продукцію. Наприклад, при терміні служби

машини вісім років після другого року її експлуатації величина зносу складе

25%. Ця величина визначається по наступній формулі:

де И - знос основних фондів, виражений у відсотках;

С - фактичний термін експлуатації основних фондів (років);

А - нормативний термін служби (амортизаційний період) основних фондів

(років).

Основні фонди, що знаходяться на підприємствах, піддаються не тільки

фізичному, але і моральному зносу. Моральний знос має дві форми. Перша

форма морального зносу полягає в тому, що з упровадженням нових машин, з

удосконаленням техніки, технології, організації виробництва і праці

вартість виготовлення, наприклад, машин і устаткування при зберіганні їхніх

конструктивних властивостей і експлуатаційних показників неухильно

знижується. Те ж відноситься і до будинків, вартість яких у результаті

індустріалізації будівництва знижується. Отже, ця форма морального зносу

виражає зменшення вартості машин або устаткування внаслідок здешевлення

їхній відтворення. У відповідності зі зниженням вартості виробництва

машин, устаткування й інших елементів основних фондів переглядаються

відповідно і ціна на них.

Друга форма морального зносу має місце в тому випадку, коли змінюються

конструкція й експлуатаційні показники нових машин. Їхнє застосування

дозволяє збільшити обсяг виробництва, підвищити продуктивність праці,

зменшити витрату експлуатаційних матеріалів (пальне, електроенергія,

мастильні матеріали і т.д.), а в деяких випадках і основних матеріалів,

знизити витрати на виробництво одиниці продукції і забезпечити більш високу

якість обробки. Таким чином, друга форма морального зносу має місце тоді,

коли машина технічно застаріла і заміняється більш досконалої. У цьому

випадку суспільство, застосовуючи постарілу техніку, витрачає більше

робочого часу на виробництво того самого кількості продукції.

Вирішити проблему морального зносу можна за допомогою здійснення ряду

господарсько-організаційних заходів. Насамперед машини і механізми повинні

використовуватися з максимальним навантаженням, щоб прискорити віддачу

їхнього корисного ефекту до наступу моменту старіння. От чому так важливо

скорочувати терміни будівництва нових об'єктів і терміни експлуатації машин

і устаткування, домагатися, щоб випущені машини не затримувалися на складах

або в монтажі.

Відомо, що під час експлуатації основних фондів наступає період, коли

їх необхідно ремонтувати, удосконалити або заміняти новими. Для ремонту

старої або покупки нової машини потрібні кошти. Вони створюються і

накопичуються при експлуатації машини, тому що в процесі праці частина

вартості її переноситься на знову створений продукт. Зазначена частина

вартості машини включається у витрати на виробництво продукції у виді

амортизації.

Знос і амортизація не є тотожними поняттями. Амортизація в грошовій

формі виражає знос основних фондів. Вона може не збігатися з розміром

зносу в окремі проміжки року, тому що основні фонди зношуються

нерівномірно, а амортизація начисляється рівними частками протягом року.

Амортизація в промисловості - це планове погашення вартості основних

фондів (у міру їхнього зносу) шляхом її перенесення на виготовлену

продукцію. Вона виконує такі основні задачі:

1) дозволяє визначити сукупні суспільні витрати виробництва. У цій

ролі амортизація необхідна для числення обсягу і динаміки національного

доходу в країні;

2) характеризує в узагальненій формі ступінь зносу основних фондів, що

необхідно для планування процесу їхній відтворення;

3) створює грошовий фонд для заміни засобів праці, що зносилися, і

їхнього капітального ремонту.

Звідси очевидно, що амортизація спрямована як у минуле (завдяки їй

обчислюється собівартість продукції і ступінь зносу основних фондів), так і

в майбутнє (створює фонд відшкодування). Перша її сторона розрахункова,

пасивна, а друга-активна, що впливає на процес відтворення технічної бази.

У цьому зв'язку відзначимо, що амортизація тісно пов'язана зі

здійсненням науково-технічного прогресу за допомогою встановлення науково

обгрунтованих норм амортизації основних фондів. Тому однієї з задач в

області науково-технічного прогресу є розробка і поступове введення нових,

більш коротких термінів амортизації виробничого устаткування з обмеженням

обсягів малоефективного капітального ремонту і збільшенням частки

амортизаційних відрахувань, що виділяються на заміну зношеного і морально

застарілого обладнання.

Величина вартості, що включається за допомогою амортизації у витрати

виробництва, являють собою амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування провадяться на основі норм амортизації, що

встановлюються по кожному виді основних фондів. Визначаються вони шляхом

віднесення суми річних амортизаційних відрахувань до вартості основних

фондів і виражаються у відсотках, що очевидно з такої формули:

де Н- річна норма амортизації

А- розмір амортизаційних відрахувань за рік

Ф- вартість (початкова або відбудовна) основних фондів.

Оскільки розмір амортизаційних відрахувань за рік залежить від

початкової вартості основних фондів у момент їхній придбання, терміна

гаданої служби, витрат на капітальні ремонти за весь амортизаційний період,

а також від залишкової (ліквідаційної) вартості даних основних фондів.

Тому річна норма амортизації може бути певна по формулі:

де Рм- витрати на капітальні ремонти (включаючи модернізацію) протягом

терміна служби основних фондів ;

Л- ліквідаційна вартість основних фондів, що вийшли з

А- амортизаційний період (термін служби) основних фондів.

По таких видах основних фондів, як будинки, споруди і передатні

пристрої, що мають тривалий термін служби, норми амортизації значно нижче,

чим, наприклад, на машини й устаткування, транспортні засоби, що є більш

активною частиною основних фондів. У загальній нормі амортизації основних

фондів промисловості досить велика питома вага амортизаційних відрахувань,

що спрямовуються на капітальний ремонт (біля 27%). По окремих видах

основних фондів (будинку, силові, а також робітники машини й устаткування,

транспортні засоби) він досягає 50-54%. Та частина амортизаційних

відрахувань, що призначена для капітального ремонту основних фондів,

знаходиться в розпорядженні підприємств і витрачається за їхнім розсудом

відповідно до прийнятих планів здійснення ремонтних робіт;

Результати роботи підприємств показують, що багато хто з них,

використовуючи засоби фонду розвитку виробництва, серед яких амортизаційні

відрахування дуже значні, заміняють застаріле обладнання, упроваджують нову

техніку удосконалюють організацію виробництва і праці, домагаючись значних

успіхи в підвищенні продуктивності праці, зниженні собівартості і

поліпшенні якості продукції і рентабельності виробництва.

3. Шляхи відтворення і поліпшення використання основних фондів

Однієї з найбільше важливих задач розвитку промисловості є

забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності

і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього

необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.

Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за

рахунок:

1) введення в дію основних фондів і виробничих потужностей;

2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих

потужностей.

Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її

галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також

реконструкції і розширенню діючих підприємств.

Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, приходячи джерелом

збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночасно

дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий апарат.

Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості

одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що у декілька

разів перевищують щорічні нові фонди і потужності.

Діючі промислові підприємства нашої країни мають у своєму

розпорядженні основні виробничі фонди на загальну суму 120 млрд. гр.

Для визначення рівня використання основних фондів застосовуються

показники, виражені в натуральних і вартісних (грошових) одиницях що

випускається продукції, а також в одиницях часу. Щоб обчислити

використання виробничої потужності, застосовуються тільки показники випуску

продукції в натуральному вираженні. Натуральні одиниці використання

основних фондів застосовуються головним чином на підприємствах тих галузей

промисловості, де випускається щодо однорідна продукція.

Показники використання основних фондів, виражені в натуральних

одиницях, можуть бути розраховані по фактичному випуску продукції, а також

по можливому технічно розрахунковому випуску. Даючи представлення про

загальний рівень використання тих або інших однорідних машин, агрегатів,

тієї або іншої одиниці устаткування або групи цього устаткування, вони не

дозволяють відповісти на запитання: - За рахунок чого отримана фактична

продуктивність даного агрегату, тобто яку частину робочого часу цей агрегат

функціонував і який був рівень його використання протягом цього часу ?

До системи взаємозалежних показників (коефіцієнтів), що безпосередньо

характеризують рівень використання основних фондів і виробничих

потужностей, а також що розкривають резерви подальшого поліпшення їхній

використання, відносять:

1) використання в часу (коефіцієнт екстенсивного навантаження);

2) використання в одиницю часу (коефіцієнт інтенсивного навантаження);

3) загальне використання (коефіцієнт інтегрального навантаження).

Перший показник (Кэкст) визначається шляхом розподілу часу фактичного

використання на максимально можливий час використання основних фондів.

Страницы: 1, 2, 3